01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"17" січня 2008 р. Справа № 7/128-07
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу
за позовом ВАТ «Укртелеком»в особі Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Київської міської філії, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-В», м. Боярка, Київська область
про стягнення 2175,19 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Соловей В. В. (дов. б/н від 29.12.2007 р.)
від відповідача: не з'явились
секретар судового засідання: Карпунов І. О.
обставини справи:
ВАТ «Укртелеком»в особі Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Київської міської філії (далі -позивач) заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-В»(далі -відповідач) заборгованості за надані йому телекомунікаційні послуги в сумі 2087,22 грн. та 87,97 грн. пені, разом - 2175,19 грн.
Позовна заява з додатками була подана помилково до господарського суду м. Києва. Супровідним листом № 06-5-1259/1260 від 02.11.2007 р. господарський суд м. Києва переслав матеріали позовної заяви до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2007 року справу було прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.12.2007 року о 14-40. У вказаний час представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.11.2007 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 10.01.2008 р. о 12-10. В судове засідання 10.01.2008 року з'явились представники обох сторін. Представник відповідача подав заяву про те, що не визнає позовних вимог в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 05.09.2003 року укладено договір (далі -Договір) про надання послуг електрозв'язку № 3309009766, згідно якого позивач надає відповідачеві телекомунікаційні послуги, а останній зобов'язаний вчасно (на пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим) їх оплачувати (п. 4.5 Договору).
На думку позивача, з його боку умови Договору були виконані, в той час як відповідач виконує свої обов'язки неналежним чином, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, станом на 05.02.2007 р., у сумі 2087,22 грн. та нараховано позивачем 87,97 грн. пені. В якості підтвердження своїх вимог, позивачем надано суду відповідні розрахунки заборгованості відповідача, а також розрахунок господарських санкцій за порушення господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 161,162 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (п. 1 ст. 193 ГК України).
Судом встановлено, що з боку відповідача про порушення зв'язку та заявок про їх усунення на адресу позивача не надходило.
Згідно п. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено: учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
П 5.2 Договору між сторонами передбачена сплата пені, в разі невчасного розрахунку відповідачем за отримані послуги.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме -з роздруківки нарахованих сум (наданих позивачем) , за користування телекомунікаційними послугами відповідачем та сплатою таких послуг, борг у розмірі 2087,22 грн. виник у травні місяці 2004 року. Вищевказані роздруківки свідчать про те, що після виникнення вказаного боргу, його сума не змінювалась. Отже, суд прийшов до висновку, що на момент подачі позовної заяви (штамп канцелярії господарського суду м. Києва -25.10.2007 р.), з моменту виникнення боргу минуло три роки та шість місяців.
Відповідно до глави 19 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлений тривалістю три роки.
До правовідносин, що виникли між сторонами по даній господарській справі, спеціальна позовна давність на встановлена.
Згідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Позивач додав до позовної заяви претензію на суму 2105,34 грн. (2087,22 грн. -сума основного боргу, 18,12 грн. -пеня). Проте, позивач не надав суду докази відповіді або визнання її останнім .
Отже, суд не має підстав вважати перебіг позовної давності в даному випадку переваним. З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач пропустив термін позовної давності.
Пунктами 3,4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем подана відповідна заява про застосування строку позовної давності.
В свою чергу позивач не подав відомостей про те, що строк позовної давності пропущено з поважних причин.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. У позові відмовити повністю.
Суддя В. М. Антонова