15 березня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Харченко В.В.
Суддів:
Гончар Л.Я.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Гордійчук М.П.
при секретарі : Деревенському І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, за участю третіх осіб - Виконавчого комітету Тисменицької районної ради, ТОВ »Фінанси та кредит» про стягнення коштів на придбання житла, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про стягнення коштів на придбання житла.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що він 07 вересня 1996 року призначений на посаду судді Тисменицького районного суду, а постановою Верховної Ради України 10 січня 2001 року - обраний суддею цього ж суду безстроково. В м. Івано-Франківську житлом не забезпечений. З травня 2000 року з сім'єю перебуває на державному квартирному обліку на отримання житла. Відповідно до ст. 44 Закону України »Про статус суддів» має право на отримання житла не пізніше як через шість місяців після обрання на посаду судді. Заявник зазначав, що зазначені вимоги закону не були виконані .
Оскільки виконавчий комітет Тисменицької міської ради та територіальна Державна Судова адміністрація Івано-Франківської області відмовили ОСОБА_1 в придбанні житла за рахунок держбюджету через відсутність фінансування, він змушений був придбати собі житло в кредит.
Просив зобов'язати Державне казначейство України за рахунок коштів державного бюджету перерахувати на розрахунковий рахунок Державної судової адміністрації України 808 000 грн. для придбання ним житла, зобов'язати Державну судову адміністрацію України вказані перераховані кошти з державного бюджету в сумі 808 000 грн. перерахувати на рахунок судді ОСОБА_1 на погашення кредиту.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
У поданих касаційних скаргах Державна судова адміністрація України, Державне казначейство України, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що позивачу в порушення вимог ч.7 статті 44 Закону України «Про статус суддів» за час роботи суддею з 1996 року , не зважаючи на потребу у забезпеченні житлом, кошти на його придбання не виділялися, житло йому не надавалося.
Статтею 130 Конституції України та Законом України «Про статус суддів» визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до ст..14 Закону України «Про судоустрій України» гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються в тому числі належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов вірного висновку про необхідність придбання позивачу житла за рахунок державного бюджету, оскільки протягом передбаченого законом строку, він не був ним забезпечений.
Визначаючи державний орган, який повинен виконати обов'язок держави, суд вірно виходив з вимог ст.. 25 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Доводи касаційних скарг висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права, а тому не можуть бути підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень.
З урахуванням наведеного та керуючись ст., ст.220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів,-
Касаційні скарги Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :