Україна
31 березня 2011 р. справа № 2а/0570/3378/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Могілевському А.А.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Савченко С.В.
при секретарі Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом приватного підприємства «Марина»
до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
за участю
від позивача: Смирнов О.В. за дов., Лисенко О.В. керівник, Малянтович О.С. за дов.
від відповідача : не з'явився
Позивач, приватне підприємство «Марина» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування рішення від 09.12.2010 № 0005692344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196072,50 грн., рішення від 09.12.2010 № 0005702344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 792,00 грн., рішення від 09.12.2010 № 0005712344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що перевірка, яка була проведена відповідачем, грубо порушує вимоги законодавчих актів, які регламентують проведення перевірок. Так, відповідно до статті 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Оскільки попередня планова перевірка позивача з тих же підстав була проведена у серпні 2010 року, проведення повторної планової перевірки через два місяці є неправомірним.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши при цьому про правомірність проведення саме планової перевірки позивача та правомірність встановлених порушень під час проведення перевірки.
У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволені позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач, приватне підприємство «Марина» є юридичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24317836, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 14.12.2009 року № 303749.
ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі направлень від 11.11.2010 року № 1003 та № 1004 проведено планову перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці, що належить позивачу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Актом перевірки від 19.11.2010 № 0583/05/62/23/24317836 встановлені порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, зокрема:
1) непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на суму 29152 грн за надання приміщень в оренду;
2) неведення у порядку, встановленому Законом, обліку товарних запасів у сумі 25156 грн. за місцем їх реалізації та зберігання;
3) неоприбуткування готівкових коштів у сумі 158,40 грн. до касової книги підприємства;
4) реалізація однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт» за ціною 20 грн., вищою від максимальної роздрібної ціни, зазначеної на пачці у розмірі 11 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийняті 09.12.2010 № 0005692344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196072,50 грн., рішення від 09.12.2010 № 0005702344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 792,00 грн., рішення від 09.12.2010 № 0005712344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00 грн., у тому числі, які оскаржуюються позивачем у межах даної адміністративної справи:
- 145760 грн. (29152 грн.*5) - за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій;
- 50312 грн. (25156 грн.*2) - за неведення у порядку, встановленому Законом, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання;
- 792 грн. (158,40 грн. * 2) - неоприбуткування готівкових коштів до касової книги підприємства;
- 1000 грн. - за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
Щодо порушення позивачем пунтку 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахуноквих операцій» (далі - Закон № 265) в частині непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій у розмірі 29152 грн., а саме згідно касової книги та прибуткових касових ордерів до каси позивача надходили кошти за договорами оренди приміщення від фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не були проведені через реєстратор розрахункових операцій.
Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Це загальна норма, встановлена статтею 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000р № 2063-ІІІ. Спрощена система може застосовуватись поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Спрощену систему запроваджено Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98р № 727/98 (далі - Указ 727). Це спеціальний нормативно-правовий документ, який регулює спрощений порядок оподаткування.
Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 року за № 713/4006, який регулює порядок ведення обліку доходів та витрат суб'єктами господарювання, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування.
Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Судом встановлено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, веде у встановленому Законом порядку книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи.
Суд зазначає, що будь-яка розрахункова операція є угодою, але не будь-яка угода є розрахунковою операцією. Судом встановлено, що позивач надавав в оренду приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 фізичним особам - підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договорів оренди від 2 березня 2010 року, 4 січня 2010 року та 17 жовтня 2010 року відповідно. Предметом зазначених договорів є надання приміщення в оренду. З огляду на визначення терміну розрахункова операція, який закріплено в Законі № 265, не можна вважати розрахунковими операціями угоди по наданню в оренду нежитлового приміщення та розрахунки за такими угодами, оскільки ані реалізації товарів, ані надання послуг ці угоди не передбачають. При цьому суд зазначає, що грошові кошти, отримані за надання приміщення в оренду, були позивачем отримані, оформленні відповідними прибутковими касовими ордерами, здійснено записи у касовій книзі та у той же день внесені до банківського рахунку позивача.
Щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону 265 в частині недотримання ведення у порядку, встановленому законом, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у сумі 25156 грн., а саме під час проведення перевірки було встановлено залишок та нестача товару, який було розраховано, виходячи з залишків окремо обраних запасів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.10 року, які у подальшому розраховуються математично і порівнюються з залишками на момент проведення перевірки, в результаті чого було отримано як залишок певного товару, так і нестачу певного товару.
Як вбачається із акту перевірки, податковим органом була складена відомість у кількості 5 шт. щодо фактичних залишків товарів станом на 13 листопада 2010 року (на день перевірки) на загальну суму 25156 грн.
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію товарів, які не обліковано у встановленому законодавством порядку, відповідач вважає норми статті 21 Закону № 265, згідно якої до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Сутність даного порушення, на думку відповідача, полягає у неведенні обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме, у відсутності первинних документів, які підтверджують придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, що є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
У відповідності до статті 6 Закону № 265, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою у порядку, визначеному відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Виходячи з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що чинним законодавством встановлені особливості обліку доходів і витрат для суб'єкти малого підприємництва. Із приписів статті 6 Закону № 265 випливає, що суб'єкти малого підприємництва не зобов'язані вести облік придбаних або проданих товарів. Для визначення результатів власної підприємницької діяльності суб'єкт малого підприємництва веде книгу обліку доходів та витрат.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем до перевірки була надана книга обліку доходів та витрат. Враховуючи вимоги до її заповнення, перелік придбаних або проданих товарів до неї не вноситься. Як наслідок, застосовувати штрафні санкції за порушення статті 3 та на підставі статті 21 Закону № 265 у відповідача підстав не було.
Крім того, суду були надані відповідні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, зворотно-сальдова відомість по рахунку 2822, карка рахунку 631, які підтверджують оприбуткування товару, зазначеного у відомості податкового органу та ведення відповідного обліку товарних запасів.
Щодо порушення позивачем оприбуткування готівкових коштів до касової книги підприємства у розмірі 158,40 грн.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320.
Відповідно до пункту 2.6 зазначеного Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Пунктом 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Відповідно до пункту 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 р. за № 106/5297 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п.2.2.12 Акту перевірки друкування позивачем на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій забезпечено.
Позивачем надані Z-звіти за 30.10.10, 31.10.10, 12.11.10 (до Розділу 1. “Фіскальні звітні чеки” книги ОРО), з яких вбачається що у зазначений період позивач здійснював облік Z-звітів та суму за Z-звітами.
Суд зазначає, що відповідно до Z - звіту за 31.10.10 № 0166, за цей день одержано від клієнтів грошові кошти у розмірі 52,80 грн., вказана сума повністю співпадає з даними касової книги за цей день. Різниця, яка, на думку податкового органу є неоприбуткованою, у розмірі 26,40 грн. була оприбуткована позивачем 30.10.10 згідно Z - звіту № 0165 та відповідному запису у касовій книзі за 30.10.10.
Суд зазначає, що відповідно до Z - звіту за 12.11.10 № 0176, за цей день одержано від клієнтів грошові кошти у розмірі 132,00 грн., вказана сума повністю співпадає з даними касової книги за цей день - 12.11.10.
Керуючись викладеним, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення позивачем оприбуткування готівкових коштів до касової книзі у розмірі 158,40 грн., оскільки він спростовано у ході розгляду справи.
Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за не оприбуткування грошових коштів у розмірі 792,00 грн.
Щодо порушення позивачем встановлення максимальних цін при роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, а саме при проведенні перевірки встановлено реалізацію однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт» за ціною 20 грн., вищою від максимальної роздрібної ціни, зазначеної на пачці у розмірі 11 грн.
Відповідно до статті 11-1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.
Відповідно до абз. 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.
Судом встановлено, що згідно з видатковою накладною від 14 жовтня 2010 року № 1 ЛЦС009205, позивачем придбано тютюнові вироби, у тому числі тютюнові вироби «Мальборо лайт» за ціною 10,28 грн. та з зазначенням максимальної роздрібної ціни 11 грн.
Відповідно до комплектації номенклатури від 14 жовтня 2010 року № 10/10/14-1, яка долучена судом до матеріалів справи, придбані тютюнові вироби позивач реалізовував в комплекті з запальничками за ціною 20 грн. за комплект. Даний факт також не заперечував представник відповідача. Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення реалізації однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт» за ціною 20 грн., вищою від максимальної роздрібної ціни, зазначеної на пачці у розмірі 11 грн., оскільки мала місце реалізація тютюнового набору, який складається з тютюнового виробу та запальнички, а не однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт».
Щодо проведення планової перевірки відповідачем суд зазначає наступне.
На момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем законом, який визначав повноваження органів державної податкової служби, підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок був Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до статті 11-1 вказаного Закону, планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Частиною 6 цієї статті визначено перелік підстав для проведення позапланових перевірок платників податків. Частиною сьомою цієї статті визначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Таким чином, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є позаплановими.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що Закон України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до його преамбули, визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
В порушення вимог цих нормативно-правових актів, відповідачем була видано наказ від 1 листопада 2010 року № 691 про затвердження плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері та хронометражних обстежень на листопад 2010 року, який він вважає таким, який відповідає Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Такі дії відповідача не відповідають приписам законодавства з огляду на те,що відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень - податковий орган, повноваження якого передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Такі дії відповідача також порушили приписи статті 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відповідно до якої контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
При цьому при розгляді справи судом було встановлено грубе порушення посадовими особами відповідача вимог трудового законодавства в частині початку проведення перевірки, яке полягає у наступному.
Як вбачається з акту перевірки, реєстрація якого здійснена відповідачем 19 листопада 2010 року, перевірка була розпочата 13 листопада 2010 року о 00 год. 27 хв. Суд зазначає, що 13 листопада 2010 року є субота, тобто вихідний день. Окрім цього, трудовий розпорядок дня податкового органу встановлений з 9 години ранку до 18 години вечора, вхідні дні - субота та неділя.
Відповідно до статті 50 Кодексу Законів про працю в України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Відповідно до статті 62 Кодексу Законів про працю в України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.
Відповідно до статті 64 Кодексу Законів про працю в України надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації.
Судом ухвалою від 22 березня 2011 року було витребувано у податкового органу пояснення та їх документальне підтвердження щодо проведення перевірки позивача у неробочий час та у нічний час, надати належні докази праці працівників у нічний час та пояснення щодо узгодження цих дій з вимогами Кодексу Законів про працю в Україні. Жодного документу в якості правомірності таких дій податковий орган не надав на протязі всього розгляду справи.
Таким чином, перевіряючими на власний розсуд було визначено час здійснення перевірки у нічний час та неробочий час, без відповідного дозволу керівника податкового органу та без отримання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації, всупереч трудовому розпорядку, затвердженому податковим органом.
Не приймаються судом до уваги посилання податкового органу на наказ позивача про встановлення графіку роботи позивача у нічний час, оскільки вказаний документ був підставою для винесення рішення керівником про роботу посадових осіб органу державної податкової служби у неробочий та нічний час, однак цей документ не може бути підставою для прийняття самостійного рішення перевіряючими про проведення перевірки у нічний та неробочий час з урахуванням того, що вказаний наказ не розповсюджується на працівників податкового органу. Не може вважатись належним доказом прийняття рішення керівником наказ від 1 листопада 2010 року № 691 про затвердження плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері та хронометражних обстежень на листопад 2010 року, оскільки даний документ на містить вказівки щодо можливості проведення перевірки суб'єктів господарювання у неробочий для податкової час.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов приватного підприємства «Марина» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування рішення від 09.12.2010 № 0005692344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196072,50 грн., рішення від 09.12.2010 № 0005702344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 792,00 грн., рішення від 09.12.2010 № 0005712344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00 грн. - задовольнити.
Скасувати рішення від 09.12.2010 № 0005692344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196072,50 грн.
Скасувати рішення від 09.12.2010 № 0005702344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 792,00 грн.
Скасувати рішення від 09.12.2010 № 0005712344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Марина» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняти у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 березня 2011 року. Повний текст постанови буде виготовлено 4 квітня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Савченко С. В.