14.04.2011 року Справа № 17/14-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Герасименко І.М. (доповідач)
суддів: Кузнєцова І.Л., Сизько І.А.
секретар судового засідання: Заболотна О.В.
представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прим”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2011 р. у справі № 17/14-11
за позовом публічного акціонерного товариства “ВГП”, м. Луцьк
до товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прим”. м. Дніпропетровськ
про стягнення 97 363 грн. 25 коп.
Публічне акціонерне товариство "ВГП" (надалі -позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" (надалі - відповідач) суму 94 726,43 грн. основного боргу, 2 636,82 грн. пені, а всього 97 363,25 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору поставки № ВП-30734 від 01.09.09р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2011 р. (суддя Суховаров А.В.) у справі №17/14-11 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що судом неправильно визначено суму боргу, так як 27.01.2011 року відповідач частково сплатив суму заборгованості, шляхом перерахування позивачу 500 грн.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що у відповідності до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанці.
У судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 17.03.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечує проти апеляційної скарги і просить рішення господарського суду залишити без змін. По справі оголошувалась перерва до 14.04.2011 р.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, 01.09.2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № ВП-30734 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивачем у період з 09.05.2010р. по 22.09.2010р. поставлено на адресу покупця паперову та санітарно-гігієнічну продукцію (товар) на загальну суму 95 367,78 грн., що підтверджується наявними у справі двосторонніми видатковими накладними з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін, а також кільцевими довіреностями на отримання спірного товару повноважними представниками відповідача (а.с. 25-41).
Згідно з приписами п. 6 додатку № 4 "Додаткові умови" до Договору (а.с. 20-24), покупець здійснює повну оплату за поставлений товар на протязі 60-ти днів з моменту його отримання, що також передбачено п. 7.2 Договору.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Покупець, в порушення умов Договору, за поставлений товар розрахувався частково у сумі 641,35 грн., у зв'язку із чим станом на теперішній час у відповідача перед позивачем існує заборгованість в загальному розмірі 94 726,43 грн., і доказів погашення боргу на час винесення рішення суду, відповідач не надав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Також, на підставі пункту 8.9 Договору, за порушення граничних строків оплати продукції постачальник нарахував покупцю (відповідачу у справі) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка згідно обґрунтованого розрахунку позивача за період 13.07.10р. по 08.12.10р. становить загальну суму 2 636,82 грн.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, позивачем, на підставі ст. 33 ГПК України було документально доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог, як в частині основного боргу, так і в частині вимог про стягнення пені за договором.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що 27.01.2011 року відповідач здійснив часткову оплату за договором поставки №ВП-30734 від 01.09.2009 р., перерахували відповідачу 500 грн., не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду, так як відповідачем не доведено, що на момент винесення рішення суду 27.01.2011 року в 11 год. 10 хв. вказана сума 500 грн. була зарахована на користь позивача і сума боргу зменшилась, тобто сума боргу була визначена судом вірно.
Таким чином, підстави для зміни чи скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України відсутні, тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прим”, м. Дніпропетровськ -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2011 р. у справі № 17/14-11 -залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.
Головуючий суддя І.М. Герасименко
Судді І.Л. Кузнєцова
І.А. Сизько