11.04.2011 року Справа № 15/3-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),
суддів: Чохи Л.В. , Пруднікова В.В.,
секретар судового засідання: Деббіш Г.В.,
представники сторін:
від позивача: Билим І.П., довіреність №403/2010 від 28.12.10, представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Софія”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2010р. у справі №15/3-10
за позовом: закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”, м. Київ
до: приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Софія”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 131 751грн.74коп.,
07.12.2010 року закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс", м. Київ (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Софія", м. Дніпропетровськ (далі- відповідач) про стягнення 124 789,19 грн. - основного боргу, 5 865,09 грн. - інфляційних витрат, 1 097,46 грн. - 3% річних, всього 131 751,74 грн.
24.12.10р. до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, оскільки відповідач 21.12.10р. сплатив частину основного боргу у розмірі 24979,65грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 99809,54грн., 5 865,09 грн. - інфляційних витрат, 1 097,46 грн. - 3% річних, а також витрати по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2010р. у справі № 15/3-10 (суддя -Петренко Н.Е.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Софія", м.Дніпропетровськ на користь закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", м.Київ - 99809,54 грн. основного боргу, 5865,09 грн. - інфляційні втрати, 1 097,46 грн. - 3% річних, 1317,52 грн. - витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 10/06/2010-11-10/Р від 10.06.2010р., в частині порушення графіку сплати боргу.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи, а також уточнену позовну заяву він отримав лише в судовому засіданні, суд безпідставно відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи, чим позбавив його можливості скористатись своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 ГПК Ураїни.
Позивач у відзиві на апеляцій скаргу та у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.
В судовому засіданні 11.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Софія”, м. Дніпропетровськ задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Із встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що 10 червня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № 10/06/2010-11-10/Р (далі - Угода). Предметом Угоди є виконання господарського зобов'язання, а саме сплата відповідачем заборгованості позивачу, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 3405RF від 01.07.2005р. та укладеними в його розвиток договорів факультативного перестрахування (Ковер-нот).
Починаючи з 1 серпня 2010 року відповідач припинив виконання взятих зобов'язань та виконання умов Угоди, а саме п.7 щодо сплати боргу за договорами факультативного перестрахування (Ковер-нот).
Пунктом 4 Угоди відповідач визнав загальну заборгованість перед позивачем за договорами факультативного перестрахування в розмірі 148924,55 грн.
У пункті 8 Угоди сторони погодилися, що у разі порушення відповідачем графіку сплати боргу, позивач вживає заходів для примусового стягування з відповідача заборгованості в сумі 132 789,19 грн. за вирахуванням здійснених відповідачем платежів.
15.06.2010 та 01.07.2010 відповідачем здійснено два платежі в розмірі 3000,00 грн. та 5000,00 грн. в рахунок погашення боргу перед позивачем, згідно Угоди від 10.06.2010, що підтверджується виписками по рахункам позивача у ПуАТ "СЕБ Банк".
Станом на 15.11.2010р. заборгованість відповідача становить 124789,19грн.
21.12.10р. відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 24979,65грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були обґрунтовано нараховані і господарським судом правомірно стягнені інфляційні втрати за період з 01.08.2010р. по 15.11.2010р. у розмірі 5 865,09 грн., а також 3% річних за період з 01.08.2010р. по 15.11.2010р. у розмірі 1 097,46 грн.
Доводи апелянта щодо не отримання і, відповідно, не ознайомлення представника відповідача з матеріалами позовної заяви від 16.11.2010р. та заяви про уточнення позовних вимог від 21.12.2010р. необґрунтовані та безпідставні, оскільки 16.11.2010 позивач надіслав на адресу відповідача копію позовної заяви та додані до неї документи, що підтверджує фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 16.11.2010р. та опис документів, вкладених у поштове відправлення.
21.12.2010 у судовому засіданні представнику відповідача вручено копію позовної заяви з додатками, про що є відмітка в матеріалах справи.
23.12.2010 на адресу відповідача було направлено заяву про уточнення позовних вимог. Зазначена заяви була подана до господарського суду після сплати відповідачем 21.12.2010 частини основного боргу в розмірі 24 979,65 грн. Тобто, зменшення позовних вимог стало наслідком часткового погашення відповідачем основного боргу і не порушувало прав відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими.
Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Софія”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2010р. у справі №15/3-10 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя Л.В. Чоха
Суддя В.В. Прудніков
Постанова виготовлена в повному обсязі 14.04.2011 року.