12 грудня 2007 року м. Київ
суддів: Бутенка В.І.,
Сороки М.О. (доповідача),
Штульмана І.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 на неправомірні дії судді Броварського міськрайонного суду Сердинського Володимира Степановича,
встановила:
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом неправомірні дії судді Броварського міськрайонного суду Сердинського В.С.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2005 року позовну заяву залишена без руху та надано термін для усунення її недоліків.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2006 року, позовна заява визнана неподаною та повернута позивачу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд
Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Встановлено, що позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не виконав.
Висновок суду про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню, відповідає фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2006 року і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: