12 квітня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/442/11
14:50
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
при секретарі судового засідання -Самокішин М.І.;
з участю:
позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Пшеничного В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0264 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з адміністративним позовом до Військової частини А0264 (далі-відповідач) в якому просив суд: визнати протиправним наказ командира військової частини А0264 №1385 від 25 листопада 2010 року, скасувати наказ командира військової частини А0264 №1385 від 25 листопада 2010 року "Про підтвердження відсутності плат обробки інформації виробів 1АМ30М в гаубичному самохідно-артелерійському дивізіоні та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності; стягнути із військової частини А0264 на користь позивача частину утриманого місячного грошового забезпечення, стягнутого на підставі наказів командира військової частини А0264 №147 від 09.02.2009 року та наказом №1385 від 25 листопада 2010 року про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
02 жовтня 2008 року, в той час коли він перебував у відрядженні, йому зателефонував лейтенант Павлюк О.Д. та повідомив, що техніку ГСАДн перевіряла комісія КРУ в Чернівецькій області. У ході перевірки виявлено, що у виробах 1А30М, які знаходяться на ПРП-4-1 шт. та 1В16-2 шт. відсутні функціональні панелі.
Наказом командира військової частини А0264 №1211 від 23.09.2008 року начальника штабу першого заступника командира танкового батальйону майора Капустіна В.А. призначено для проведення службового розслідування.
В результаті вказаного службового розслідування командиром військової частини А0264 видано наказ №147 від 09.02.09 року, яким з позивача утримувались кошти в сумі 23847, 47 грн.
16 серпня 2010 року ОСОБА_1 до військової прокуратури Чернівецького гарнізону подано заяву про скасування незаконно виданого наказу №147 від 09.02.2009 року.
Наказом командира військової частини А0264 №1087 скасовано наказ №147 від 09.02.2009 року та призначено позапланову інвентаризацію (наказ командира військової частини А0264 від 08.09.2010 року) та додаткове службове розслідування по факту проведеної інвентаризації (наказ командира військової частини А0264 №1302 від 08.11.2010 року).
25 листопада 2010 року командир військової частини А0264 видав наказ №1385 про підтвердження відсутності плат обробки інформації виробів 1А30М в гаубичному самохідному-артелерійському дивізіоні та продовжено утримання з позивача грошових коштів в сумі 15316 грн. з урахуванням кратності.
Ні оскаржуваним наказом, ні службовим розслідуванням, яке проведене з порушенням строків, не встановлено і не доведено, яку саме протиправну поведінку допустив позивач, а також його вину. У наказі командира військової частини А0264, як і в матеріалах службового розслідування, не зазначено якими конкретно неправомірними діями заподіяно шкоду, вимоги яких законів, при цьому було порушено, умисно чи з необережністю та з якою метою вчинено протиправні дії (бездіяльність), чи заподіяно шкоду під час виконання службових обов'язків, умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди. Крім того, у акті службового розслідування не вказано до якого виду матеріальної відповідальності (обмеженої, повної чи підвищеної) притягнуто ОСОБА_1, а тому наказ командира військової частини А0264 №1385 від 25 листопада 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню зі стягненням із військової частини А0264 на користь позивача частину утриманого місячного грошового забезпечення.
Відповідач подав до суду заперечення в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується з наступних підстав.
02 жовтня 2008 року проведена перевірка техніки ГСАДН комісією з КРУ в Чернівецькій області, в ході чого виявлена нестача функціональних панелей у виробах 1А30М, які знаходяться на ПРП-4-1 шт. та 1В16-2 шт.
Проведеним службовим розслідуванням нестача підтвердилась. Посаду ОСОБА_1 прийняв згідно актів прийому посади цим військовослужбовцем. Під час прийому, нестача ним виявлена не була, але через певний період, під час проведення інвентаризації нестача з'явилась, що свідчить, що військовослужбовець ОСОБА_1 порушив ст. 119 та ст. 120 Статуту внутрішньої служби, щодо підтримання озброєння і техніки у постійній бойовій готовності, а також те, що позивач повинен був стежити за наявністю та правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити огляд.
08 вересня 2010 року наказом командира військової частини №1088 призначено проведення позапланової інвентаризації плат обробки інформації виробів 1А30М в гаубичному самохідно-артилерійському дивізіоні. Перевіркою підтвердилось, що плати відсутні і по факту їх не має, про що було видано наказ №1385 від 25 листопада 2010 року про підтвердження відсутності плат обробки інформації виробів 1А30М в гаубичному самохідно-артилерійському дивізіоні.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позову заперечував, та просив відмовити в його задоволені з підстав викладених в запереченні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
06 серпня 2007 року командиром військової частини А0264 затверджено акт технічного стану виробу 1В16м №836131 в/н №506, згідно якого ОСОБА_1 прийняв майно, в тому числі виріб 1А30М в кількості 1 шт. (а.с.101).
11 вересня 2007 року командиром військової частини А0264 затверджено акт технічного стану виробу ПРП-4 №Е5РТ329 в/н №675, згідно якого ОСОБА_1 прийняв майно, в тому числі виріб 1А30М в кількості 2 шт. (а.с.113).
01 жовтня 2008 року згідно наказу №243 військової частини А0264 ОСОБА_1 вибув у відрядження (а.с.99).
03 жовтня 2008 року згідно наказу №245 військової частини А0264 ОСОБА_1 прибув з відрядження (а.с.100).
23 вересня 2008 року командир військової частини А0264 видав наказ №1211, яким доручив начальнику штабу-першому заступнику командира танкового батальйону майору Капустіну В.А. провести службове розслідування по факту відсутності плат обробки інформації виробу 1А30М, в тому числі на 1В16М №506 та ПРП-4 №675 (а.с. 72).
07 лютого 2009 року командиром військової частини А0264 затверджено акт службового розслідування згідно п.3 якого: підтверджено відсутність плат обробки інформації виробів 1А30М на 1В16М та ПРП-4; п.4 - зроблено висновок, що причинами даного випадку стали некомпетентність в підвідомчих питаннях прийому та перевірки працездатності техніки, озброєння та приладів командирами підрозділів ГСАД ВЧ А0264, що призвело до нестач. Запропоновано в п.2 - утримати з командира взводу управління гаубичного самохідного-артилерійського дивізіону старшого лейтенанта ОСОБА_1 суму з урахуванням кратності 23847, 27 грн. (а.с. 19-20, 66-69).
09 лютого 2009 року командиром військової частини А0264 видано наказ №147, згідно якого зроблено висновок, що причинами даного випадку стали некомпетентність в підвідомчих питаннях прийому та перевірки працездатності техніки, озброєння та приладів командирами підрозділів ГСАД ВЧ А0264, що призвело до нестач. Причинами даного випадку стали: низька підготовка командирів ланки батарея, взвод в прийманні техніки під час передачі посади; слабкі знання тактико-технічних характеристик закріпленого озброєння та військової техніки; низький контроль з боку командирів та начальників ГСАД ВЧ А0264. Зобов'язано (окрім іншого) начальника фінансово-економічної служби військової частини А0264 утримати з командира взводу управління гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону старшого лейтенанта ОСОБА_1 суму з урахуванням кратності 23847, 27 грн. та занести її до книги обліку нестач (а.с 13-16).
08 вересня 2010 року наказом командира військової частини А0264 №1087 скасовано наказ №147 від 09 лютого 2009 року в зв'язку з неповним та поверхневим службовим розслідуванням, проведеним з численним порушенням вимог законодавства, що стало причиною для видання неправомірного наказу. Зобов'язано підготувати проект наказу на проведення додаткового службового розслідування (а.с. 59-61).
10 вересня 2010 року командир військової частини А0264 видав наказ №1113, яким доручено провести службове розслідування по факту порушення чинного законодавства в наказі командира військової частини А0264 №147 від 09 лютого 2009 року (а.с. 12).
Актом службового розслідування від 25 листопада 2010 року зроблено висновок, що причинами даного випадку стали некомпетентність в підвідомчих питаннях прийому та перевірки працездатності техніки, озброєння та приладів командирами підрозділів ГСАД ВЧ А0264, що призвело до нестач. Причинами даного випадку стали: низька підготовка командирів ланки батарея, взвод в прийманні техніки під час передачі посади; слабкі знання тактико-технічних характеристик закріпленого озброєння та військової техніки; низький контроль з боку командирів та начальників ГСАД ВЧ А0264. Запропоновано (окрім іншого) начальнику фінансово-економічної служби військової частини А0264 відповідно до витягу з книги грошових стягнень і нарахувань (ф. 35) військової частини А0264 станом на 16.11.2010 року утримати з начальника польового вузлу зв'язку військової частини А0264 старшого лейтенанта ОСОБА_1 суму з урахуванням кратності 15316 грн. та занести її до книги обліку нестач (а.с. 17-18).
25 листопада 2010 року командиром військової частини А0264 видано наказ №1385, пунктом 2 якого зобов'язано начальника фінансово-економічної служби військової частини А0264, згідно з положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, продовжити утримання грошових коштів в сумі 15316,00 грн. з урахуванням кратності з начальника польового вузлу зв'язку військової частини А0264 старшого лейтенанта ОСОБА_1 Із зазначеним наказом позивач ознайомився 25 січня 2011 року (а.с. 8-9).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.119 Статуту внутрішньої служби збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV (далі - Статут) командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті).
Згідно п.120 Статуту командир взводу (групи, башти) зобов'язаний (окрім іншого): підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності.
Пунктом 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року N 243/95-ВР (далі Положення) - це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Відповідно до п.2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Згідно п.3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Аналізуючи вказані вище норми та встановлені обставини справи суд приходить до висновку, що здійснюючи службове розслідування та приймаючи спірне рішення відповідачем неповно, та невсебічно з'ясовано обставин справи, а тому погоджується з твердженнями позивача про те, що під час проведення службового розслідування, яке проведене з порушенням строків, не встановлено і не доведено, яку саме протиправну поведінку допустив позивач, а також його вину. В спірному наказі, як і в матеріалах службового розслідування, не зазначено якими конкретно неправомірними діями заподіяно шкоду, вимоги яких законів, при цьому було порушено, умисно чи з необережністю та з якою метою вчинено протиправні дії (бездіяльність), чи заподіяно шкоду під час виконання службових обов'язків, умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди.
В ході судового розгляду було встановлено та не заперечувалось сторонами те, що під час виявлення нестачі виробів 1А30М позивач перебував у службовому відрядженні, а тому посилання відповідача на недотримання позивачем вимог п.119 та п.120 Статуту є необґрунтованими та безпідставними, виходячи із того, що позивач не міг під час його відсутності у військовій частині стежити за наявністю і збереженням озброєння (техніки).
Відповідно до спірного наказу та акту службового розслідування визначено, що причинами даного випадку стали некомпетентність в підвідомчих питаннях прийому та перевірки працездатності техніки, озброєння та приладів командирами підрозділів ГСАД ВЧ А0264, що призвело до нестач. Причинами даного випадку стали: низька підготовка командирів ланки батарея, взвод в прийманні техніки під час передачі посади; слабкі знання тактико-технічних характеристик закріпленого озброєння та військової техніки; низький контроль з боку командирів та начальників ГСАД ВЧ А0264.
З вказаними висновками (причинами) викладеними відповідачем в спірному рішенні також не можна погодитись виходячи з наступного.
Здійснюючи службове розслідування відповідачем не вжито жодного заходу на встановлення матеріально-відповідально особи, яка на час відсутності позивача повинна б здійснювати відповідні обов'язки по збереженню військового майна. Так само на вимогу суду не надано жодного обґрунтування того, що позивачем вироби 1А30М були прийняті, з урахуванням того, що на час прийняття техніки та на час перевірки заводські пломби на виробах 1В16м та ПРП-4 були в наявності, що підтверджується актом службового розслідування від 07.02.2009 року (а.с.19 на звороті, а.с.67) та наказом №147 (а.с.14).
Також суд зазначає, що Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі визначено три види відповідальності. Приймаючи спірне рішення відповідач ні в акті службового розслідування, ні в наказі №1385 не вказав до якого виду матеріальної відповідальності (обмеженої, повної чи підвищеної) притягнуто позивача.
З врахуванням встановлених обставин та аналізу норм Закону, що регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що спірні дії та рішення відповідача суперечать вимогам ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов як обґрунтований підлягає задоволенню в частині визнання протиправними і скасування пункту 2 наказу №1385 від 25 листопада 2010 року та стягнення з відповідача на користь позивача частини утриманого місячного грошового забезпечення стягнутого на підставі наказів командира військової частини А0264 №147 та наказу №1385.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх рішень, дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому судові витрати в сумі 3,40 грн. понесені позивачем підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А0264 №1385 від 25 листопада 2010 року в частині пункту 2.
3. Стягнути з військової частини А0264 на користь ОСОБА_1 частину утриманого місячного грошового забезпечення стягнутого на підставі наказів командира військової частини А0264 №147 від 09.02.2009 року та наказу №1385 від 25 листопада 2010 року.
3.Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі 3,40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена 15 квітня 2011 року
Суддя О.В. Боднарюк