01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" березня 2011 р. Справа № 22/005-11/9
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, тел.230-31-77
№22/005-11/9 17.03.2011р.
За позовом Закритого акціонерного товариства “Укрдорсервіс”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”ШОВКОВЕ”
Про стягнення 381426,68 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
від позивача: Коханов В.Є. (паспорт НОМЕР_1 Броварським МВ ГУМВС в Київській області 09.08.2000 р.)
від відповідача: не з'явився
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 22/005-11 за позовом Закритого акціонерного товариства “Укрдорсервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”ШОВКОВЕ” про стягнення 381426,68 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2011 р.(суддя О.О.Третьякова) порушено провадження у справі № 22/005-11 та призначено розгляд на 08.02.2011 р.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями (автоматичний розподіл справ) від 07.02.2011р. справу № 22/005-11 передано до розгляду судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою суду від 09.02.2011 р. справу прийнято до свого провадження суддею Сокуренко Л.В.; розгляд справи призначено на 24.02.2011 р.
24.02.2011 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою суду від 24.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 17.03.2011 р.
17.03.2011 року в судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача надав суду уточнені позовні вимоги, зі змісту яких вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних з 183 256,28 грн. до 35 915,90 грн.
Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказані уточнення позивача до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та спірному договорі, а саме: Київська область, Баришівський район, село Шовкове, але відповідач двічі не з'явився на виклик суду, не направив своїх уповноважених представників, а також не надав та не надіслав відзив на позовну заяву, суд вважає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 17.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-
28 липня 2008 року між позивачем - Закритим акціонерним товариством “Укрдорсервіс” (підрядник), відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”ШОВКОВЕ” (замовник) та Юрівською сільською радою (узгоджувач) укладено договір підряду на виконання робіт по ремонту дороги № 28/01 д (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору на основі окремої домовленості з Юрівською сільською радою, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту існуючої дороги в с. Завалівка, Макарівського району Київської області, а відповідач зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
Згідно з п. 1.2 початок та кінець дороги, що підлягає ремонту, визначається відповідно до схеми, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).
Договір починає діяти з моменту його підписання всіми сторонами і діє до повного виконання передбачених обсягів робіт та підписання акту здачі-приймання робіт за формою КБ 3 та КБ 2в (п. 2.3 договору).
Після підписання договору, в 3-х денний термін відповідач перераховує позивачу аванс на розрахунковий рахунок для придбання матеріалів, палива і оплати транспортних послуг у сумі 70 % від суми договору (п. 3.3 договору).
По завершенню робіт позивач повідомляє відповідача про готовність виконаних робіт до здачі-приймання та надає для розгляду заключний акт здачі-прийняття виконаних робіт, який відповідач у 5-й термін підписує або надає вмотивовані зауваження (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 3.6 договору остаточний розрахунок з урахуванням наданих авансів проводиться у 5-й термін після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-3.
За ствердженням позивача, умови договору в частині перерахування позивачу авансу на розрахунковий рахунок для придбання матеріалів, палива і оплати транспортних послуг у сумі 70 % від суми договору сторонами були змінені, у зв'язку з чим позивач почав виконувати необхідні роботи без авансових коштів.
Відповідно до матеріалів справи, позивач виконав підрядні роботи на суму 1 185170,40 грн., що підтверджується належним чином оформленим -підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений їх мокрими печатками Актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в від 30.09.2008 р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 30.09.08 р.
Зазначені в Акті роботи прийняті відповідачем без зауважень та застережень.
Враховуючи умови договору (п. 3.6 договору) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок у 5-ий термін після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.
Оскільки Акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в був підписаний сторонами 30.09.08 р., то остаточний розрахунок повинен був бути здійснений до 05.10.08 р. включно.
За ствердженням позивача, відповідач порушив умови договору щодо терміну розрахунку за прийняті підрядні роботи та його узгодженої вартості.
Відповідно до долучених до матеріалів справи банківських довідок, відповідач протягом 2008 р. -2009 р. перерахував на рахунок позивача 987000,00 грн., у зв'язку з чим основна заборгованість відповідача складає 198170,40 грн. (1185170,40 грн.-987000,00 грн.).
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав; зазначений акти здачі -прийняття робіт по договору підписані відповідачем без будь-яких зауважень та претензій; відповідач не надав суду доказів розірвання чи визнання договору недійсним в судовому порядку.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 198170,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з несплатою відповідачем 198170,40 грн. основної заборгованості позивач нарахував відповідачу пеню на суму 12959,80 грн. за період з 07.09.2010 р. по 24.02.2011 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи та умов договору, грошове зобов'язання відповідача повинно було бути виконано у 5-ий термін після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в (п. 3.6 договору), тобто до 05.10.08 р.
Таким чином, прострочення грошового зобов'язання виникло 06.10.08 р.
Враховуючи норми ч. 6 ст. 232 ГПК України та Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293 позивач має право на нарахування пені на відповідну суму простроченого грошового зобов'язання за період з 06.10.2008 р. по 06.04.09 р., тобто з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Позивач, в свою чергу, починає здійснювати нарахування пені з 07.09.2010 р., тобто вже після закінчення 6-тимісячного терміну, передбаченого чинним законодавством України.
Оскільки право на нарахування пені за прострочення оплати виконаних робіт за спірний період за Договором у позивача припинилось 06.04.09 р., а доказів погодження сторонами іншого порядку/строків нарахування пені за порушення умов Договору суду не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12959,80 грн. пені, нарахованої з 07.09.2010 р. по 24.02.2011 р. на 198170,40 грн. заборгованості, тобто після закінчення шестимісячного терміну від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не відповідає вимогам ст. 232 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов'язання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі -14681,81 грн. за період з грудня 2008 р. по січень 2011 р. на суми, зазначені в уточненому розрахунку та 3% річних у сумі -8274,29 грн. за період з 02.10.09 р. по 24.02.2011 р.
Після перевірки розрахунку господарським судом розміру інфляційних збитків та 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказані суми підлягає задоволенню.
На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 225,712, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, господарський суд Київської області -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шовкове»(07545, Київська область, Баришівський район, с. Шовкове, код ЄДРПОУ 34596136) на користь Закритого акціонерного товариства «Укрдорсервіс»(02090, м. Київ, вул. Сосюри,5, офіс 405, код ЄДРПОУ 247) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 198 170 (сто дев'яносто вісім тисяч сто сімдесят) грн. 40 коп., 14 681 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 8 274 (вісім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 29 коп. - 3% річних та судові витрати: державне мито в сумі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 27 коп. та 136 (сто тридцять шість) грн. 82 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Рішення суду підписане 31.03.2011 р.
Суддя Сокуренко Л. В.