01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2011 № 9/470
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
при секретарі:
за участі представників сторін:
від позивача - Щербак С.О., Харькова М.Д.(за довір.),
від відповідача - Черкезюк Д.В. (за довір.),
Розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2011 р. у справі №9/470 (суддя - Бондаренко Г.П.)
за позовом Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»
до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
про стягнення заборгованості 84 316 776,11 грн.
Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна» звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з ДТГО «Південно-Західна залізниця» заборгованості за укладеними між сторонами договорами фінансового лізингу, в якому, враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог від 13.01.2011, просило стягнути у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми основного боргу:
- 65001572,56 грн. основний борг,
- 3966465,12 грн. пеня,
- 695791,59 грн. 3% річних,
- 3550027 грн. інфляційних втрат, в зв'язку із частковим погашенням заборгованості за період з 10.10.2009 року по 10.11.2010 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 р. у справі №9/470 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного територіального - галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця» на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» 65001572 грн. 56 коп. основного боргу, 3966465 грн. 12 коп. пені, 695791 грн. 59 коп. 3% річних, 3441686 грн. 65 коп. інфляційних втрат. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати в повному обсязі з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повного з'ясовання обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на помилковість висновків господарського суду щодо правомірності застосування коефіцієнту коригування. За твердженням відповідача при формуванні цін в договорі фінансового лізингу можуть враховуватись витрати у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни (курсові різниці по валютному кредиту і курсові різниці по процентах за цей кредит).
В договорах фінансового лізингу, укладених між залізницею та ВТБ Лізинг Україна, лізинговий платіж включає дві складові (суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу і суму процентів), тому коригування на коефіцієнт (К) є безпідставним, так як коригується не тільки імпортна складова ціни (а саме коригується не лише основний борг Лізингодавця по кредиту в іноземній валюті і проценти в іноземній валюті за цей кредит), а ще й коригується винагорода (прибуток) Лізингодавця - резидента, яка не має імпортної складової.
Застосування ПП «ВТБ Лізинг Україна» коефіцієнту коригування призводить до зміни вартості предмета лізингу за договором, а отже внесення змін до договорів повинно оформлюватись відповідними додатковими угодами. Крім того, договори фінансового лізингу з позивачем укладались як результат проведення тендерної процедури закупівлі послуг з фінансового лізингу та визнання останнього переможцем торгів. До даної категорії договорів (тендерних), як вказує відповідач, внесення змін та доповнень здійснюється з дотриманням певного порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, що не було враховано позивачем.
Відповідачем надано відзив на подану апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти її доводів, просив залишити скаргу без задоволення. Оскаржуване у справі рішення вважає обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, наданого відзиву, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія приходить до висновку щодо необгрунтованості поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів фінансового лізингу № 10-ФЛ - ПЗ/П-071621/НЮ від 20.06.2007 р., № 11-ФЛ - ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 р., № 12-ФЛ - ПЗ/П-071622/НЮ від 12.06.2007 р., № 223-ФЛ - ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007 р., № 224-ФЛ - ПЗ/П-072122/НЮ від 23.08.2007 р., № 227-ФЛ - ПЗ/П-072124/НЮ від 23.08.2007 р., № 228-ФЛ - ПЗ/Е-072129/НЮ від 23.08.2007 р., № 229-ФЛ - ПЗ/П-072123/НЮ від 23.08.2007 р., № 230-ФЛ - ПЗ/П-072427/НЮ від 09.10.2007 р., № 232-ФЛ - ПЗ/Ш-072303/НЮ від 28.08.2007 р., № 234-ФЛ - ПЗ/Л-072172/НЮ від 31.08.2007 р., № 239-ФЛ - ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 р., № 244-ФЛ - ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007 р., № 256-ФЛ - ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 р., № 270-ФЛ - ПЗ/Ш-073329/НЮ від 29.12.2007 р., № ПЗ/Т-073267/НЮ від 27.12.2007 р.
Всі зазначені договори є типовими, і за своєю правовою природою є договорами фінансового лізингу, однаковими за змістом.
У відповідності до умов вказаних договорів відповідачеві було передано в тимчасове платне володіння Предмети лізингу згідно актів приймання - передачі.
Згідно умов договорів фінансового лізингу позивач за замовленням відповідача набув у власність предмети лізингу та передав їх відповідачу у строкове платне володіння, що підтверджується актами передачі майна в лізинг, а саме:
- по договору № 10-ФЛ - ПЗ/П-071621/НЮ від 20.06.2007 р. актами від 01.09.2008р. та від 29.09.2008 р. було передано дві машини для виправки колії зі стабілізатором баласту 09-32 CSMxDYN
- по договору № 11-ФЛ - ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 р. актом від 08.10.2007 р. було передано одну машину виправно - підбивочно - рихтувальну ДКМ-1 (машина для виправки стрілочних переводів)
- по договору № 12-ФЛ - ПЗ/П-071622/НЮ від 12.06.2007 р. актом від 27.06.2008 р. було передано одну пересувну рейкозварювальну машину КРС-1
- по договору № 223-ФЛ - ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 07.04.2008 р. було передано один мотовоз вантажно-транспортний МПТ-6
- по договору № 224-ФЛ - ПЗ/П-72122/НЮ від 23.08.2007 р. актами від 29.10.2007 р., від 27.11.2007 р. та від 28.12.2007 р. було передано три моторні платформи самохідні ПМ-2Д
- по договору № 227-ФЛ - ПЗ/П-072124/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 30.07.2008 р. було передано один тяговий модуль ПТМ-630 (шляхова тягова машина)
- по договору № 228-ФЛ - ПЗ/Е-072129/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 26.03.2008 р. було передано три автомотриси дизельні монтажні типу 1АДМ-1.3
- по договору № 229-ФЛ - ПЗ/П-072123/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 23.01.2008 р. було передано одну машину виправно - підбивочно - рихтувальну для стрілочних переводів ДКМ-1
- по договору № 230-ФЛ - ПЗ/П-072427/НЮ від 09.10.2007 р. актами від 25.01.2008 р. та від 15.01.2008 р. було передано двадцять один автомобіль ЗИЛ-5301 МЕ "Бичок"
- по договору № 232-ФЛ - ПЗ/Ш-072303/НЮ від 28.08.2007 р. актом від 29.12.2007 р. було передано один комплект обладнання цифрових систем комутації для ст. Жмеринка
- по договору № 234-ФЛ - ПЗ/Л-072172/НЮ від 31.08.2007 р. актом від 26.03.2008 р. було передано один комплект обладнання для прально - прасувального комплексу
- по договору № 239-ФЛ - ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 р. актом від 14.07.2008 р. було передано одну вагономийну машину LFT-W/L03973-600 (потужністю 600 вагонів/доба)
- по договору № 244-ФЛ - ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007 р. актом від 09.12.2007 р. було передано один комплект обладнання для цифрової АТС ст. Біла Церква
- по договору № 256-ФЛ - ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 р. актами від 29.12.2007 р. та від 21.03.2008 р. було передано один комплект обладнання для організації транспортної мережі SDH на дільницях Жмеринка-Одеса, Київ-Миронівка, Київ-Підволочиськ, Київ-Конотоп-Ворожба
- по договору № 270-ФЛ - ПЗ/Ш-073329/НЮ від 29.12.2007 р. актом від 29.12.2007 р. було предано один комплект обладнання для цифрової АТС ст. Коростень
- по договору № ПЗ/Т-073267/НЮ від 27.12.2007 р. актом від 15.01.2008 р. було передано один рейковий автобус РА-2.
Оплату лізингових платежів за користування вказаним майном відповідач зобов'язався здійснювати згідно графіків нарахування платежів, які є невід'ємними частинами договорів.
Графіки нарахування платежів розраховані з урахуванням вартості кожної одиниці предмета лізингу та винагороди лізингодавця в розмірі 17 % (п. 1.7. кожного з договорів).
Сторони вносили зміни до вказаних договорів, шляхом підписання додаткових угод та підписували фактичні Графіки лізингових платежів, які також є невід'ємними частинами договорів, належним чином завірені, копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором і може включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктами 3.2 (3.1), 3.4 (3.3 або 3.2) договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8,1.9 договорів.
Пунктом 3.5 (3.4 або 3.2) договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 договорів.
Пунктом 3.5 (3.4 або 3.3) договорів встановлено, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються відповідачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування сумами лізингових платежів.
Згідно з пунктом 3.6 (3.5 або 3.4) договорів зобов'язання відповідача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після зарахування суми відповідного платежу на рахунок позивача.
Згідно з п. п. 3.7 (3.6 або 3.5), 3.11 (3.10 або 3.9) договорів, лізингові платежі, що надійшли від відповідача зараховуються позивачем у наступному порядку: 1) в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Відповідач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.
Відповідно до п. 1.8, 1.9, 3.4 (3.3 або 3.2), 3.7 (3.6 або 3.5), 3.11 (3.10 або 3.9) договорів, відповідач зобов'язався щомісячно, виходячи з підписаного сторонами фактичного графіку лізингових платежів, який є невід'ємною частиною цього договору, не пізніше 20 числа поточного місяця, сплачувати лізингові платежі скориговані на коефіцієнт коригування на день, коли фактично здійснюється платіж, починаючи з 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулась передача предметів лізингу.
Згідно п. 1.8, 1.9 договорів коефіцієнт коригування -це розрахункова величина, одержана з відношення: К= «Курс2»/ «Курс1», де «Курс1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.
Таким чином, умовами Договорів фінансового лізингу Сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані Відповідачем саме на час здійснення відповідних розрахунків. Тобто, момент коригування лізингового платежу чітко пов'язаний з моментом фактичного перерахування Відповідачем грошових коштів на рахунок Позивача.
Відповідач не визнає застосування коефіцієнту коригування і відмовляється від виконання своїх зобов'язань, передбачених в п. 1.8, 1.3 договорів, що підтверджується, зокрема, і актами звіряння розрахунків, підписаними станом на 31.03.2009 року.
Зі змісту долучених Позивачем до матеріалів справи Актів звірки взаєморозрахунків за Договорами між Сторонами вбачається, що Позивачем у повній відповідності до умов Договорів фінансового лізингу здійснювалось коригування проведених Відповідачем платежів на момент їх перерахування, виходячи з розміру Коефіцієнту коригування. Колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, та вважає, що така сума правомірно була зарахована позивачем до заборгованості відповідача, оскільки це відповідає умовам укладених між сторонами договорів.
Стосовно твердження Відповідача, що застосування Позивачем Коефіцієнту коригування призводить до зміни вартості Предмета лізингу за Договорами, а внесення змін повинно оформлюватись відповідними договорами та згідно з передбаченим порядком, суд зазначає наступне.
Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь -які умови договору, що не суперечать законодавству.
Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме -зміна курсу гривні по відношенню до долару США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, що підтверджується наступними нормами.
Згідно ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).
Відповідно д ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно -правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях (ч. 2 ст. 189 ГК України).
В п. 1 Постанови Кабінету міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» від 18.12.1998 р. № 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Згідно п. 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 04.02.1998 р. № 34, валюта долар США, так само як і євро, віднесена до вільно конвертованої валюти, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).
Водночас, жодних обмежень можливості використовувати співвідношення курсу іноземної валюти при проведенні індексації плати за надання майна в користування ані вказаною постановою, ані іншими нормами законодавства, не передбачено.
Отже, чинне законодавство обмежує застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань та визначення ціни продукції, робіт чи послуг в іноземній валюті.
Таким чином, положення Договорів фінансового лізингу та Графіки сплати лізингових платежів повністю відповідають вимогам наведених вище норм чинного законодавства, оскільки визначають розмір лізингових платежів в гривнях та передбачають, що платежі мають сплачуватись в гривнях.
Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оскільки Сторонами при укладенні Договорів фінансового лізингу у момент їх укладення було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договорів, серед яких ціна та порядок розрахунків, тому такі умови є погодженими при повному їх розумінні Сторонами під час підписання вказаних Договорів.
Твердження відповідача про те, що він своєчасно сплачує лізингові платежі згідно графіка не відповідає дійсності і не підтверджене належними доказами, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки банку.
Таким чином, відповідач порушує умови вказаних договорів, а саме: несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує лізингові платежі, передбачені договорами, додатковими угодами та фактичними графіками лізингових платежів.
Відповідач посилається на акти виконаних послуг за звітний місяць, в яких зазначена вартість наданих послуг за звітний місяць, проте не надано жодного акту суду.
Згідно п. 1.9. кожного з договорів передбачено, що коефіцієнт коригування розраховується з урахуванням курсу НБУ для одного долару США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. Застережень щодо будь -якого звітного чи календарного місяця, або щодо будь -якої іншої дати, окрім дати, коли фактично здійснюється платіж, в жодному з договорів немає.
Що стосується послуг, виконаних в звітний місяць, то згідно закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ згідно вимог лізингоодержувача і передати цю річ останньому на визначений строк за плату (лізингові платежі). Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач, як лізингодавець, виконав свої зобов'язання, а саме: набув предмети лізингу у власність та передав їх відповідачу в користування за плату на визначений строк. При цьому, ні договорами фінансового лізингу, ні чинним законодавством, не передбачено обов'язок щомісячно складати акти виконаних послуг.
Колегія звертає увагу на те, що відповідач в своїх твердженнях не заперечує можливості нарахування коефіцієнту, та оспорює лише порядок його визначення.
Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції не враховано положення чинного законодавства, які регулюють порядок формування ціни товару. Вважає, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги ПП «ВТБ лізинг Україна» в частині зобов'язання сплати відповідачем сум з урахуванням коефіцієнту коригування. Так, згідно наданих відповідачем контррозрахунків ціни позову, фактична заборгованість залізниці перед позивачем становить саме 9 786 051,18 грн., однак судом, за твердженням відповідача, було безпідставно задоволено 65 001 572,56 грн. боргу.
Дослідивши обставини справи колегія не може погодитися із такими твердженнями відповідача, вважає їх необгрунтованими, оскільки зазначене спростовується встановленими під час розгляду спору обставинами та зібраними доказами.
Зокрема, сторонами в умовах договорів (пункти 3.5. (3.4. або 3.2) договорів), встановлено фіксовану вартість кожного з предметів лізингу.
Згідно умов укладених Договорів фінансового лізингу, Сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані Відповідачем на час здійснення відповідних розрахунків, та коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме - зміна курсу гривні по відношенню до долару США, яка прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
Оскільки встановлений сторонами специфічний порядок розрахунків жодним чином не може вплинути на фіксований розмір вартості предметів лізингу, то твердження Відповідача про зміну такої вартості також не відповідають дійсності.
Окрім цього, Відповідач вказує, що згідно наданих ним розрахунків заборгованість становить 9 786 051,18 грн. Дане твердження Відповідача визнається колегією необгрунтованим і до уваги не приймається, оскільки в порушення вимог ст.ст.33-34 ГПК України відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження зазначеної позиції. Розрахунки, надані відповідачем, зроблені без будь-якого обґрунтування, без зазначення порядку чи способу їх обчислення, а тому перевірити їх правомірність немає жодної можливості.
Більше того, по кожному з договорів розрахунки проведені різними способами, що взагалі недопустимо, так як всі договори фінансового лізингу, за якими заявлені позовні вимоги, є однаковими. Таким чином, сума заборгованості, на якій наполягає Відповідач, розрахована необгрунтовано, а, отже, до уваги судом не приймається.
Крім того, Відповідач у своїй апеляційній скарзі стверджує, що коефіцієнт коригування може визначатися лише на день фактичної оплати в звітному (календарному) місяці, і не може визначатися на день оплати після закінчення звітного місяця, так як фактично в останній день звітного місяця вже виконані послуги за звітний місяць (складений акт виконаних робіт за звітний місяць, в якому зазначена вартість наданих послуг за звітний місяць) ціна цих послуг в подальшому не може змінюватись.
Дослідивши зміст укладених договорів, колегія не може погодитися із такими твердженнями відповідача.
В пункті 1.9. кожного з договорів передбачено, що коефіцієнт коригування розраховується з урахуванням курсу НБУ для одного долару США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. Застережень щодо будь - якого звітного чи календарного місяця, або щодо будь - якої іншої дати, окрім дати, коли фактично здійснюється платіж, в жодному з договорів немає.
Що стосується послуг, виконаних в звітний місяць, то згідно Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ згідно вимог лізингоодержувача і передати цю річ останньому на визначений строк за плату (лізингові платежі). Таким чином, послуги фінансового лізингу є разовими довгостроковими послугами, які вважаються виконаними з моменту підписання акту приймання передачі предмету лізингу в лізинг. Ніяких щомісячних актів, тим більше із зазначенням ціни послуг за звітний місяць ні договорами фінансового лізингу, ні чинним законодавством в цій галузі не передбачено.
Стосовно зміни ціни послуг фінансового лізингу, то такого не відбувається, оскільки коефіцієнт коригування, як було встановлено, не є будь - яким нарахуванням на ціну послуг або на вартість предмету лізингу, а є лише порядком сплати лізингових платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оспорював законність укладення договорів фінансового лізингу. В матеріалах справи відсутні докази щодо розірвання між сторонами цих договорів чи визнання цих договорів недійсними.
В апеляційній скарзі Відповідач також стверджує, що коригування лізингових платежів, передбачених пунктами 1.8. та 1.9. договорів фінансового лізингу, нібито суперечить вимогам законодавства у сфері державних закупівель, зокрема, вказуючи на те, що до даної категорії договорів (тендерних) внесення змін та доповнень здійснюється з дотриманням певного порядку зміни істотних умов договору про закупівлю.
Проте, в наданих Позивачем матеріалах конкурсних документацій зазначено, що до конкурсної пропозиції мають бути включені наступні положення: «валюта договору - гривня, з прив'язкою ціни конкурсної пропозиції до доларового еквіваленту США по курсу НБУ».
У відповідності до вимог тендерної документації Позивач включив до проектів договорів валютне коригування, а згодом і підписав договори фінансового лізингу в такій редакції.
Отже, такий специфічний порядок сплати лізингових платежів був передбачений під час проведення процедури закупівель і відображений в укладених договорах.
Колегія також не може прийняти до уваги посилання відповідача на судову практику Вищого господарського суду України по аналогічних справах, оскільки в даному випадку ці спори є аналогічними лише між собою, однак не стосуються даного спору.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, перевіривши розрахунок пені та інфляційних втрат, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у відповідності до умов укладених між сторонами договорів в частині стягнення з відповідача на користь позивача 65001572 грн. 56 коп. основного боргу, 3966465 грн. 12 коп. пені, 695791 грн. 59 коп. 3% річних, 3441686 грн. 65 коп. інфляційних втрат.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, висновків господарського суду не спростовано, тому апеляційна скарга визнається необґрунтованою, і задоволенню не підлягає.
Оскаржуване у справі рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2011 р. у справі №9/470 залишити без змін.
3. Матеріали справи №9/470 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді