01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.04.2011 № 40/528
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Українського центру спортивної медицини
на рішення господарського суду міста Києва
від 25.01.2011 року
у справі № 40/528 (суддя - Пукшин Л.Г.)
за позовом Київського центру спортивної медицини, м. Київ,
до Українського центру спортивної медицини, м. Київ,
про стягнення заборгованості в сумі 141 996,14 грн.,-
за участю представників:
від позивача: Педенюк О.К. - представник (довіреність № 477 від 20.12.2010 року);
Шевчук О.І. - представник (довіреність № 477 від 20.12.2010 року);
Поліщук Л.І. - представник (довіреність № 477 від 22.10.2010 року);
від відповідача:.Жуковська В.А. - представник (довіреність № 80/1 від 09.03.2011 року);
ОСОБА_1 - адвокат (договір № 7 від 25.09.2010 року);
Київський центр спортивної медицини (надалі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського центру спортивної медицини (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 141 996,14 грн. за короткостроковим договором № 5 від 04.04.2009 року про передачу в користування (оренду) нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати комунальних послуг та витрат на утримання прибудинкової території.
У грудні 2010 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення та уточнення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по комунальним послугам в сумі 75 781,08 грн., індекс інфляції 10 893,07 грн., 3% річних - 2 809,45 грн., а також заборгованість по витратам на утримання прибудинкової території 366,72 грн., індекс інфляції 242,55 грн., 3% річних - 55,45 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року позов задоволено частково, стягнуто з Українського центру спортивної медицини на користь Київського центру спортивної медицини основну заборгованість в сумі 76 147,80 грн., 6 340,80 грн. - інфляційних нарахувань, 2 546,46 грн. - 3 % річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 850,35 грн. та 221,84 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 10.03.2011 року.
За наслідками судового засідання 10.03.2011 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.04.2011 року.
Представники скаржника підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду скасувати. Одночасно представниками відповідача заявлялось клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи у справі, яке колегією суддів було відхилено, як необґрунтоване, зважаючи на те, що здійснити оцінку доказів, наданих сторонами, апеляційний господарський суд в змозі без призначення вказаної експертизи.
Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають їх надуманими та необґрунтованими, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
04.04.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №80 від 26.01.2009 року, між Київським центром спортивної медицини (в тексті договору - орендодавець) та Українським центром спортивної медицини (в тексті договору - орендар) 04.04.2009 року було укладено короткостроковий договір № 5 про передачу в користування (оренду) нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва, відповідно до пунктів 1.1., 2.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва загальною площею 1 697,8 кв. м., за адресою: м.Київ, вул.Тарасівська, 6, 6а для розміщення центру спортивної медицини (т.1, а.с.11-19).
Згідно пункту 9.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 04.04.2009 року по 31.12.2009 року.
За умовами пункту 9.4. договору, однією з підстав його припинення є закінчення строку, на який його було укладено.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що орендодавець до закінчення дії договору так і в місячний термін після закінчення строку його дії, повідомляв орендаря про закінчення терміну дії договору оренди 31.12.2009 року (лист № 542 від 30.12.2009 року та лист № 31 від 27.01.2010 року).
Оскільки Комісією по розгляду питань, щодо використання майна (будівель, споруд, приміщень) лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва від 11.12.2009 року відповідачеві було відмовлено у продовженні дії договору оренди, позивач заявив останньому вимогу про термінове звільнення займаних приміщень та передачу майна по акту приймання-передачі орендодавцю (т.2, а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення терміну дії договору відповідач не вчинив дій по звільненню орендованого приміщення та передачі його орендодавцю.
Згідно пункту 3.1 договору витрати орендодавця на утримання майна не входять до складу орендної плати, нараховуються орендодавцем та сплачуються орендарем одночасно з орендною платою, а саме:
- плата за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди;
- амортизаційні відрахування на об'єкт оренди;
- експлуатаційні витрати орендодавця.
Відповідно до пункту 3.9 договору орендар відшкодовує орендодавцю вартість комунальних послуг (у разі відсутності можливості на встановлення окремих лічильників і відповідно укладання окремих договорів з постачальниками комунальних послуг), витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, яка не входить до складу орендної плати або сплачує вартість цих послуг самостійно на підставі договорів, укладених з організаціями, що надають такі послуги.
Сторони пунктом 3.5. договору узгодили, що орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати платежів є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідно до пункту 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші, передбачені договором, платежі своєчасно і в повному обсязі.
В силу пункту 4.13 договору орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних послуг або самостійно сплачувати постачальникам вартість таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж пропорційно площі орендованих приміщень.
Матеріалами справи об'єктивно підтверджується, що позивачем щомісяця направлялися на адресу відповідача акти здачі-прийому виконаних робіт та рахунки-фактури за попередні місяці за фактично спожиті комунальні послуги, а саме: тепло, воду, електроенергію, вивіз сміття, технічне обслуговування лічильників та ліфтів, дератизацію та дезінфекцію приміщень (т.1, а.с.29-59).
Так, позивачем було направлено, а відповідачем отримано:
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 31а від 10.06.2009 року та рахунок-фактуру № 31а від 10.06.2009 року на суму 3 653,59 грн.,
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 51а від 10.07.2009 року та рахунок-фактуру № 51а від 10.07.2009 року на суму 1 922,94 грн.,
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 65а від 05.08.2009 року та рахунок-фактуру № 65а від 05.08.2009 року на суму 1 922,94 грн.,
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 71а від 14.09.2009 року та рахунок-фактуру № 71а від 14.09.2009 року на суму 1 922,94 грн.
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 79 від 12.10.2009 року та рахунок-фактуру № 79 від 12.10.2009 року на суму 8 125,69 грн.,
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 86 від 11.11.2009 року та рахунок-фактуру № 86 від 11.11.2009 року на суму 29 351,39 грн.,
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 93 від 11.12.2009 року та рахунок-фактуру № 93 від 11.12.2009 року на суму 35 288,00 грн.,
- акт здачі-прийомки виконаних робіт № 94 від 18.12.2009 року та рахунок-фактуру № 94 від 18.12.2009 року на суму 31 494,69 грн.,
- лист № 20 від 20.01.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 7 від 19.01.2010 року та рахунок-фактуру № 7 від 19.01.2010 року на суму 28786,86 грн.,
- лист № 68 від 17.02.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт №14 від 16.02.2010 року та рахунком-фактурою № 14 від 16.02.2010 року на суму 53 772,37 грн.,
- лист № 107 від 17.03.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 21 від 15.03.2010 року та рахунком-фактурою № 21 від 15.03.2010 року на суму 73 083,00 грн.,
- лист № 160 від 20.04.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 28 від 15.04.2010 року та рахунком-фактурою № 28 від 15.04.2010 року на суму 98 406,50 грн.,
- лист № 196 від 14.05.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 35 від 14.05.2010 року та рахунком-фактурою № 35 від 14.05.2010 року на суму 113 835,07 грн.,
- лист № 226 від 11.06.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 42 від 11.06.2010 року та рахунком-фактурою № 42 від 11.06.2010 року на суму 121 414,86 грн.,
- лист № 261 від 21.07.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 49 від 19.07.2010 року та рахунком-фактурою № 49 від 19.07.2010 року на суму 128 806,87 грн.,
- лист № 297 від 17.08.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 56 від 10.08.2010 року та рахунком-фактурою № 56 від 10.08.2010 року на суму 132 892,95 грн.,
- лист № 329 від 15.09.2010 року та лист № 334 від 21.09.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 63 від 14.09.2010 року та рахунком-фактурою № 63 від 14.09.2010 року на суму 132 423,48 грн.,
- лист № 367 від 15.10.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 70 від 14.10.2010 року та рахунком-фактурою № 70 від 14.10.2010 року на суму 138 118,59 грн.,
- лист № 435 від 15.11.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 77 від 11.11.2010 року та рахунком-фактурою № 77 від 11.11.2010 року на суму 143 905,85 грн.,
- лист № 474 від 15.12.2010 року разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт № 84 від 13.12.2010 року та рахунком-фактурою № 84 від 13.12.2010 року на суму 76 148,03 грн.
Одночасно в листах позивачем порушувалося питання про погашення відповідачем заборгованості за комунальні послуги та витрати на утримання прибудинкової території.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що місцевий господарський суд, посилаючись на пункти 3.9. та 4.13. договору, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення плати за комунальні послуги та витрати на утримання прибудинкової території, оскільки між сторонами договірних відносин по наданню таких послуг не існує.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вказані твердження відповідача безпідставними та необгрунтованими, виходячи з наступного.
В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору, що також відображено у статті 180 Господарського кодексу України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги та витрати на утримання прибудинкової території за період з 01.012010 року по 30.11.2010 року згідно короткострокового договору №5 від 04.04.2009 року, обґрунтованими.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд дійшов хибного висновку про наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року за короткостроковим договором № 5 від 04.04.2009 року, оскільки акт приймання-передачі об'єкта оренди сторонами не був підписаний, і в додатках до вказаного договору відсутній. Крім цього, скаржник стверджує, що він не приймав, а позивач не передавав йому площу 1697,8 кв.м. в оренду, фактична площа, якою користується відповідач складає 692,8 кв.м., а тому скаржник має переплату з відшкодування комунальних послуг на суму 30 822, 13 грн.
Наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про передачу відповідачеві об'єкта оренди - нежилого приміщення площею 1697,8кв.м. та перебування вказаного майна у користуванні відповідача, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року у справі №11/361 за позовом Київського центру спортивної медицини до Українського центру спортивної медицини про виселення та повернення нежитлового приміщення та за зустрічним позовом Українського центру спортивної медицини до Українського центру спортивної медицини про визнання продовженим терміну дії короткострокового договору №5 від 04.04.209 року строком на 5 років і на тих самих умовах, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року, первісний позов задоволено повністю. Виселено відповідача з нежилих приміщень по вул.Тарасівська,6 у м.Києві загальною площею 1 697,8 кв.м. Зобов'язано Український центр спортивної медицини повернути Київському центру спортивної медицини нежилі приміщення за вказаною адресою площею 1 697,8 кв.м. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Як вбачається з даного рішення у справі 11/361, відповідачем об'єкт оренди був прийнятий ще за актом прийому-передачі спірного нежилого приміщення 20.05.2004 року.
Таким чином, нежиле приміщення по Тарасівська,6, 6а у м.Києві з користування відповідача не вибувало на час укладення сторонами короткострокового договору №5 від 04.04.2009 року.
В силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
До наданих відповідачем під час апеляційного провадження доказів про звернення останнього до позивача з пропозиціями підписати окремий договір про надання послуг з відшкодування комунальних послуг, надати акт приймання-передачі орендованого приміщення, судова колегія ставиться критично, з огляду на те, що доказів, на підтвердження того, що вказані листи направлялися на адресу позивача та отримувалися позивачем, відсутні. Крім того, матеріали справи свідчать, що такі докази не були предметом дослідження місцевим господарським судом.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання відповідачеві комунальних послуг та утримання прибудинкової території, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийому виконаних робіт та рахунками-фактури. В той же час відповідач, в порушення умов договору від 04.04.2009 року, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по відшкодуванню витрат орендодавця на утримання майна, у зв'язку з чим, згідно з уточненими вимогами позивача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 21.12.2010 року склала 75 781,08 грн. - за комунальні послуги та 366,72 грн. - за відшкодування витрат на утримання прибудинкової території, що підтверджується наданими позивачем виписками по його особовому рахунку.
Відповідачем, всупереч положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів на підтвердження здійснення ним повного розрахунку за користування майном, що належить до комунальної власності не надано, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 76 147,80 грн. основної заборгованості колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.
Поряд з цим, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних:
- по комунальним послугам - індекс інфляції у сумі 10 893,07 грн., 3 % річних у сумі 2 809,45 грн.;
- по витратам на утримання прибудинкової території - індекс інфляції у сумі 242,55 грн., 3 % річних у сумі 55,45 грн.
Приписами статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за договором.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно здійснив перерахунок розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача у сумі 6 340,80 грн. та 2 546,46 грн. відповідно.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 40/528 не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга Українського центру спортивної медицини задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 40/528 має бути залишеним без змін.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Українського центру спортивної медицини на рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 40/528 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 40/528 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 40/528 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді