01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" березня 2011 р. Справа № 6/169-17/135-09/23-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГА», Київська область, смт. Бородянка
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд», м. Київ
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Виробничо-торгівельна фірма «Артанія», смт. Бородянка
2) Мале підприємство «Будкомплект», смт. Бородянка
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Артель», смт. Бабинці
4) Виробничо-постачальницька фірма «Будтранссервіс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, смт. Бородянка
про визнання рішення недійсним та визнання права власності
секретар судового засідання Федорець А.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (наказ №1 від 18 квітня 2007 року);
від відповідача: Шишкін П.В. (довіреність №03 від 30 січня 2011 року);
від третьої особи 1: Осикін В.О. (довіреність б/н від 11 серпня 2010 року);
від третьої особи 2: ОСОБА_2 (протокол №3 від 20 грудня 2006 року);
Волошинович О.П. (довіреність б/н від 09 липня 2010 року);
від третьої особи 3: ОСОБА_3 (протокол від 25 серпня 2010 року);
від третьої особи 4: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГА»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд»(далі - відповідач) про визнання рішення недійсним та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28 квітня 1992 року господарська асоціація малих підприємств, правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГА», придбало у орендного тресту «Поліськсільбуд», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд», частину майна виробничої бази, яка знаходиться за адресою: смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2, а саме: виробничий цех № 1, виробничий цех № 2, обладнання цехів, будівля контейнерної та мостовий кран.
Під час розгляду справи позивачем неодноразово змінювались та уточнювались позовні вимоги. У судовому засіданні 28 грудня 2009 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 21 грудня 2009 року, в якій позивач просить суд визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНГА»на майно: виробничий корпус №1 за літерою «О» площею 2785,8 кв.м.; виробничий корпус №2 за літерою «Б»площею 2740,6 кв.м.; будівля контейнерної; мостовий кран, яке придбано на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 1992 року та знаходиться за адресою: смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про уточнення позовних вимог судом прийнято до розгляду, подальший розгляд справи здійснюється відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.
Рішенням господарського суду Київського області від 28 грудня 2009 року (суддя В.Г. Суховий) позов задоволено повністю.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 липня 2010 року відмовлено Малому підприємству «Будкомлект»у прийняті апеляційної скарги на рішення господарського суду Київського області від 28 грудня 2009 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2010 року касаційну скаргу Виробничо-торгівельної фірми «Артанія»задоволено, рішення господарського суду Київської області від 28 грудня 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 7 жовтня 2010 року вказав на те, що при новому розгляді справи суду належить всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, залучити до участі у справі осіб, прав та обов'язків яких стосується даний спір, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 12 січня 2011 року справу №6/169-17/135-09 передано для подальшого провадження судді Зайцю Д.Г.
Ухвалою суду від 14 січня 2011 року справу №6/169-17/135-09 прийнято до провадження, присвоєно їй №6/169-17/135-09/23-11 та призначено до розгляду на 25 січня 2011 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні 25 січня 2011 року представником позивача подано пояснення по справі, в якому представник позивача просить суд судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою суду від 25 січня 2011 року на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виробничо-торгівельну фірму «Артанія», Мале підприємство «Будкомплект», Товариство з обмеженою відповідальністю «Артель»та Виробничо-постачальницьку фірму "Будтранссервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
У судовому засіданні 8 лютого 2011 року представником Малого підприємства «Будкомплект»подано клопотання про залучення в якості відповідача по справі - Мале підприємство «Будкомплект». Судом відмовлено в задоволені вищезазначеного клопотання, оскільки позивачем позовні вимоги були заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд».
9 лютого 2011 року загальним відділом суду зареєстровано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель», в якому останнє просить суд виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Артель»зі складу третіх осіб та зазначає, що претензій до прийнятого в майбутньому рішення мати не буде, оскаржувати рішення суду також не буде.
У судовому засіданні 22 лютого 2011 року представником Малого підприємства «Будкомплект»подано клопотання про витребування доказів, а саме, інформацію від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області щодо перебування спірного майна у державній власності. Судом вищезазначене клопотання задоволено та ухвалою суду від 22 лютого 2011 року зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області надати до суду наступну інформацію: чи перебувало у державній власності станом на 28 квітня 1992 року майно, а саме: виробничий корпус №1 площею 2785,8 кв.м.; виробничий корпус №2 площею 2740,6 кв.м.; будівля контейнерної; мостовий кран, що знаходиться за адресою: смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2.
4 березня 2011 року загальним відділом господарського суду Київської області зареєстровано лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, в якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомляє суд про неможливість надати запитувану інформацію.
25 лютого 2011 року представником позивача через загальний відділ суду подано клопотання, в якому позивач зазначає, що шляхом надсилання копії позовної заяви з уточненими позовними вимогами, повідомив усіх можливих зацікавлених осіб про розгляд даної справи господарським судом Київської області. На підтвердження заявленого клопотання представником позивача до суду подано копії квитанцій про направлення можливим зацікавленим особам копій позовної заяви з уточненими позовними вимогами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Присутній у судовому засіданні 9 березня 2011 року представник відповідача позов визнав, про що письмово зазначив у поясненнях.
Представники Малого підприємства «Будкомплект»в усних та письмових поясненнях проти позову заперечували з підстав, викладених в письмових поясненнях.
9 березня 2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши оригінали залучених до матеріалів справи документів, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд, -
28 квітня 1992 року між орендним трестом «Поліськсільбуд», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд» та господарською асоціацією малих підприємств, правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГА»(відповідно до протоколу №10 від 30 вересня 1994 року), укладено договір купівлі-продажу майна.
Відповідно до пункту 1 договору господарська асоціація малих підприємств купує у орендного треста «Поліськсільбуд»майно, а саме: виробничий цех №1, виробничий цех №2, обладнання цехів, будівлю контейнерної та мостовий кран, загальною вартістю 964094,68 руб.
Пунктом 2 договору передбачено, що оплата за придбане майно повинна бути здійсненна до 15 липня 1992 року.
Згідно пункту 3 договору після оплати основні виробничі фонди переходять у власність асоціації.
На виконання умов пункту 2 договору асоціацією оплачено виставлений трестом рахунок-фактуру за №11 від 3 липня 1992 року на суму 1234040 руб., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення за №101 від 10 липня 1992 року, а отже, у відповідності до пункту 3 договору з 10 липня 1992 року асоціація (позивач) набула право власності на майно, а саме: виробничий цех №1, виробничий цех №2, обладнання цехів, будівлю контейнерної та мостовий кран.
Рішенням зборів працівників тресту «Поліськсільбуд», оформленого протоколом за №1 від 13 травня 1994 року під час приватизації державного майна та розподілу власного майна орендного тресту «Поліськсільбуд»між його організаціями, в розподіл включене майно, що придбане господарською асоціацією малих підприємств у орендного тресту «Поліськсільбуд»відповідно до договору купівлі-продажу майна від 28 квітня 1992 року та на яке з 10 липня 1992 року господарська асоціація малих підприємств набула право власності.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
22 червня 2009 року за результатами розгляду господарським судом Київської області справи №8/073-09 прийнято рішення, яким рішення загальних зборів орендарів тресту «Поліськсільбуд»оформленого протоколом №1 від 13 травня 1994 року, визнано неправомірним та таким, що утискає права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГА».
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частино 3 ст. 5 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Правовідносини щодо виникнення у позивача права власності на майно виникли у 1992 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тому до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення правовідносин між орендним трестом «Поліськсільбуд»та господарською асоціацією малих підприємств. На відміну від норм Цивільного кодексу України, норми Цивільного кодексу Української РСР не пов'язували виникнення права власності на нерухоме майно з моментом його державної реєстрації.
Згідно з витягом Бюро технічної інвентаризації з реєстру прав власності на нерухоме майно від 7 липня 2010 року за №26633076, реєстраційний номер 656658, площа виробничого цеху №1 складає 2799,8 квадратних метрів (збільшена з 2785,8 квадратних метрів до 2799,8 квадратних метрів за рахунок самовільної надбудови над приміщеннями VI, VII, XII, XIII); виробничого цеху №2 складає 2481,3 квадратних метрів; будівля контейнерної у довідці не відображена.
Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Враховуючи те, що пунктом 3 договору від 28 квітня 1992 року передбачено, що право власності на спірне майно переходить до набувача з моменту його оплати, то обґрунтованим є висновок, що право власності асоціації (позивача) на спірне майно, а саме: виробничий цех №1, виробничий цех №2, обладнання цехів, будівля контейнерної та мостовий кран перейшло 10 липня 1992 року.
12 грудня 1994 року між Малим підприємством «Будкомплект»та орендним трестом «Поліськсільбуд»укладено договір купівлі-продажу майна, згідно якого Мале підприємство «Будкомплект»придбало частину спірного майна.
Укладаючи договір купівлі-продажу майна від 12 грудня 1994 року орендний трест «Поліськсільбуд»відчужував належне йому майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу державного майна за №43 від 20 травня 1994 року.
Твердження представників Малого підприємства «Будкомплект», що підприємство є співвласником частини спірного майна відповідно до реєстраційного посвідчення б/н від 28 березня 1998 року до договору купівлі-продажу державного майна від 12 грудня 1994 року спростовується тим, що оглянуті судом договір купівлі-продажу державного майна за №43 від 20 травня 1994 року, акт прийому-передачі проданого майна та додаток до акту прийому-передачі майна не містять в своєму переліку спірного майна.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за договором купівлі-продажу майна від 12 грудня 1994 року відповідач не мав права відчужувати спірне майно на користь Малого підприємства «Будкомплект», оскільки спірне майно вже було відчужене відповідачем на користь позивача 28 квітня 1992 року.
Відповідно до рішення загальних зборів орендарів тресту «Поліськсільбуд», оформленого протоколом №1 від 13 травня 1994 року, при розподілі власного майна орендного тресту «Поліськсільбуд»між його організаціями до Малого підприємства «Будкомплект»перейшло право власності на частину спірного майна.
Суд звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Київської області від 22 червня 2009 року за №8/073-09 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд»про визнання рішення неправомірним позовні вимоги позивача задоволені та зазначене рішення загальних зборів орендарів тресту «Поліськсільбуд»за №1 від 13 травня 1994 року визнано неправомірним та таким, що утискає права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга».
Суд не бере до уваги той факт, що частина спірного майна оформлена на праві власності за відповідачем та третіми особами, оскільки власником спірного майна з 10 липня 1992 року являється господарська асоціація малих підприємств, правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГА».
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до заяви представника позивача від 25 січня 2011 року за №30, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГА»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 14-Б, квартира, 183, код 19422382) на майно: виробничий корпус №1 площею 2785,8 кв.м., виробничий корпус №2 площею 2740,6 кв.м., будівля контейнерної, мостовий кран, яке придбано на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 1992 року та знаходиться за адресою: смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Заєць Д. Г.
Дата підписання рішення - 14 березня 2011 року