01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.06.2006 № 13/757
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Данилової Т.Б.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Одарич Ю.В., Котул А.М., Янковенко С.М.,
від відповідача: не з'явились (Сапун О.Є. брала участь у судовому засіданні 16.05.2006),
від третьої особи: не з'явились (Лопушенко А.М. брав участь у судовому засіданні 16.05.2006),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2006
у справі № 13/757 (Євсіков О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія"
до Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів
третя особа відповідача Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України
третя особа позивача
про стягнення 7645596,54 грн.
Постанова прийнята 13.06.2006 у зв'язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 16.05.2006 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2006 у справі №13/757 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 152 233,73 грн. пені, 1 750 714,32 грн. - 3 % річних, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що:
судом порушено ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки стягнуто з відповідача пеню та три відсотки річних після спливу 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;
проценти у розмірі 3 % річних за своєю природою є неустойкою, тому до них застосовуються правила про скорочені строки позовної давності;
розмір пені нарахований в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період сплати пені, а не у відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України та п. 6.5 договорів, які передбачають застосування облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення;
в порушення ч. 1, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України суд стягнув пеню та три відсотки річних за період з 29.04.2005 по 10.05.2005 з помилково перерахованої третьою особою суми 10 428 370,00 грн. Так як 10.05.2005 дана сума була повернута третій особі, відповідно до п. 5.4 договорів вона не спричинила виникнення грошового зобов'язання у відповідача;
відповідач зобов'язаний сплатити вартість голографічних захисних елементів, які були використані при виготовлені бланків, тобто 75 % від суми коштів, перерахованих третьою особою. Тому, нарахування пені і 3 % річних необхідно здійснювати не із 100 % суми коштів, перерахованих третьою особою, а із 75 %, що передбачено п. 5.4 договорів.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає, зокрема, що твердження відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не відповідає дійсності і нормам законодавства, оскільки ЦК України встановлено річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені, а для трьох відсотків річних такий строк встановлено для всього часу користування чужими коштами.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
Між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) були укладені договори про закупівлю голографічних захисних елементів № 227/56, № 233/57, № 239/58, № 237/59 від 23.02.2004, № 226/89, № 234/87, № 238/88, № 240/85, № 241/84, № 246/83, № 247/86 від 17.03.2004, № 277/18 від 04.01.2005, № 288/63 від 03.03.2005.
Відповідно до п. 1.1 договорів позивач зобов'язався виготовляти та поставляти голографічні захисні елементи на замовлення МВС України (далі - продукція), а замовник - замовляти, приймати та оплачувати продукцію на умовах укладених договорів.
Позивач поставив, а відповідач отримав по видатковим накладним продукцію на загальну суму 60 727 770,60 грн.
Умовами договорів передбачено, що відповідач сплачує повну вартість окремої партії продукції, виготовленої згідно заявки по факту поставки виконавцем продукції на підставі вантажних документів протягом 3-х банківських днів з моменту отримання замовником коштів від МВС України (Департаменту ресурсного забезпечення).
Як вбачається із Акту звірки розрахунків станом на 01.11.2005 згідно договору від 09.12.2003 № 139/ЦП-10/356, перераховано до Державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна» 208 807 893,22 грн.
Довідкою Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України про розрахунки з відповідачем, згідно договору 09.12.2003 № 139/ЦП-10/356 в період 2004-2005 р.р. підтверджено, що Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України перераховано до Державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна» у 2004 р. 107 682 829,22 грн. та у 2005 р. - 101 142 680 грн.
В порушення умов договору відповідач оплатив продукцію лише у сумі 103 350 826,36 грн.
Рішеннями Господарського суду міста Києва від 21.10.2005 у справах № 30/88, № 30/89, № 30/91, № 30/92 позовні вимоги ТОВ “Голографія» до ДП “Поліграфічний комбінат “Україна» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію відповідно до укладених між сторонами договорів про закупівлю голографічних захисних елементів № 233/57, № 239/58 від 23.02.2004, № 241/84, № 247/86 від 17.03.2004 задоволено повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, вищезазначеними рішеннями встановлено, що позивач здійснив постачання на користь відповідача продукції за укладеними між сторонами договорами про закупівлю голографічних захисних елементів № 233/57, № 239/58 від 23.02.2004, № 241/84, № 247/86 від 17.03.2004, а відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання щодо розрахунку за поставлену продукцію.
Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення 5 152 233,73 грн. пені за прострочення оплати на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, розділу 6 договорів та 1 750 714,32 грн. 3 % річних на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України за період з 04.11.2004 по 13.01.2006.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є помилковими та не можуть бути прийняті до уваги судом, виходячи з нижчевикладеного:
частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України не регулює питання нарахування трьох відсотків річних, а стосується лише нарахування штрафних санкцій;
три проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою, тому до них застосовується не скорочений річний строк позовної давності, а загальний трирічний строк позовної давності;
при нарахуванні пені розмір облікової ставки НБУ застосовано правильно, оскільки відповідно до п. 6.5 договорів пеня сплачується не лише у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення, а й за кожнен день прострочення платежу;
перерахування третьою особою коштів, в тому числі і 10 428 370,00 грн., відповідно до 5.4 договорів спричинює обов'язок у відповідача сплатити вартість продукції, а у випадку неперерахування даних коштів - сплатити відповідно до п. 6.5 договору пеню та на вимогу позивача 3 відсотки річних;
ні рішеннями Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 № 36/570, № 36/571, № 36/572, № 36/573, на які посилається відповідач, ні умовами договорів не встановлено, що відповідач перераховує позивачу не 100 %, а 75 % від суми коштів, перерахованих третьою особою.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Державного підприємства Поліграфічний комбінат “Україна» по виготовленню цінних паперів не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2006 у справі № 13/757 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Поліграфічний комбінат “Україна» по виготовленню цінних паперів залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2006 у справі № 13/757 - без змін.
2. Матеріали справи № 13/757 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Данилова Т.Б. (переведена)
16.06.06 (відправлено)