29 березня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-240/11/2470
16:24 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,
сторін:
представника позивача - Чебана В.І. за довіреністю;
представника відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю;
прокурор - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м. Чернівці до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,-
Прокурор Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 60037,93 грн.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 30.11.2009 р. по 30.12.2010 р. на загальну суму 60037,93 грн., з яких 413,43 грн. нарахована пеня та 8155,18 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції. Оскільки заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена прокурор звернувся в інтересах ДПІ у м. Чернівці до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.
В судовому засіданні представник Державної податкової інспекції у м. Чернівці підтримав заявлений прокурором в їх інтересах позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачем подані письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вказує, що позовна вимога про стягнення вищевказаної податкової заборгованості за період з 30.11.2009 р. по 30.06.2010 р. в розмірі 37326,49 грн. не підлягає задоволенню, у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом. В частині позовних вимог про стягнення боргу за період з 30.07.2010 р. по 30.12.2010 р. в розмірі 22711,44 грн. позов визнав, однак зазначив, що визнана ним сума за вказаний період становить 3785,24 грн. за один місяць, а не як визначено в розрахунку ДПІ у м. Чернівці, яка складає 3914,88 грн. за один місяць.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований, як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 01.11.2005 р. та взятий ДПІ у м. Чернівці на податковий облік 01.09.2003 р. за № 15414 (а.с. 5, 6, 34).
20.09.2007 р., на підставі рішення 19 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.08.2007 р. № 384, між Чернівецькою міською радою та відповідачем було укладено договір оренди № 4064 згідно якого, з урахуванням додаткових договорів до нього, відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_2 площею 0,2804 га.
24.02.2009 р. відповідач подав до ДПІ у м. Чернівці податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 р., яку зареєстровано відповідно за № 12629.
Відповідно до поданої декларації, відповідач задекларував суму орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету в 2009 р. за договором оренди в розмірі 16920,57 грн., з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями по 1410,05 грн.
20.05.2009 р., на підставі рішення 39 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.04.2009 р. № 913, між Чернівецькою міською радою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки № 5855, на умовах якого прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2056 га, яка розташована в АДРЕСА_2
09.03.2010 р. відповідач надав до ДПІ у м. Чернівці податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 р., про що свідчить вхідний № 13188 та штамп на декларації.
Відповідно до поданої декларації, відповідач задекларував суму орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету в 2010 р. за договорами оренди в розмірі 46978,62 грн., з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями по 3914,88 грн.
Разом із декларацією, відповідачем подано відомості із договорів оренди землі. Зокрема це договори оренди земельної ділянки із Чернівецькою міською радою, укладені 20.09.2007 р. та 20.05.2010 р.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” (в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначається Законом України “Про плату за землю” від 03.07.1992 р. № 2535-XII (в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2535-XII).
Згідно ст. 14 цього Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст. 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Стаття 26 Закону № 2535-XII визначено, що за порушення цього Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.
Визначені у податковій декларації суми орендної плати відповідачем не було сплачено, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Як вбачається із матеріалів справи, податковий борг по орендній платі у розмірі 60037,93 грн., з яких 413,43 грн. нарахована пеня та 8155,18 грн. сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій, виник за період з 30.11.2009 р. по 30.12.2010 р.
Відповідно преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2181-III) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Як зазначено у п. 1.7 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Згідно п. п. 1.2 - 1.4 ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).
Абзацом 3 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 - ІІІ встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У випадку оскарження податкового зобов'язання нарахованого контролюючим органом в адміністративному порядку чи до суду сума такого податкового зобов'язання вважається неузгодженою (п. п. 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею (тобто протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації чи з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визнається сумою податкового боргу платника податків.
Враховуючи межі застосування Закону України “Про плату за землю” та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України “Про плату за землю” є загальною з цих питань. Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.
Право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків. Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків регулюються п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181. При цьому обставини, з настанням яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) особі, визначені п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181.
У відповідності до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 ДПІ у м. Чернівці направила відповідачу першу податкову вимогу № 1/3023 від 26.02.2009 року, отриману відповідачем 12.08.2009 року та другу податкову вимогу № 2/9851 від 16.09.2009 року, отриману - 21.09.2009 року (а.с. 14).
Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
21.10.2009 р. ДПІ у м. Чернівці прийнято рішення № 416 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Саме після настання зазначених у п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 обставин та з урахуванням строку, передбаченого п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу. Відповідно, з цього моменту починається перебіг строку звернення контролюючого органу з відповідним позовом до адміністративного суду.
У даному випадку право на звернення прокурора в інтересах держави в особі ДПІ у м. Чернівці до суду з позовом слід рахувати з 21.10.2009 р.
Крім того, суд зазначає, що перебіг строку звернення позивачем до суду з вимогою про стягнення податкового боргу почався з моменту винесення податкових повідомлень - рішень № 0027170173/0 від 17.12.2009 р., № 0027180173/0 від 17.12.2009 р., № 0008260173 від 12.03.2010 р., № 0008890173/0 від 12.03.2010 р. та № 0008900173/0 від 12.03.2010 р.
Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було внесено зміни до статті 99 КАС України, які набули чинності з 30.07.2010 р.
Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений ч. 2 ст. 99 КАС України, зменшено з одного року до шести місяців. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку (ст. 100 КАС України).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, прокурором заявлено до стягнення суму податкового боргу у розмірі 60037,93 грн., в тому числі, що утворився в період з листопада 2009 р. по червень 2010 р. в розмірі 36548,65 грн.
Прокурор Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі ДПІ у м. Чернівці з вказаним адміністративним позовом звернувся до суду тільки 31.01.2011 р., тим самим пропустивши строк, передбачений ст. 99 КАС України.
За наведених обставин, позов в частині заявленої прокурором вимоги про стягнення податкового боргу в розмірі 36548,65 грн. слід залишити без розгляду.
Як встановлено судом, на момент розгляду справи, сума податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка утворилася в період з липня по грудень 2010 р. в розмірі 23489,28 грн., відповідачем узгоджена, проте в добровільному порядку несплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час судового розгляду справи відповідач частково визнав позов в розмірі 22711,44 грн. Вказував на те, що ним дійсно подавалась до ДПІ у м. Чернівці податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 р. із зазначенням суми податкового зобов'язання. Декларація подана на початку року на весь податковий рік та сума зазначена приблизно, оскільки вона за укладеними договорами оренди земельної ділянки змінювалась. Уточнення відносно зміни орендної плати за 2010 р. не проводилось, відкоректована податкова декларація ним до ДПІ у м. Чернівці не надавалась.
Вважає, що сума щомісячної орендної плати, яку він повинен вносити згідно укладених договорів оренди земельної ділянки з 01.07.2010 р. повинна становить 3785,24 грн. в місяць, а не 3914,88 грн. як визначено в поданій декларації.
Згідно ст. 112 та 136 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково протягом усього часу судового розгляду. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.
Суд приймає часткове визнання адміністративного позову відповідачем, однак вважає, що сума податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка підлягає стягненню з відповідача становить 23489,28 грн. (3914,88 грн. * 6)
Вказана заборгованість підтверджується: поданою відповідачем до ДПІ у м. Чернівці податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за № 13188 від 09.03.2010 р.; актом б/н від 11.02.2011 р. проведення звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2011 р. по 11.02.2011 р. та зворотнім боком облікових карток особового рахунку платника в розрізі платежів.
Доводи відповідача щодо необхідності внесення щомісячної орендної плати в розмірі 3785,24 грн. суд не бере до уваги, оскільки згідно поданої декларації № 1388, останнім самостійно визначено розмір щомісячної орендної плати - 3914,88 грн. Уточнення до вказаної декларації не вносились.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового боргу в розмірі 23489,28 грн. та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог, в сумі 23489,28 грн. В іншій частині позов, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, ухвалою суду від 29.03.2010 р. залишено без розгляду.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 162, 160-167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму несплаченої орендної плати за землю у розмірі 23489,28 грн., в дохід місцевого бюджету.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 04.04.2011 р.
Суддя В.К. Левицький