Іменем України
05 квітня 2011 року справа № 5020-243/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Суднобудівельна компанія „АМР”,
ідентифікаційний код 35173797
(вул. Ескадронна, буд. 3, кв. 32, м. Сімферополь, 95051)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(АДРЕСА_2, 99003)
про стягнення 240 243,67 грн,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ТОВ „Суднобудівельна компанія „АМР”) -Савельєв Артем Сергійович -представник, довіреність б/н від 14.02.2011, дійсна до 14.02.2012;
відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) -не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.
Обставини справи:
17.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 208 554,72 грн, трьох процентів річних в сумі 2 389,69 грн та пені в сумі 29 299,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 03/10 від 18.06.2010 в частині розрахунків за куплений товар.
Ухвалою від 21.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-243/2011, розгляд справи призначено на 15.03.2011.
У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання ухвалою від 15.03.2011 розгляд справи був відкладений на 05.04.2011.
У засідання суду 05.04.2011 відповідач знову не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав, про причини нез'явлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином /арк. с. 55-58/ за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 41/ та позовній заяві.
Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
Крім того, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 03/09 /арк. с. 10-11/, за яким Продавець зобов'язався виготовити та передати у власність покупця товар (судно з корпусом зі склопластику, в комплектації відповідно до умов договору), а Покупець -прийняти товар та сплатити продавцю вартість товару на умовах договору (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору № 03/09 від 01.04.2009 вартість судна становить 50 000 доларів США за курсом УМВБ на день оплати.
За умовами Договору № 03/09 від 01.04.2009, Покупець зобов'язався внести попередню плату в розмірі 20000 доларів США в момент підписання Договору; решта підлягала сплаті в строк до 01.09.2009 поетапно:
25.06.2009 -10000 доларів США;
25.07.2009 -10000 доларів США;
25.08.2009 -10000 доларів США (пункти 2.2-2.3 Договору).
14.05.2009 позивач передав відповідачу судно у відповідній комплектації та якості, що підтверджується актом приймання-передачі /арк. с. 14/.
Відповідно до листів Інспекції головного Державного реєстратора флоту від 14.03.2011 № 2/11.1-736/912 /арк. с. 48/ та від 28.03.2011 № 4/12.1-862/1243 прогулянкове судно моделі „АРАСНЕ 27” (з ідентифікаційним номером корпусу АМР10550309), 2009 року побудови, під назвою „Северная звезда” зареєстровано у Державному судновому реєстрі України 09.04.2010 за № ІПС-0315, судновласник -ОСОБА_1; порт приписки Севастопольський морський торговельний порт /арк. с. 49/.
В період з 01.04.2009 по 15.06.2010 відповідачем за Договором № 03/09 від 01.04.2009 було сплачено 128 779,00 грн, що підтверджується виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” /арк. с. 18-20/, а саме:
09.04.2009 -32 940,00 грн;
14.04.2009 -29 999,00 грн;
16.04.2009 -49 900,00 грн;
07.08.2009 -8 000,00 грн;
15.06.2010 -7 940,00 грн.
18.06.2010 сторони домовились про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, та уклали новий договір № 03/10 (далі -Договір), відповідно до якого право власності на товар (прогулянковий катер „АРАСНЕ 27”) (далі -Продукція) переходить до Покупця з моменту повної оплати Продукції (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.2 Договору, ціна Продукції та порядок розрахунків закріплені у Додатку 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Додатковою угодою № 1 до Договору, яка і є Додатком 1 до Договору, сторонами визначена вартість Продукції у розмірі 229 390,00 грн, та графік її погашення:
79 100,00 грн -до 20.07.2010,
79 100,00 грн -до 20.08.2010,
71 190,00 грн -до 20.09.2010 /арк. с. 17/.
Натомість, умови нового договору відповідачем були порушені. Так, після підписання Договору № 03/10 від 18.06.2010 відповідач сплатив лише 31 895,00 грн, що підтверджується виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” /арк. с. 19, 21/, а саме:
22.06.2010 -3 500,00 грн;
13.07.2010 -9 800,00 грн;
20.07.2010 -7 000,00 грн;
22.07.2010 -2 900,00 грн;
23.07.2010 -8 695,00 грн.
Таким чином, відповідач умови Договору порушив, за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 15.02.2011 в нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 197 495,00 грн, що і стало причиною звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з договору купівлі-продажу, тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За загальним правилом, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Водночас, Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Як встановлено судом, 01.04.2009 між сторонами був укладений договір № 03/09 /арк. с. 10-11/, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з розстроченням платежу.
Відповідно до частини другої статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
18.06.2010 між сторонами укладено новий договір № 03/10 /арк. с. 15-17/, яким змінено (зменшено) вартість Продукції. Так, за умовами нового договору (пункт 3.2 Договору, Додаток 1), ціна Продукції становить 229 390,00 грн.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами Договору № 03/10 від 18.06.2010 (пункт 3.2 Договору, Додаток 1), Покупець (відповідач у справі) був зобов'язаний сплатити першу частину вартості Продукції в строк до 20.07.2010; другу -до 20.08.2010; третю -до 20.09.2010.
Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково у сумі 31 895,00 грн, про що свідчать виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” /арк. с. 19, 21/.
Таким чином, несплаченими залишились 197 495,00 грн (229 390,00-31 895,00).
Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь основний борг в сумі 197 495,00 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за розрахунком позивача становить 208 554,72 грн, а також 3% річних в сумі 2 389,69 грн /арк. с. 4-5/.
Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції за вересень 2010 року - січень 2011 року в сумі 208 554,72 грн та 3% річних в сумі 2 389,69 грн за період з 21.09.2010 по 15.02.2011 (148 днів) є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 29 229,26 грн.
Суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.5.1 Договору позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 0,1% від вартості Продукції за кожен день прострочення за період з 21.09.2010 по 15.02.2011 (148 днів) в сумі 29 229,26 грн.
Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, згідно зі статтею 3 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічним чином це питання врегульовано Господарським кодексом України. Так, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як видно, наведені норми мають імперативний характер, а тому не можуть змінюватися за згодою сторін.
Також позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Натомість позивач при нарахуванні пені не врахував зазначеного, у зв'язку з чим здійснений позивачем розрахунок /арк. с. 5/ не можна вважати обґрунтованим.
Зважаючи на викладені обставини, суд здійснив власний розрахунок пені, що наведений нижче. За розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 14 648,87 грн, а саме:
За першим платежем 79 100,00 грн
З 21.07.2010 по 22.07.2010 (сплачено 20300,00 грн) -2 дні, ставка 8,5%:
79100,00-20300,00*2*8,5/100/365*2=54,77 грн
За 23.07.2010 (сплачено 2900,00 грн) -1 день, ставка 8,5%:
58800,00-2900,00*2*8,5/100/365*1=26,04 грн
З 24.07.2010 по 09.08.2010 (сплачено 8695,00 грн) -17 днів, ставка 8,5%:
55900,00-8695,00*2*8,5/100/365*17=373,76 грн
З 10.08.2010 по 21.01.2011 (165 днів) -ставка 7,75%:
47205,00*2*7,75/100/365*165=3307,58 грн
За другим платежем 79 100,00 грн
З 21.08.2010 по 15.02.2011 (179 днів) -ставка 7,75%:
79100,00*2*7,75/100/365*179=6012,68 грн
За третім платежем 71 190,00 грн
З 21.09.2010 по 15.02.2011 (148 днів) -ставка 7,75%:
71190,00*2*7,75/100/365*148=4474,24 грн
Таким чином, загальна сума пені за розрахунком суду становить 14 648,87 грн (54,77+26,04+373,76+3307,58+6012,68+4474,24), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В решті (29229,26-14648,87=14580,39) позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 225 593,28 грн, а саме: основний борг з урахуванням індексу інфляції -208 554,72 грн; 3% річних -2 389,69 грн; пеня -14 648,87 грн. В частині стягнення пені в сумі 14 580,39 грн -в позові слід відмовити.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 2 255,93 грн (225593,28/240243,67*2402,44 або 1% від 225 593,28 грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 221,61 грн (225593,28/240243,67*236,00) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачене державне мито в розмірі 0,70 грн, оскільки загальний розмір заявлених позовних вимог становить 240243,67 грн (210944,41+29299,26), а не 240173,67 грн, як зазначено позивачем в позовній заяві. Тому при подачі позову позивач мав сплатити державне мито в розмірі 2402,44 грн, проте сплатив лише 2401,74 грн, що на 0,70 грн менше ніж потрібно було сплатити.
Згідно з частиною другою статті 46 Господарського процесуального кодексу України недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується в доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 99001, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р №НОМЕР_2 в АКІБ „УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005; або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” (адреса: 95051, м. Сімферополь, вул. Ескадронна, буд. 3, кв. 32; ідентифікаційний код 35173797; п/р № 26005172179 в „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) 225 593,28 грн (двісті двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три грн 28 коп.), з яких: 208 554,72 грн (двісті вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн 72 коп.) -основний борг з урахуванням індексу інфляції; 2 389,69 грн (дві тисячі триста вісімдесят дев'ять грн 69 коп.) -три проценти річних; 14 648,87 грн (чотирнадцять тисяч шістсот сорок вісім грн 87 коп.) -сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також державне мито в розмірі 2 255,93 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 221,61 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення пені в сумі 14 580,39 грн -в позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Суднобудівельна компанія „АМР” (адреса: 95051, м. Сімферополь, вул. Ескадронна, буд. 3, кв. 32; ідентифікаційний код 35173797; п/р № 26005172179 в „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) в доход Державного бюджету України (Одержувач: Державний бюджет, Ленінський район у м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, рахунок 31113095700007, код бюджетної класифікації 22090200) недоплачене державне мито в розмірі 0,70 грн (сімдесят копійок).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис В.О. Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
11.03.2011.