73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
14.04.2011 Справа № 5024/326/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соцінновація", смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області,
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області,
про стягнення 32939 грн. 49 коп. за договором купівлі-продажу,
за участю представників сторін:
від позивача: на засідання суду не прибув;
від відповідача: на засідання суду не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Соцінновація" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) основного боргу в сумі 23155 грн. 04 коп., інфляційних втрат в сумі 50148 грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 1729 грн. 28 коп., відповідно до умов договору купівлі-продажу від 19.07.2008 року.
12.04.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично зменшено розмір позовних вимог: інфляційних втрат до 7916 грн. 24 коп. та збільшено розмір 3% річних до 1868 грн. 21 коп. у зв'язку з перерахунками згідно із періодами виникнення та стягнення заборгованості за умовами сплати, узгодженими сторонами в договорі, та помилкою в попередніх розрахунках. З врахуванням зазначеного сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 32939 грн. 49 коп. Судом зазначена заява прийнята та розгляд спору відбувся виходячи з нової ціни позову.
Позивач, після зменшення розміру позовних вимог, підтримує позов в повному обсязі - в сумі стягнення основної заборгованості 23155 грн. 04 коп., 3% річних 1868 грн. 21 коп., інфляційних втрат 7916 грн. 24 коп. (а.с. 62).
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу за юридичною адресою повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.
За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
Ухвалами господарського суду від 17.03.2011 р., 31.03.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, суд:
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Соцінновація" (надалі - продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 19.07.2008 року (надалі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю мінеральну воду та безалкогольні напої на умовах та в порядку передбачених договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно проводити його оплату.
Згідно з п. 2.3 договору, приймання-передача товару по кількості здійснюється сторонами відповідно до видаткової накладної.
Розділом 3 договору передбачений порядок розрахунків, зокрема, розрахунок за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахунку суми вартості отриманої партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 12 календарних днів. Замовлення на поставку наступної партії товару приймається при умовах 100 % оплати попередньої поставки.
Даний договір починає діяти з дати підписання його сторонами та діє до моменту, коли одна зі сторін письмово заявить про його закінчення. При цьому дія договору припиняється тільки після повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 4.1).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання відповідно до п. 1.1 Договору виконав належним чином, здійснивши поставку товару 22.07.2008 р. на загальну суму 23155 грн. 04 коп., що підтверджується накладними №5136 та №5133 від 22.07.2008 р. (а.с. 36-37).
Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на накладних №5136 та №5133 від 22.07.2008 р. та, відповідно, зобов'язаний був протягом 12 календарних днів (п. 3.1) розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем товар не оплачений, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с. 18).
Позивачем 16.10.2008 року за вих. №66 відповідачеві виставлена претензія з вимогою погашення заборгованості в сумі 23155 грн. 04 коп. за поставлений товар за договором від 19.07.2008 р. в строк до 30.10.2008 року (а.с. 38-39). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23155 грн. 04 коп. основного боргу, 7916 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 1868 грн. 21 коп. 3% річних за договором купівлі-продажу товару від 19.07.2008 року стали предметом судового розгляду у даній справі.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).
За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. За статтею 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Проте, відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо оплати придбаного товару в обумовлені Договором розмірах та строки не виконані. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в сумі 23155 грн. 04 коп.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 23155 грн. 04 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1868 грн. 21 коп. 3% річних та 7916 грн. 24 коп. інфляційних втрат.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 23155 грн. 04 коп. на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд задовольняє ці вимоги в сумі заявленій позивачем - 7916 грн. 24 коп. втрат від інфляції та 1868 грн. 21 коп. 3% річних.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Соцінновація" до приватного підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню щодо стягнення 23155 грн. 04 коп. основного боргу, 7916 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 1868 грн. 21 коп. 3% річних.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача з вини якого спір доведений до врегулювання в судовому порядку.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/рахунок - № НОМЕР_2 в АКИБ "Укрсиббанк" відділення № 59, МФО - НОМЕР_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соцінновація", ідентифікаційний код - 22142545, адреса: буд. 10, вул. Паркова, смт. Мирне, Мелітопольський район, Запорізька область, р/рахунок - № 26000701316631 в АТ "ОТП Банк" у м. Києві, МФО - 300528, 23155 грн. 04 коп. основного боргу, 7916 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 1868 грн. 21 коп. 3% річних, 329 грн. 39 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 15.04.2011 р.