Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
Справа № 2-а-1246/11
30 березня 2011 року Шепетівський міськрайонний суд
13 год. 00 хв. Хмельницької області
Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Березюк О.Г.
розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи,
Згідно позовної заяви позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до категорії 3, а з 22.07.2010 року віднесений до категорії 1, є інвалідом ІІІ гр., в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків в/с та роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він повинен отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат. Однак, вказану допомогу отримував не в повному об'ємі, а саме: з 2005 року по 2010 рік розмір такої склав по 75 грн. щорічно, а також 19.08.2010 року отримав одноразову компенсацію в розмірі 189,60грн. Тому, він просить визнати дії відповідача щодо невиплати йому як потерпілому від Чорнобильської катастрофи всієї суми щорічної допомоги неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому недовиплачені суми з урахуванням проведених виплат за означений період, оскільки в цьому йому було відмовлено.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2011 року, яка набрала законної сили, вимоги позивача щодо зобов'язання здійснити перерахунок одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за період 2005 -2006 років, з січня 2007 року по 08 липня 2007 року. з січня 2008 року по 21 травня 2008 року залишенні без розгляду. В іншій частині позову відкрито провадження по справі.
У запереченнях на позов відповідач зазначив, що виплата допомоги на оздоровлення підлягає у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (із змінами, внесеними постановою від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплати збільшено) і цими постановами встановлено гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зазначив, що він діє у межах повноважень, передбачених законодавством, та проводив виплати відповідно до зазначених постанов КМ України за рахунок коштів, виділених із Державного бюджету України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з наявного у справі посвідчення НОМЕР_1, виданого 22.07.2010 року, ОСОБА_1 має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (до 22.07.2010 року віднесений до 3 категорії), його визнано інвалідом ІІІ гр., що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ №176714.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він мав право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Відповідно до п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію абз. 2, 3, 4, 5, 6 та 7 частини 4 та 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З матеріалів справи вбачається, що в 2007 році грошова допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за №562, а не ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення мав виходити із приписів ст.48 Закону №796-ХІІ, оскільки положення п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»втратило чинність.
У подальшому п. 28, п.п. 11, розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" був викладений в новій редакції, де КМУ надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним положення п. 28, п.п. 11 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
З часу прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року була відновлена дія положення статті 48 Закону № 796-ХІІ у попередній редакції.
Протягом 2009 та 2010 року Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не змінювався, його дія не зупинялася, положення цього Закону не були визнані неконституційними.
Кім того, згідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 3 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, оскільки положення Постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»суперечать вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Закон має вищу юридичну силу аніж постанови Кабінету Міністрів України, то відповідачу слід було керуватись нормами Закону.
При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах і в спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.
Не є підставою для невиконання державою своїх зобов'язань щодо реалізації соціальної гарантії позивачу отримання ним щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010р.р., посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати вказаної вище допомоги, оскільки це не узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються при розгляді справ. Для держави не припустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів.
Так, обґрунтованість вимог позивача об'єктивно підтверджується: посвідченням від 26.11.1992 року, згідно якого позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відносився до третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (з 22.07.2010 року відноситься до першої категорії); довідкою МСЕК, згідно якої ОСОБА_1 має третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; довідкою, згідно якої ОСОБА_1 знаходиться на обліку у управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради та отримав щорічну допомогу на оздоровлення з 2005 року по 2010 рік розмір по 75 грн. щорічно, а також 19.08.2010 року отримав одноразову компенсацію в сумі 189,60грн.
Таким чином сукупність досліджених доказів, системний аналіз вищеназваних нормативних актів свідчить про те, що позивач має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Наявність вказаного права у позивача є визначальним для вирішення питання щодо вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Ст.99 КАС України встановлені певні строки позовної давності, але також визначено, що «Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами». Суд в даному випадку застосовує ч. І ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», якою визначено право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи без обмеження строком позовної давності, тому що вважає, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2010р.р., відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є способом відшкодування державою ядерної шкоди здоров'ю, якої позивач зазнав в наслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд приходить до висновку, що виплати управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради позивачу у 2007-2010 р.р. грошової допомоги на оздоровлення як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та одноразової компенсації в розмірі меншому ніж визначено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірними.
Виходячи з наведеного, на підставі ст. 22 Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 10, 11, 86, 94, 162, 183-2, ч.2 ст.256 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, інваліду ІІІ гр., щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки та одноразової компенсації.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 у 2007 -2010 роках грошової допомоги на оздоровлення як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, що її розмір становить три мінімальних заробітних плати на момент виплати, та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 одноразової компенсації як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням положень абз.2 ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплатити різницю у компенсаціях.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у Вінницький апеляційний адміністративний суд, з одночасним направлення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя :