01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" березня 2011 р. Справа № 12/023-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства «Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки»
до приватного акціонерного товариства «АС»
про стягнення заборгованості у розмірі 39 825,78 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Пронін П.М. -директор (паспорт НОМЕР_1, виданий 25.01.1998 року);
від відповідача: Ненада В.Б. -представник (довіреність від 01.03.2011 року),
08 лютого 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства «Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки»(далі -позивач) до приватного акціонерного товариства «АС»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 39 825,78 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №282-09/АТ про продовження призначеного строку служби лопатей Н-1М №№ 19847, 19851, 18853, 19954, 19960, 19968 від 10.03.2009 року (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати роботи по перевірці пономерної, виробничої та технічної документації, оцінці технічного стану лопатей Н-1М №№ 19847, 19851, 18853, 19954, 19960, 19968 несучого гвинта вертольота Ка-26 з метою визначення можливості продовження призначеного строку служби на 1 рік (далі -роботи), а відповідач зобов'язувався оплатити виконані роботи вчасно та в повному обсязі, проте відповідач виконані роботи не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 24 210,00 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 800,97 грн., три проценти річних у розмірі 1 283,46 грн. та 10 531,35 грн. пені.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2011 року, справу призначено до розгляду 01.03.2011 року.
01 березня 2011 року в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, вважали позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 10.03.2011 року.
10 березня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву. Крім цього, заявила клопотання, просила суд звернутись із запитом до Міністерства транспорту та зв'язку, яке задоволенню не підлягало, у зв'язку з відсутністю достатнього обґрунтування необхідності такого звернення.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29.03.2011 року.
29 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 31.03.2011 року.
31 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні відмовився від позову в частині стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 800,97 грн., трьох процентів річних у розмірі 1 283,46 грн. та 10 531,35 грн. пені, просив стягнути з відповідача 24 210,00 грн. боргу, 242,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наслідки відмови від позову, встановлені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, представнику позивача судом роз'яснені.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважала позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, просила суд в задоволенні позову відмовити. Крім цього, заявила клопотання про направлення судом повідомлення до правоохоронних органів щодо факту шахрайства з боку позивача. Зазначене клопотання задоволенню судом не підлягало, у зв'язку з відсутністю достатнього обгрунтування необхідності такого звернення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
10 березня 2009 року між державним підприємством «Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки»(далі -позивач) та приватним акціонерним товариством «АС»(далі -відповідач) був укладений договір №282-09/АТ про продовження призначеного строку служби лопатей Н-1М №№ 19847, 19851, 18853, 19954, 19960, 19968 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати роботи по перевірці пономерної, виробничої та технічної документації, оцінці технічного стану лопатей Н-1М №№ 19847, 19851, 18853, 19954, 19960, 19968 несучого гвинта вертольота Ка-26 з метою визначення можливості продовження призначеного строку служби на 1 рік (далі -роботи), а відповідач зобов'язувався оплатити виконані роботи вчасно та в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 договору, вартість робіт позивача відповідно до умов цього договору складає суму в розмірі 20 175,00 грн., крім того ПДВ 4035,00 грн., загальна сума 24 210,00 грн.
Відповідач виконані позивачем роботи прийняв, що підтверджується актом здачі-приймання технічної продукції, підписаним між сторонами 31 березня 2010 року, проте виконані роботи не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 24 210,00 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з
урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 800,97 грн., три проценти річних у розмірі 1 283,46 грн. та 10 531,35 грн. пені.
Представник відповідача вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. У відзиві на позовну заяву послалась на п. 2.2 ст. 2 договору, відповідно до якого оплата провадиться одноразово, 100% передоплатою, шляхом перерахування відповідачем суми договору на розрахунковий рахунок позивача.
Разом з тим, факт виконання робіт позивачем згідно з умовами договору представник відповідача не заперечувала, документів, які б свідчили про звернення відповідача до позивача, у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань, представник відповідача суду не надавала.
28 грудня 2010 року позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з вимогою №5 про оплату заборгованості.
03 березня 2010 року відповідач направив на адресу позивача лист, у якому зобов'язувався оплатити борг протягом 5 місяців, що свідчить про визнання відповідачем наявності заборгованості перед позивачем.
31 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні відмовився від позову в частині стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 800,97 грн., трьох процентів річних у розмірі 1 283,46 грн. та 10 531,35 грн. пені, про що подав заяву, просив стягнути з відповідача 24 210,00 грн. боргу, 242,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Представник відповідача документів, що підтверджують оплату боргу відповідачем перед позивачем, суду не надала.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 24 210,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч.
1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, п. 4 ч. 1 ст. 80, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 800,97 грн., трьох процентів річних у розмірі 1 283,46 грн. та 10 531,35 грн. пені припинити.
Позов державного підприємства «Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки»до приватного акціонерного товариства «АС»про стягнення заборгованості у розмірі 24 210,00 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «АС»(07800, Київська обл., Бородянський район, с.м.т. Бородянка, пров. Жовтневий, буд. 9, код 13737357) на користь державного підприємства «Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки»(01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код 21502556) 24 210,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті десять грн. 00 коп.) боргу; 242,10 грн. (двісті сорок дві грн. 10 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Дьоміна С.Ю.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.04.2011 року