79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.02.08 Справа № 4/935-24/119
"21" лютого 2008 року
Справа № 4/935-24/119
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді
Кравчук Н.М.
суддів
Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в інтересах структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу за № 4400 від 18.10.2007р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2007р.
у справі № 4/935-24/119
за позовом Гнідинцівський ГПЗ ВАТ «Укрнафта», смт. Варта Чернігівської області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина», м. Дрогобич Львівської області
про розірвання договору № 25/133/140р від 17.04.2002р. та зобов'язання відповідача повернути бензин стабільний в кількості 94,707 тонн,
з участю представників сторін:
від позивача: не зґявився
від відповідача: Валага Ю.С. -представник (довіреність у матеріалах справи)
Представнику відповідача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2007р. у справі № 4/935-24/119 (суддя Хабіб М.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Гнідинцівського ГПЗ ВАТ «Укрнафта»до ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина»про розірвання договору № 25/133/140р від 17.04.2002р. та зобов'язання відповідача повернути бензин стабільний в кількості 94,707 тонн.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно із ст.849 Цивільного кодексу України позивач вправі відмовитися від договору та вимагати повернення переданого матеріалу лише сплативши відповідачеві понесені ним витрати на зберігання товару. Оскільки доказів про сплату таких витрат позивач не надав, то, на думку суду першої інстанції, відповідач вправі притримати переданий йому бензин до сплати позивачем понесених відповідачем витрат на зберігання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Гнідинцівським ГПЗ ВАТ «Укрнафта»подано апеляційну скаргу, в якій скаржник рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Зокрема скаржник зазначає, що відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду. Оскільки листом № 761 від 20.03.2006р. відповідач був повідомлений про намір позивача щодо розірвання договору та повернення відвантаженої продукції, тому, на думку скаржника, відповідач безпідставно зберігає в себе спірну продукцію. Скаржник зазначає, що додаткових договорів про зберігання даної продукції між сторонами не укладалося.
Відповідач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечує, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 31.01.2008р. було оголошено перерву до 21.02.2008р., про що сторони були повідомлені під розписку.
Представник позивача в судове засідання 21.02.2008р. не з'явився, причини неявки не повідомив. Враховуючи, що останній про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, колегія суддів вважає за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, подану апеляційну скаргу та заслухавши представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина»(виконавець) та Гнідинцівським ГПЗ ВАТ «Укрнафта»(замовник) 17.04.2002р. укладено договір №25/133/140р та додатки № 1, № 2 і № 3 до договору, згідно із умовами якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника роботу по механічному змішуванню компонентів, переданих замовником: газового стабільного бензину, стабільного каталізату, комплексної паливної домішки та виготовити паливну суміш ПСКД -76-У, а замовник прийняти та оплатити виконану роботу (а.с. 5-10).
На виконання умов договору позивач передав відповідачеві по накладних №Б2-1217/1 від 22.06.2002р. та № Б2 -1217/2 від 27.06.2002р. газовий стабільний бензин в кількості 94,707т. на загальну суму 55 353,59 грн. (а.с. 11-13).
Свої зобов'язання в частині поставки інших двох компонентів -стабільного каталізату та комплексної паливної домішки позивач не виконав та на адресу відповідача не відвантажив, у зв'язку з чим останній, як виконавець, не провів роботу по змішуванню цих компонентів та відповідно не виготовив паливну суміш, як це було передбачено умовами укладеного договору.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору № 25/133/140р та повернення поставленої відповідачу сировини - бензину газового стабільного в кількості 94,707 т.
Як свідчать матеріали справи договір було укладено сторонами під час дії ЦК УРСР. Згідно з приписами пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Виготовлення суміші передбачалося для експериментального її використання на потреби транспорту ВАТ «Укрнафта» і втратило інтерес, економічну доцільність, в зв»язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути бензин газовий стабільний в кількості 94,707 т або ж відшкодувати його вартість за середньо-аукціонними цінами по «Укрнафті», доказом чого є листи № 2400 від 03.11.2003р., № 2597 від 11.12.2003р. та № 94 14.01.2004р. (а.с. 14,16,18).
Крім того, 20 березня 2006 року Гнідинцівським ГПЗ ВАТ «Укрнафта» на адресу відповідача було надіслано лист № 761 від 20.03.2006 р. з пропозицією розірвання договору та повернення відвантаженої сировини.
Згідно із ст.. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов»язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору є обґрунтованими і тому підлягають до задоволення.
Пунктом 4.1.7 договору № 25/133/140 від 17.04.2002 р. передбачено, що Гнідинцівський ГПЗ ВАТ «Укрнафта» зобов»язаний відшкодувати ВАТ НПК «Галичина» понесені ним витрати по збереженню, наливу, відвантаженню продукції згідно додатку № 3 до договору. Згідно з п.п.1.1 та 2.2 вказаного договору «продукція» - це паливна суміш ПСКД -76У, виготовлена згідно ТУУ 30275896-002-99. Проте, з матеріалів справи та зі змісту листів-відповідей ВАТ НПК «Галичина» вбачається, що на зберіганні у даного товариства знаходиться стабільний газовий бензин, який є сировиною (складовим компонентом) для виготовлення продукції - паливної суміші ПСКД-76У, а не продукція, оскільки такої ще не було виготовлено.
В судовому засіданні було з'ясовано та підтверджено представником відповідача, що газовий стабільний бензин в кількості 94,707т. належить позивачу, тобто, залишається власністю останнього, хоча перебуває на зберіганні у відповідача.
Отже, відповідач зобов'язаний повернути стабільний газовий бензин в кількості 94,707т. Гнідинцівському ГПЗ ВАТ «Укрнафта».
З огляду на викладене, твердження ВАТ НПК «Галичина» про те, що позивач зобов'язаний відшкодувати понесені відповідачем витрати по збереженню сировини відповідно до п.4.1.7 договору та додатку № 3 до договору, не заслуговують на увагу. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність збитків у зв'язку зі зберіганням газового стабільного бензину, більш того, такі вимоги не можуть розглядатися в даному позовному провадженні.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд не правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить скасувати, а апеляційну скаргу -задоволити.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2007 року у справі № 4/935-24/119 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко