01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2011 № 14/190-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
За участю представників сторін:
від позивача: Омельченко А.А. - представник за довіреністю;
від відповідача: Красюк Т.В. - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного
підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця”
на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2010 року
у справі № 14/190-10 (Суддя Бацуца В.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна Компанія
„Київводоканал”
до Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат
„Пуща-Водиця”
про стягнення 114 140,26 грн.
У вересні 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна Компанія „Київводоканал” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” про стягнення 83 334,58 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004 р., 17 837, 16 грн. пені, 9 817, 89 грн. інфляційних збитків, 3 150, 62 грн. 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004 р.
Представником позивача було заявлено клопотання № 780 від 19.10.2010 р., у якому він повідомив суд про те, що станом на 29.09.2010 р. відповідач погасив основну заборгованість, що є предметом спору, у повному обсязі, з урахуванням чого він просить суд стягнути з відповідача на його користь лише 9 917, 29 грн. інфляційних збитків, 3 097, 45 грн. 3 % річних, 3 606, 10 грн. пені.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2010 року припинено провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” 83 334, 58 грн. заборгованості за надані послуги, в частині інших позовних вимог позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом не була надана належна оцінка документальним доказам, на яких ґрунтувались заперечення відповідача щодо сплати нарахованих позивачем інфляційних витрат та 3 % річних.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано статус відповідача, як державного сільськогосподарського підприємства та загально важкий стан сільського господарства в країні.
У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2010 р. - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.
За змістом п. 1.1. договору даний договір укладається у відповідності із Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”. За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 p., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів;
Згідно з п. 2.2.2. договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг
здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
У п. 2.2.4. договору зазначено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Пунктом 2.2.5. договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами: для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Відповідно до п. 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом періоду з 01.05.2009 р. по 01.08.2010 р. було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 933 916, 32 грн., що підтверджується витягом з розрахункового листа, відповідними платіжними вимогами-дорученнями, дебетовими інформаційними повідомленнями, актами про зняття показань з приладу обліку, розшифровками рахунків (а.с. 9-10, 27-132).
У вересні 2010 р., після порушення провадження у даній справі, відповідачем було виконано його обов'язок по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за договором та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 90 000, 00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 157-163).
За приписами ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як зазначено в ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:
3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Проаналізувавши зазначене вище, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” 83 334,58 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня, передбачена договором № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004 р., за періоди прострочення виконання обов'язку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 3 606, 10 грн., відповідно до виконаного ним розрахунку (а.с. 194).
Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначено в п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У своєму рішенні, суд першої інстанції, керуючись ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, з 3 606, 10 грн. до 360, 61 грн., що становить 10 % від розміру пені заявленою позивачем, посилаючись на те, що відповідач - Державне підприємство „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” відноситься до суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, тобто є державним підприємством; основна заборгованість за договором у заявлений позивачем період з 01.05.2009 р. по 01.08.2010 р. була повністю погашена відповідачем після звернення позивача до суду із даним позовом; така заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через неодержання коштів від своїх споживачів -фізичних осіб, які є боржниками по сплаті за комунальні послуги та за квартирну плату; у відповідача - Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” наявна дебіторська заборгованість його споживачів на значну суму, що підтверджується документами та відзивом № 824 від 14.10.2010 р. на позовну заяву.
З огляду на встановлене вище, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано статус відповідача, як державного сільськогосподарського підприємства та загально важкий стан сільського господарства в країні, як такі, що не відповідають дійсності.
Крім того, судова колегія вважає правомірним задоволення судом першої інстанції інфляційних збитків та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення виконання обов'язку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 9 917, 29 грн. та 3 097, 45 грн.
Як вже зазначалось, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, розрахунок інфляційних збитків та 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним та обґрунтованим (а.с. 194).
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 83 334, 58 грн. заборгованості за надані послуги та яким інші позовні вимоги задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2010 р. у справі № 14/190-10 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2010 р. у справі № 14/190-10 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 14/190-10 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді