01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"27" січня 2011 р. Справа № 5/246-10
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Чернігів
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, смт Бородянка
про стягнення 10969 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1 -підприємець
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -Позивач) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі -Відповідач) про стягнення 10969 грн. основного боргу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір комісії від 18.05.2010р. (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач - комітент доручає, а відповідач -комісіонер зобов'язується за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого імені продаж продукції, переданої на комісію (п. 1 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору, перелік, кількість, та мінімальна ціна продукції переданої на комісію визначається в накладних (видаткова накладна) за якими комісіонер приймає продукцію на реалізацію.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що своїм підписом під накладною комісіонер підтверджує факт того, що отриманий товар відповідає вимогам якості (є якісним).
Згідно п. 3.1 договору за виконання доручення комісіонер отримує винагороду в розмірі 0,1% від вартості реалізованої продукції.
Відповідно до п. 3.3 договору, грошові кошти сплачуються комітенту комісіонером в 3 (трьох) денний строк, з дня продажу продукції, переданої на комісію шляхом перерахування суми на рахунок або готівкою.
Пунктом 4.1.6 договору передбачено, що комісіонер зобов'язався надати комітенту звіт по здійсненню продажу за дорученням комітента та передати йому отриманні від продажу грошові кошти в обумовленні строки.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2010р. (п. 6.1 договору).
На виконання умов договору позивач по видатковій накладній № 1 від 18.05.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 10969 грн. Зазначена накладна підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та з боку відповідача скріплена його печаткою, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо надання звіту про реалізацію товару, реалізації товару та сплати грошових коштів за нього належним чином не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що строк надання звіту про реалізацію товару та самої реалізації товару переданого позивачем відповідачу по зазначеній накладній сторонами у справі встановлений не був, а також те що відповідач належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов'язання позивач відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 31.08.2010р. в якому вимагав від відповідача повернення нереалізованого товару, який був переданий відповідачу для реалізації за видатковою накладною № 1 від 18.05.2010р., а в разі не повернення товару позивач вимагав оплатити його вартість в розмірі 10969 грн. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується фіскальним чеком «Укрпошти»№ 5628 від 01.09.2010р., копія якого залучена до матеріалів справи.
Разом з тим, зазначена вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, за таких обставин, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань переданий за договором товар не повернув та не оплатив його вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо надання звіту про реалізацію товару, реалізації товару, повернення позивачу на його вимогу нереалізований товар та сплати грошових коштів за нього, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 10969 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 10969 грн. заборгованості.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10969 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (14038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 10969 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. заборгованості, 109 (сто дев'ять) грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.