12:36 14 квітня 2011 року м.Чернівці Cправа 2а-11/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
при секретарі -Василику Г.В.,
за участю: представника відповідача - Писанчин О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального стрхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Сокирянському районі про стягнення витрат по особовій справі потерпілого, якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, -
Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що в порушення положень Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Угоди “Про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення”, постанов Кабінету Міністрів України “Про проведення індексації грошових доходів населення” № 1078 від 17.03.2003 р. та Порядку відшкодування витрат, відповідачем в акти щомісячної звірки за січень-липень 2006 р. не включено витрати на виплату щомісячної грошової допомоги на проживання, індексації, державної адресної допомоги та витрати на їх доставку на загальну суму 916,90 грн. не включено в акти щомісячних звірок суми виплачених пенсій ОСОБА_2 - 916,90 грн.
Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, та про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з цим справа розглядається без участі позивача за наявними в ній матеріалами.
Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначав, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги та не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, оскільки Порядком відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України. Вважає, що за таких обставин сторони у справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні, оскільки Порядком передбачені повноваження Пенсійного фонду в районах і містах області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих районах та містах щодо складання акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії, а не здійснення відшкодування витрат.
Крім того, вважає, що позивач необґрунтовано вимагає відшкодування щомісячної державної адресної допомоги та доплат, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено відшкодування таких витрат.
Вимоги позивача щодо включення суми допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого, який отримав пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в частині, що підлягає відшкодуванню, вважає необґрунтованими, з тих підстав, що останнім не доведено факт наявності причинно-наслідкового зв'язку смерті інвалідів з фактом раніше отриманого каліцтва ти професійним захворюванням, який міг би слугувати доказом по справі.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. Просив у його задоволенні відмовити та надав суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі -Закон № 1788-XII) здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Стаття 81 вказаного Закону № 1788-XII передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
З набранням чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Положення п. 5 ч.2 ст. 24 вказаного Закону встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Зазначене також підтверджується ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від. 14.01.1998 р. № 16/98-ВР (далі Закон № 16/98-ВР) (“Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат”) та ч. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 22.022001 р. №2272-III (далі - Закон №2272-III), відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 01.04.2001 р. відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Так, на виконання вимог вказаної статті Закону правліннями Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), що визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів “а”, “в”, “г” статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в разі настання страхових наслідків:
стаття 26 - інвалідність внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання:
інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався: а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення; б) по дорозі на роботу або з роботи; в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи; г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; д) при виконанні державних або громадських обов'язків; е) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;
стаття 37 - члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника;
стаття 38 - члени сім'ї, які вважаються утриманцями;
стаття 91 - виплата недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера і виплата допомоги на поховання;
стаття 92 - виплата пенсій громадянам, які виїхали за кордон.
Пунктом 4 Порядку, зокрема, встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, зазначений перелік сум, що підлягають відшкодуванню є вичерпним.
Для визначення підставності такої вимоги, слід, поміж іншого, дослідити поняття “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії”.
Чинним законодавством не надано визначення поняттям “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії”.
Проте, з аналізу Законів України “Про пенсійне забезпечення” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вбачається, що цільова грошова допомога може входити до складу/розміру пенсії.
Як вже зазначалось вище, Порядок, передбачає виключний перелік сум, що підлягають відшкодуванню органам пенсійного фонду (зокрема, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття -п. 4 Порядку), при цьому адресна допомога в ньому відсутня.
Отже, за сукупністю наведеного, можна дійти висновку про безпідставність заявленої вимоги про стягнення виплаченої державної адресної допомоги.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити і про сторін у цьому позові, якими, зокрема можуть бути виключно Управління Пенсійного фонду України, головні управління Пенсійного фонду або Пенсійний фонду України та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків або Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат, передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Разом з тим, у розглядуваному спорі, сторонами є управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сокирянському районі, які згідно Порядку відшкодування витрат мають проводити звірку витрат по особовим справам потерпілим. При цьому, фактично мова йде про стягнення коштів з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на користь управління Пенсійного фонду України.
Водночас обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд уважає таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат.
Крім того, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства від 06.07.2005 р. адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідач у своєму запереченні наголошує на пропущенні вказаного строку, що у відповідності до ст. 100 КАС України в редакції від 06.07.2005 р. є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплачених коштах на пенсію по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та заборгованості по допомозі на поховання, виплаченої сім'ї померлого, або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 916,90 грн. є безпідставними, через що задоволенню не підлягають.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 19, 124 Конституції України, ст. ст. 9, 71, 86, 94, 99-100, 160 -163 та 167 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Я.Ю. Ковалюк