01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2007 № 6/322
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - КозченкоВ.М.
від відповідача - ЗагородняД.М., КомісарС.П., ПарицькаН.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2007
у справі № 6/322
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філіїУправління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"
до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
про стягнення 22424779,75 грн.
До господарського суду звернулася з позовом Дочірня компанія “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України» в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз» до акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» про стягнення 22 017 147,65 грн., а саме: 18 995 038,74грн. втрат від інфляції та трьох процентів річних в розмірі 3 022 108,91грн.
Позивачем було збільшено розмір позовних вимог до суми 22 424 779,75грн., які складаються з 3 022 108,91грн. трьох процентів річних та 19 402 670,84грн. інфляційної складової боргу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2007 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України» в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз» 13 472 640,55грн., 15 603,45грн. державного мита та 72,2грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в який просить його скасувати в частині задоволення позову та відмовити в позові повністю. Також відповідач посилається, що судом першої інстанції судом першої інстанції не належним чином та не повно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржувальне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
22.02.2001 рішенням Арбітражного суду міста Києва від 22.02.2001 у справі № 14/694 стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз» в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз» 33 775 762,54грн. основного боргу, 1 000 000 грн. пені та 1 700 грн. державного мита.
Підставою для стягнення боргу та пені у вказаному розмірі стало невиконання АЕК “Київенерго» умов договору № 2/97/1 від 04.01.1997, укладеного між сторонами, щодо оплати поставленого та протранспортованого позивачем природного газу.
Виходячи з вище наведеного даному випадку, договір № 2/97/1 від 04.01.1997, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків між сторонами, на якому ґрунтуються правовідносини між позивачем та відповідачем щодо постачання та транспортування природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 15.05.2007 шляхом виконання рішення арбітражного суду через органи виконавчої служби частково було погашено заборгованість відповідача за договором № 2/97/1 від 04.01.1997 у розмірі 32 918 062,54 грн.
Також, з матеріалів вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2004 по справі № 14/694 заяву Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» від 21.06.2004 № Д07/240177 щодо ухвали Господарського суджу міста Києва від 27.01.2004 по справі № 14/694 задоволено. Визнано ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2004 у справі № 14/694 та виданий на її виконання наказ Господарського суду міста Києва від 27.01.2004 такими, що прийняті помилково, втратили чинність та не підлягають виконанню. Відкликано наказ Господарського суд міста Києва від 27.01.2004 про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2004 по справі № 14/694. Відмовлено Дочірній компанії “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України» в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз» у задоволенні заяви від 16.01.2004 № 262/10-02 про виправлення помилок (описок) у рішенні Арбітражного суду Міста Києва від 22.02.2002 у справі № 14/694 та у виданому на його виконання наказі Арбітражного суду міста Києва від 22.02.2001, а також про видачу наказу, який би відповідав вимогам Закону України “Про виконавче провадження».
Суд апеляційний інстанції прийшов до висновку про те, що до цих правовідносин, що виникли між сторонами по справі, регулюються Цивільним Кодексом УРСР 1963 року, згідно ст. 222 ЦК УРСР якого зобов'язання припиняються неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає. В даному випадку боржник не відповідає за непред'явлення позивачем наказу арбітражного суд до виконання.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦК УРСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, вимогу кредитного повинен оплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції, за весь час прострочення та три відсотка річних від простроченої суми. Відповідно кредитор може вимагати стягнення індексу інфляції та три відсотка річних лише разом з основним боргом, який в даному випадку перестав існувати через пропуск позивачем строку пред'явлення наказу до його стягнення в примусовому порядку.
В іншій частині вимог позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення інфляційної складової з вимог про стягнення 1 000 000,00 грн. пені та 1 700 грн., є необґрунтовані, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити виключно суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Підстави виникнення зобов'язань встановленні ст. 11 ЦК України, частиною 5 цієї статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Арбітражний процесуальний кодекс України, на підставі якого арбітражним судом міста Києва було прийнято рішення від 22.02.2001 про розподіл державного мита, не є актом цивільного законодавства, а тому на підставі рішення суду про стягнення державного мита не виникають цивільні зобов'язання у розумінні ст. 509 ЦК України.
Сплата пені є відповідальністю за неналежне невиконання зобов'язання, тобто не є боргом, виключно з несплатою якого законодавець передбачає наслідки, зазначені в ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2007 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» задоволенню.
Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2007 частково скасувати. В позові відмовити повністю.
Матеріали справи № 6/322 повернути Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді