01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.07.2006 № 6/240
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Алданової С.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Мозовецький В.П.,
від відповідача: Лисицька О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сіріус-1"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2006
у справі № 6/240 (Ковтун С.А.)
за позовом ТОВ "Сіріус-1"
до ПВП "Сіріус 1", м. Київ
третя особа відповідача
третя особа позивача
про зобов"язання вчинити дії
У судовому засіданні 06.07.2006 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.07.2006 для оголошення постанови.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № 102 К, укладеного 29.12.2002 між сторонами, та зобов'язання сторін повернути одне одному одержане за вказаною угодою.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2006 позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № 102 К від 29.12.2002. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Підставами для скасування оспорюваного рішення відповідач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
29.12.2002 між ТОВ “Сіріус-1», в особі директора, та ТОВ “Олександрія» був укладений договір доручення № 101 К, відповідно до умов якого позивач доручив ТОВ “Олександрія» придбати від його імені і за його рахунок 4 простих векселя ВАТ “Миколаївський глиноземний завод» загальною номінальної вартістю 8 000 000 грн., але не більше 8 200 000 грн. (без урахування ПДВ).
29.12.2002 ТОВ “Олександрія», діючи від імені та за рахунок позивача, уклало з відповідачем договір купівлі-продажу цінних паперів № 102 К (далі - Договір), предметом якого є купівля векселів, зазначених у договорі доручення № 101 К.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 ЦК УРСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Оскільки представництво передбачає вчинення дій повіреним від імені довірителя та виникнення прав і обов'язків у довірителя з третіми особами, тому стороною за договором купівлі-продажу № 102 К є позивач.
Враховуючи те, що за договором купівлі-продажу № 102 К набуває права та несе обов'язки позивач, його директор повинен бути уповноважений на укладення відповідних договорів.
Відповідно до пункту 7.3.1 статуту позивача укладення договорів на суму, що перевищує 1 500 000 грн. повинно бути погоджено директором з вищим органом товариства - загальними зборами учасників.
Отже, виключно за умови отримання попередньої згоди загальних зборів учасників на укладення договору директор позивача мав право на його підписання.
За твердженням позивача, відповідної згоди загальні збори учасників директору не надавали.
Виходячи з того, що до обов'язків сторони, яка укладає договір, відноситься обов'язок щодо перевірки повноважень представника іншої сторони на укладення договору, спростування доводів позивача про відсутність погодження зборів учасників ТОВ “Сіріус-1» на укладення договору, в силу ст. 33 ГПК України, покладається на відповідача. Однак, відповідач таких доказів не надав.
На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про укладення оспорюваного договору директором позивача з перевищенням повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Твердження відповідача про схвалення договору позивачем підписанням акту приймання-передачі цінних паперів від 29.12.2002 не приймається судом апеляційної інстанції до уваги у зв'язку тим, що даний акт підписаний директором позивача, який уклав договір з перевищенням повноважень, і акт не містить даних про погодження його загальними зборами позивача.
Твердження відповідача про те, що на момент вирішення даної справи рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2005 у справі № 51/269-05 встановлено відповідність оспорюваної угоди вимогам закону, що є преюдиційним фактом для вирішення даного спору, також не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки зазначеним рішенням не встановлено відповідність договору вимогам закону і позовна вимога про визнання договору недійсним була заявлена з іншої підстави, а саме: укладення договору внаслідок помилки, що має істотне значення.
Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права у зв'язку з незастосуванням наслідків спливу позовної давності є таким, що протирічить ч. 2, ч.3 ст. 267 ЦК України, якою встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як зазначено вище, у 2005 році позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про визнання договору недійсним. Отже, з моменту звернення позовна давність є перерваною, її перебіг почався заново та на час звернення до суду (19.04.2006) не сплив.
Крім цього, необхідно зазначити, що чинним законодавством переривання строку позовної давності не ставиться у залежність від підстав звернення до суду.
Оскільки договір укладений з перевищенням повноважень, що суперечить вимогам ст. 62 ЦК УРСР, суд першої інстанції на підставі ст. 48 ЦК УРСР правомірно визнав його недійсним з моменту укладення.
Також місцевим господарським судом правомірно не застосовано наслідки недійсності угод, оскільки відповідач за договором коштів не отримував і не заявляв вимоги щодо зобов'язання позивача повернути йому, отримані за договором цінні папери.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного виробничого підприємства “Сіріус-1» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2006 у справі № 6/240 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства “Сіріус-1» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2006 у справі № 6/240 - без змін.
2. Матеріали справи № 6/240 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Алданова С.О.
13.07.06 (відправлено)