Україна
12 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/5180/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі Чегринець А.М.
з участю позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, представника відповідача Соляннік Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що є пенсіонером та займається підприємницькою діяльністю, між тим в порушення ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області нарахувало їй недоїмку зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за третій квартал 2010 року в сумі 854,46 грн., яку вона сплатила в добровільному порядку, та за друге півріччя 2010 року в загальній сумі 1792,80 грн., яку вона не сплачувала. Через її несплату в добровільному порядку відповідач для стягнення недоїмки в примусовому порядку звернувся до відділу державної виконавчої служби.
Вважаючи дії відповідача неправомірними просила:
- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області щодо стягнення з неї недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за друге півріччя 2010 року в сумі 1792,80 грн.;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області повернути сплачені нею страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за третій квартал 2010 року в сумі 854,46 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в ньому. Пояснив, що вимогу про сплату боргу на адресу позивача не надсилали, про вказані суми позивач дізнався під час відвідування управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області від його співробітника. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, що позивач як фізична особа - підприємець, що обрала особливий спосіб оподаткування, за липень-вересень 2010 року самостійно сплатила страхові внески в повному обсязі, тому заборгованість за вказаний період у неї відсутня. За жовтень - грудень 2010 року замість встановленого законодавством мінімального страхового внеску страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила у меншому - фіксованому розмірі в сумі по 10 грн. щомісяця, внаслідок чого за вказаний період виникла недоїмка в сумі 878,34 грн. Між тим, станом на день розгляду справи вимоги про сплату боргу щодо позивача органом не Пенсійного фонду України приймалися та ні на її адресу, ні на адресу відповідного відділу державної виконавчої служби не надсилалися. Повідомлення-розрахунки на адресу позивача не надсилалися, оскільки таке надіслання не передбачено законодавством. Будь-які дії щодо стягнення з неї недоїмки не вчинялися. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1, яка обрала особливий спосіб оподаткування, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області.
Позивач за липень - вересень 2010 року самостійно сплатила страхові внески в сумі 884,46 грн., яку відобразила в поданому до органу Пенсійного фонду України звіті за 2010 рік. Заборгованість за вказаний період у неї відсутня.
За жовтень - грудень 2010 року замість мінімального страхового внеску який підлягав сплаті: за жовтень - листопад 2010 року - по 301,12 грн. щомісяця, за грудень 2010 року - 306,10 грн., страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила у фіксованому розмірі в сумі по 10 грн. щомісяця. Внаслідок наведеного за вказаний період виникла недоїмка в сумі 878,34 грн.
Суми страхових внесків, які підлягали сплаті та які фактично сплачено, позивач відобразила в поданому до органу Пенсійного фонду України звіті за 2010 рік.
Судом також встановлено, що станом на день розгляду справи вимоги про сплату боргу управлінням Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області щодо позивача не приймалися та ні на її адресу, ні на адресу відповідного відділу державної виконавчої служби не надсилалися. Повідомлення-розрахунки на адресу позивача не надсилалися. Будь-які дії щодо стягнення з неї недоїмки не вчинялися.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції:
«Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісяця, у жовтні - листопаді 2010 року - 301,12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року - 306,10 грн.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Позивач за липень - вересень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України самостійно обчислила та сплатила в розмірі, що передбачений законодавством, тому правові підстави для повернення сплачених сум - відсутні.
За жовтень - грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила у фіксованому розмірі, що в судовому засіданні визнано представниками сторін.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
Порядок стягнення заборгованості зі страхувальників визначено п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.
Відповідно до п. 8.1 вказаної Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Законодавство не містить обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, а чітко визначає підстави та порядок її формування.
Відповідно до п. 8.4 й 8.8 Інструкції протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
Станом на день розгляду справи вимоги про сплату боргу управлінням Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області щодо позивача не приймалися та ні на її адресу, ні на адресу відповідного відділу державної виконавчої служби не надсилалися.
Будь-які рішення щодо стягнення з позивача недоїмки зі страхових внесків за спірний період не приймалися, будь-які дії щодо такого стягнення не вчинялися.
Посилання позивача на ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає підстави припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідно до ч. 1 якої участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється: у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи; у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату, - є неприйнятними, оскільки вказані положення стосуються відповідних застрахованих осіб, до яких позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування, не належить. Тому наведені положення законодавства щодо неї застосуванню не підлягають і не звільняють від обов'язку сплати страхових внесків.
Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову - відсутні.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено в повному обсязі 14 квітня 2011 року.
Суддя Логойда Т. В.