01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2006 № 16/558-3/354
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кошіля В.В.
суддів: Моторного О.А.
Алданової С.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Очкур І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2006
у справі № 16/558-3/354 (Хілінська В.В.)
за позовом Бориспільської районної державної адміністрації Київської області
до Приватного підприємства "АН Кір"
про визнання договору оренди земельної ділянки від 08.04.02 недійсним
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.04.2002, укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Приватним підприємством “Ан Кір» філія “Кий Лов».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2005 № 16/558 в задоволенні позовних вимог Бориспільської районної державної адміністрації Київської області відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 № 16/558 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2005 скасовано. Позов задоволено повністю та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.04.2002, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Приватним підприємством “Ан Кір» філія “Кий Лов».
Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2006 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2005 у справі № 16/558 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2006 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Підставами для скасування оспорюваного рішення позивач вважає неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне:
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 14.02.2002 № 69 було затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 10,89 га, в тому числі 8,325 га ріллі, 2,525 га пасовищ, 0,04 га під водою та надано в тимчасове користування на умовах оренди строком на 30 років філії “Кий Лов» Приватного підприємства “Ан Кір» для сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Головурівської сільської ради.
08.04.2002 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Приватним підприємством “Ан Кір» філія “Кий Лов» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,89 га, в тому числі 8,325 га ріллі, 2,525 га пасовищ, 0,04 га під водою (далі - Договір оренди землі).
При цьому, в пункті 1.1. договору оренди землі вказано, що земельна ділянка загальною площею 10,89 га розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району.
Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Такі межі встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.
Рішення про встановлення та зміну меж сіл, селищ, згідно з частиною другою статті 174 Земельного кодексу України, приймаються обласними радами за поданням районних чи відповідних сільських, селищних рад.
Пунктом 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Рішення Бориспільської районної ради Київської області від 27.04.2004 № 154-13-ХХІУ та рішення Київської обласної ради 24 скликання від 27.05.2004 № 183-14-ХХІУ свідчать про те, що землі запасу Головурівської сільської ради на підставі розробленої землевпорядної документації було включено до межі села Кийлів у 2004 році.
Отже, земельна ділянка загальною площею 10,89 га, надана відповідачу для сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Головурівської сільської ради 14.02.2002 знаходилася за межами населеного пункту, а саме: села Кийлів, але в адміністративних межах Головурівської сільської ради, до складу якої входить і зазначене село Кийлів, тому право розпоряджатись землями за межами населених пунктів наділена Бориспільська районна державна адміністрація Київської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України “Про оренду землі» (в редакції, яка діяла станом на 14.02.2002), орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Разом з тим, п.п.8, п.п.9 п. “б» ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування» встановлено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, зокрема: підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; погодження проектів землеустрою.
У матеріалах справи наявні протокол засідання виконавчого комітету Головурівської сільради Бориспільського району Київської області від 25.12.2001 та рішення від 25.12.2001 № 243, якими затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 10,89 га, в тому числі 8,325 га ріллі, 2,525 га пасовищ, 0,04 га під водою, у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком 30 років філії “Кий Лов» Приватного підприємства “Ан Кір» із земель резервного фонду (землі запасу) Головурівської сільради Бориспільського району Київської області та надано у користування зазначену земельну ділянку.
Отже, виконкомом Головурівської сільради в межах наданих їй законом повноважень прийнято рішення про затвердження та надання у користування на умовах оренди земельної ділянки загальною площею 10,89 га, на підставі чого Бориспільською райдержадміністрацією правомірно прийнято розпорядження про надання відповідачу вказаної земельної ділянки та укладено з ним договір оренди.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження позивача, що виконком Головурівської сільради має повноваження лише щодо підготовки та внесення на розгляд сільради пропозицій щодо надання земельних ділянок під забудову та для інших потреб, оскільки згідно підпункту 1 пункту а) частини першої статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування» такими повноваженнями виконком ради наділений лише щодо земель, що перебувають у власності територіальних громад, однак, до розмежування земель державної та комунальної власності право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту, наділений орган виконавчої влади в особі Бориспільської райдержадміністрації.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України “Про оренду землі», орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.
З розпорядження Бориспільської райдержадміністрації від 14.02.2002 № 69 та Договору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка надана у користування філії “Кий Лов» Приватного підприємства “Ан Кір». При цьому, чинне законодавство не забороняє надавати у користування земельні ділянки філіям юридичних осіб. Договір оренди землі укладений директором філії “Кий Лов» Приватного підприємства “Ан Кір» на підставі довіреності від 19.03.2002 та Положення про філію “Кий Лов» Приватного підприємства “Ан Кір», у пункті 5.1.3 якого визначено право філії укладати від імені підприємства договори, угоди з юридичними та фізичними особами, пов'язаними з діяльністю філії.
Твердження позивача щодо того, що філія “Кий Лов» Приватного підприємства “Ан Кір» не може бути орендарем, та не займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва спростовується Положенням про філію “Кий Лов» Приватного підприємства “Ан Кір», в якому зазначено, що філія здійснює діяльність з виробництва, придбання, переробки продуктів сільського господарства, займається землеробством, городництвом, садівництвом, бджолярством, зберігає та реалізовує сільськогосподарську продукцію тощо, тобто здійснює господарську діяльність, пов'язану веденням сільськогосподарського виробництва, в тому числі, і товарного.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При цьому, сторони при укладенні господарського договору у будь-якому разі зобов'язані погодити предмет, ціну і строк договору.
У спірному Договорі оренди землі (пункт 1.1) чітко вказано, яка земельна ділянка, якою площею, яким складом передається в орендне користування відповідачу. З наявних у матеріалах справи планів тимчасового користування, які є додатками до спірного договору вбачається, що ділянка № 1 площею 8,325 га (рілля) та ділянка № 2 площею 2,565 га (з якої пасовища 2,252 га, під водою 0,04 га) розташовані поряд, і їх загальна площа складає 10,89 га.
Позивач не надав доказів, які б свідчили про інше, зокрема про те, що і земельна ділянка площею 8,325 га знаходиться на певній відстані від земельної ділянки площею 2,565 га, тому вони є двома різними об'єктами оренди.
Відповідно до частини першої статті 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, островами, прибережними захисними смугами вздовж річок, морів, навколо водойм, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, землі, відведені під смуги відведення для них та берегові смуги водних шляхів.
З плану тимчасового користування ділянки № 2, доданої до договору оренди землі вбачається, що ця земельна ділянка межує із землями водного фонду, але сама не відноситься до земель такої категорії.
Докази, які б свідчили про те, що під водою знаходиться земельна ділянка, віднесена до земель водного фонду, до матеріалів справи не надані.
Враховуючи вищевикладене, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 25.02.2005 № 420 про скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 14.02.2002 № 69 винесено неправомірно.
Також апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом у зв'язку тим, що перебіг строк позовної даності почався після отримання протесту Бориспільського міжрайонного прокурора від 15.07.2005 № 2020.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.02.2002.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Бориспільської районної державної адміністрації Київської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2006 у справі № 16/558-3/354 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2006 у справі № 16/558-3/354 - без змін.
2. Матеріали справи № 16/558-3/354 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кошіль В.В.
Судді Моторний О.А.
Алданова С.О.
20.10.06 (відправлено)