07.04.11
Справа № 5021/399/2011.
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П. І., за участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю. розглянув матеріали справи № 5021/399/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплав» ,
м. Суми
до відповідача Сумської міської ради , м. Суми
про розірвання договору оренди земельної ділянки
За участю представників сторін :
від позивача: Клец Н.О., довіреність від 06.01.2011 року ;
від відповідача : Базіль Р.В.
Суть спору : позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.11.2007 року , укладений між Сумською міською радою та ТОВ «Техносплав» .
Відповідач в відзиві на позовну заяву від 06.04.2011 року заперечує проти задоволення вимог ТОВ «Техносплав» в повному обсязі .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін , господарський суд встановив:
08 листопада 2007року між ТОВ «Техносплав» та Сумської міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки. Предметом даного договору є земельна ділянка площею 0,3507га (нуль цілих три тисячі п'ятсот сім десятитисячних гектара).
Земельна ділянка надавалась під розміщення складських приміщень, згідно з Українським класифікатором цільового використання - земля комерційного призначення. Термін дії договору - до 18 липня 2012року.
Позивач своєчасно та в повному обсязі виконував свої зобов'язання відповідно до умов договору.
У своїй позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на даний час у позивача відсутня потреба в користування даною земельною ділянкою. На момент укладення договору оренди земельної ділянки на земельній ділянці, яка орендується, розміщувались нежитлові приміщення, що були власністю ТОВ «Техносплав».
23.11.2009року Господарським Судом Сумської області було прийнято рішення № 16/267-09 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Сумської філії АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Техносплав» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне нерухоме майно - будівлі (споруди) , загальною площею 3992,60кв.м., що розташоване за адресою: м.Суми, вул.. Харківська, 122. Дані нежитлові приміщення розміщенні на земельній ділянці, яка орендується за вищезгаданим договором.
На виконання вищезазначеного рішення Державною виконавчою службою в Зарічному районі м.Суми було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2010р. ВП №19170611.
Позивач вважає, що на даний час відсутня можливість в користуванні даною земельною ділянкою ТОВ «Техносплав», оскільки ДВС вчиняються дії щодо реалізації даних приміщень на публічних торгах.
ТОВ «Техносплав» звернувся до Сумської міської ради з листом про розірвання вищезазначеного договору оренди, однак було отримано лист-відповідь, згідно якого останній відмовляється розривати договір посилаючись на ст.31, ст.32 ЗУ «Про оренду землі», та посилаючись на те, що договір буде розірвано після реалізації приміщень на публічних торгах, які знаходяться на земельній ділянці, що орендується.
Позивач не погоджується з позицією відповідача, посилаючись при цьому , зокрема, на ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України , якою передбачено , що в разі відчуження будівлі або споруди до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені .
Позивач також посилається на ст. 31 Закону України «Про оренду землі», згідно якої, зокрема, договір оренди землі припиняється разі набуття права власності на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Крім того, позивач посилається частини 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України , якими визначено, що розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором або законом .
Посилається позивач також на частини 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якими передбачено розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин .
Вислухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, виходячі з наступного:
Згідно ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу .
Позивач не подав суду доказів існування на даний час обставин, які є підставою розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.11.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем .
Позивач не наводить жодного факту порушення відповідачем договору , а тому відсутні підстави для його розірвання, передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України.
Не подав позивач суду доказів істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди земельної ділянки від 08.11.2007 року.
У відповідності зі статтею 652 Цивільного кодексу України , зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли е передбачити , вони це уклали б договір .
08 листопада 2007 року позивач уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки площею 0,3507 га, на якій знаходився відкритий складський майданчик. Ця земельна ділянка була надана позивачеві під розміщення складських приміщень із земель комерційного використання , тобто, надана позивачеві для використання у власній господарській комерційний діяльності (підприємницькій діяльності) .
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України , підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична , на власний ризик господарська діяльність , що здійснюється суб'єктом господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку .
Одним із принципів підприємницької діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України) є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик .
Виходячи з викладеного, позивач, маючи певний комерційний розрахунок та на власний ризик уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки від 27.11.2007 року терміном до 18.07.2012 року .
Укладаючи договір позивач зобов'язаний був передбачити власний комерційний ризик , оскільки це є одним із принципів підприємницької діяльності, передбачених законом (ст.ст. 42,44 Господарського кодексу України).
Тому, розмістивши , як і було передбачено договором, на земельній ділянці складські приміщення та надавши їх банку в заставу в забезпечення виконання своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором , позивач не міг не передбачати можливість звернення стягнення на заставне майно (будівлі та споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці). Такого роду зміну обставин позивач зобов'язаний був передбачати ще під час укладення договору оренди земельної ділянки , оскільки надавалась ця земельна ділянка позивачеві саме для використання у власній господарській комерційній діяльності .
З огляду на все вищевикладене , в даному випадку не відбулось такої істотної зміни обставин , яка могла б бути підставою для розірвання договору у відповідності зі ст. 652 Цивільного кодексу України .
Доказів того, що нежитлове приміщення (будівлі, споруди) , які знаходяться на орендованій земельній ділянці, відчужені і перебувають у власності іншої особи позивач суду не надав .
Зважаючи на все вищевикладене , господарський суд дійшов висновку , що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
У відповідності зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача .
Тому, керуючись ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, ст.ст. 651,652 Цивільного кодексу України , ст.ст. 31,32 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити .