33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" березня 2011 р. Справа № 2/121-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М. суддів Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.10 р.
у справі № 2/121-10 (суддя Мельник П.А. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛРОМ Україна"
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД"
про стягнення 31686,76 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Кошелюк М.В. (довіреність б/н від 25.02.2011 р.);
відповідача - Грущенко С.С. - директор
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Вінницької області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛРОМ Україна" задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валром Україна" 31 686,76 грн. заборгованості, 316,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ТзОВ "Стінг ЛТД" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення.
Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано те, що поставки продукції позивачу здійснювалися як на підставі попередньої оплаті, так і по факту поставки товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, апелянт вказує, що загальна сума заборгованості перед ТзОВ "ВАЛРОМ Україна" складає 23990,58 грн., а не 31686,76 грн., як зазначено в рішенні суду першої інстанції. При цьому, долучає як докази первинні документи (рахунки, накладні, довіреності), які підтверджують отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (т.2, а.с.12-21).
Позивач - ТзОВ "ВАЛРОМ Україна" у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обгрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною і такою, що до задоволення не підлягає.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача надали суду акт звірки взаємних розрахунків, складений на виконання вимог Житомирського апеляційного господарського суду (т.2, а.с.33), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 26808,76 грн. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний та скріплений печатками обох сторін. При цьому, безпосередньо в судовому засіданні сторони підтвердили наявність зазначеної заборгованості.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково; рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 р. частково скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч. 1 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Досліджуючи докази, наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.
Згідно усної домовленості між позивачем та відповідачем, останній зобов'язувався продавати позивачеві товарно-матеріальні цінності (матеріали необхідні для виробництва метало пластикових труб), а позивач зобов'язувався оплачувати куплену продукцію по цінам визначеним відповідачем у рахунках.
Відповідно до зазначеного, сторони впродовж жовтня 2007 - травень 2009 року виконували визначені зобов'язання, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (накладними на отримання товару, відповідними довіреностями, рахунками, банківськими виписками тощо).
Так, 18 грудня 2007 року, 11 червня 2008 року та 14 травня 2009 року позивач замовив відповідачеві телефонограмою товарно-матеріальних цінностей на суму 6 322,18 грн., 22 586,08 грн. та 5 814,00 грн.
Відповідно, 19 грудня 2007 року, 11 червня 2008 року та 14 травня 2009 року ТОВ "Валром Україна" отримало від відповідача рахунки № 217 від 19.12.2007 року на суму 900,00 грн.(т.1, а.с.32), № 216 від 19.12.2007 року на суму 5 422,18 грн. (т.1, а.с. 31), № 94 від 11.06.2008 року на суму 22 586,08 грн. (т.1, а.с.27) та № 52 від 14.05.2009 року на суму 5 814,00 грн. (т.1, а.с.29)
В свою чергу, 20.12.2007 року, 12.06.2008 року та 15.05.2009 року позивач здійснив авансові платежі в розмірі 100% від вартості товару, що підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №738 від 20.12.2007 року на суму 6 322,18 грн. (т.1, а.с.33), №915 від 12.06.2008 року на суму 22 586,08 грн. (т.1, а.с.28) та № 480 від 15.05.2009 року на суму 5 814,00 грн. (т.1, а.с.30).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по оплаті товару належним чином.
Згідно усної домовленості, поставка товару повинна була відбутися впродовж 10-ти календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати.
Натомість, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, товар в установленому порядку не поставив. Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 31686,76 грн., що в свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 3 ст. 612 ЦК України встановлено, в разі якщо внаслідок прострочення боржника зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У зв'язку з невиконанням умов усної домовленості позивач втратив зацікавленість у товарі і листом №3010 від 04.09.2009 року звернувся до відповідача з вимогою про негайне повернення грошових коштів (т.1, а.с.34).
З огляду на вищевикладене, місцевим господарським судом, на думку колегії апеляційного господарського суду, зроблено вірний висновок про те, що на день звернення позивача з позовом до суду відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки товару, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів поставки товару, вказаного у рахунках №№216,217 від 19.12.2007р., №94 від 01.06.2008р., №52 від 14.05.2009р. та доказів повернення грошових коштів позивачу, в зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 31 686,76 грн.
Крім того, слід зазначити, що відповідач в судове засідання місцевого господарського суду не з'явився, витребуваних судом документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/121-10.
Натомість, в апеляційній скарзі, як вже зазначалося вище, відповідач не погоджується з розміром заборгованості. Зокрема, апелянт зазначає, що загальна сума заборгованості перед ТзОВ "ВАЛРОМ Україна" складає 23990,58 грн., а не 31686,76 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року було зобов'язано сторін провести звірку взаємних розрахунків; результати звірки оформимти актом звірки взаємних розрахунків , який надати апеляційному суду.
Представники позивача та відповідача безпосередньо в судовому засіданні надали суду акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 26808,76 грн. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Отже, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 26808,76 грн., що не заперечується сторонами безпосередньо в судовому засіданні.
При цьому, провадження у справі в частині стягнення 4878,00 грн. слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що з боку місцевого господарського суду при прийнятті оскаржуваного рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково; рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 р. у справі №2/121-10 скасувати частково в частині стягнення 4878,00 грн. заборгованості; а провадження у справі в цій частині припинити.
З огляду на це, присуджене до стягнення з відповідача державне мито у відповідності до ст. 49 ГПК України підлягає зміні з врахуванням розміру задоволених позовних вимог.
В решті рішення місцевого господарського суду, як законне та обгрунтоване, слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 80 п.1.1,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД" - задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 р. скасувати частково в частині стягнення 4 878,00 грн. заборгованості. Провадження у справі в цій частині припинити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛРОМ Україна" 268,09 грн. сплаченого державного мита.
В решті рішення залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.