Запорізької області
про відкладення розгляду справи
11.04.11 Справа № 6/5009/1363/11
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Селянського (фермерського) господарства „ОСОБА_1.” с. Михайлівка
Вільнянського району Запорізької області
До Відділ культури та туризму Вільнянської районної державної адміністрації
Запорізької області м. Вільнянськ Запорізької області
Про визнання договору недійсним
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2., дов. № 01 від 04.01.2010 р.
Від відповідача: Шакін А.А., дов. № 01-10/108 від 04.04.2011 р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Селянського (фермерського) господарства „ОСОБА_1.” с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області до Відділу культури та туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області м. Вільнянськ Запорізької області про визнання договору недійсним, суддя
Позивач просить визнати недійсним з моменту укладання охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 8 від 21.09.2010 р.
В судовому засіданні представник позивача подав заяву, де уточнив найменування відповідача та просить суд вважати відповідачем по справі Відділ культури та туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.
Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідач подав відзив, в якому зазначив наступне: позов є безпідставним і не підлягає задоволенню та обґрунтовує слідуючим: в п.1 позовної заяви позивач виходить з помилкового висновку, що Відділ культури і туризму Вільнянської РДА не є юридичною особою, а тому, на його думку, укладений договір не має необхідного обсягу цивільної дієздатності. Цивільний кодекс України не містить розгорнутого визначення юридичної особи, але в ст.80 ЦК України "Поняття юридичної особи" містить вказівку на характерні ознаки цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Відповідно до п.11 Положення про відділ культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі -Положення), затвердженого Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 01.03.2010р. №363 «Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням». Відповідно п.13 Положення «відділ укладає охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини в межах повноважень, делегованих управлінням відповідно до закону». Охоронний договір, укладений відділом, не потребує схвалення у Вільнянській районній державній адміністрації, оскільки райдержадміністрація делегувала відділу право складати охоронний договір. Таким чином, відповідач є юридичною особою, належним суб'єктом, який наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Охоронний договір, укладений між позивачем та відділом, є правочином, здійсненим належними суб'єктами. В п.2 позову позивач посилається на те, що його волевиявлення при укладанні договору не було вільним, не відповідало його статутній діяльності. Договір укладений під тиском відповідача. При цьому, дію примусу позивач вбачає в попередженнях та приписах, направлених на його адресу. Необґрунтованість цього висновку полягає в наступному: «Курганний могильник», що є предметом договору, є пам'яткою археології і розташований на земельній ділянці, якою володіє та користується позивач. Відповідно до довідки виконавчого комітету Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 31.03.2011р. № 01-32/122, курганний могильник, який знаходиться на півдні від села Петрівське Вільнянського району Запорізької області, розміщений на земельних ділянках, які є власністю громадян та передані ними в оренду СФГ «ОСОБА_1». Статтею 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини»(надалі -Закону) передбачено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Відповідно до п. 1 Положення, відповідач є органом охорони культурної спадщини в Вільнянському районі, який відповідно до п.12 Положення видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток культурної спадщини місцевого значення. Працівниками Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини та Вільнянського районного краєзнавчого музею в результаті перевірки стану пам'ятки культурної спадщини «Курганний могильник»17.06.2010р. встановлено, що з 12 курганів, які входять до складу «Курганного могильника», 11 знаходяться під посівами, що створює загрозу їх стану, про що був складений Акт інвентарної перевірки сучасного стану пам'яток археології від 17.06.2010р. Відповідно до Акту, курганний могильник, до того ж, вимагає додаткового обстеження. Статтею 37 Закону передбачено, що «будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів…». З метою захисту традиційного характеру середовища, запобіганню повного руйнування пам'ятки, відповідачем 04.08.2010р., відповідно до п.9 ч.2.ст.6 Закону та п.12 Положення, були направлені попередження позивачу та припис щодо необхідності приведення до відповідного порядку пам'ятки археології. Відповідно до ст.30 Закону «Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами». Статтею 29 Закону передбачено, що на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки) покладається обов'язок вжити всіх заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти. Не зважаючи на попередження позивача та наявність припису від 04.08.2010р. щодо приведення до відповідного порядку пам'ятника археології, позивач знову засіяв цю ділянку. В Акті технічного обстеження сучасного стану пам'ятки археології, який було складено 31.03.2011р., директором Вільнянського районного краєзнавчого музею та землевпорядником Любимівської сільської ради, на території якої знаходиться «Курганний могильник», це зазначено. Відповідно до ст.23 Закону «Усі власники пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Таким чином, дії відповідача знаходяться в правовому полі, є превентивними, направлені на охорону культурної спадщини і не носять характеру примусу для укладення охоронного договору, як це стверджує позивач. Укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини -його обов'язок. Посилання позивача на приписи та попередження органу охорони культурної спадщини як елемент тиску на нього, є не що інше, як ухиляння позивача від обов'язку укласти охоронний договір. В п.3 позовної заяви позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на те, що він, начебто, не є власником пам'ятника археології. Висновки позивача не є коректними, оскільки: Згідно зі ст.93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.03.2009р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до довідки виконавчого комітету Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 31.03.2011р. № 01-32/122, курганний могильник, який знаходиться на півдні від села Петрівське Вільнянського району Запорізької області, розміщений на земельних ділянках, які є власністю громадян та передані ними в оренду СФГ ОСОБА_1. Таким чином, позивач на день укладення охоронного договору був і на цей день є власником і користувачем земель, на яких розташована земельна ділянка історико-культурного призначення -«Курганний могильник», що складається з 12 курганів, 11 з них знаходяться під його посівами. Що підтверджує використання ним цих земель. Позивач, укладаючи договори оренди з власниками земельних ділянок, на яких розташований «Курганний могильник», знав, що на них розташований пам'ятник археології. Про це свідчить Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № 431 площею 5,39 га, виданий на ім'я ОСОБА_3, яку орендує позивач, згідно довідки Любимівської сільської ради. На плані зовнішніх меж земельної ділянки визначено курган площею 0,1 га. Не зважаючи на це, та на попередження зі сторони відповідача, позивач, в порушення ст.29 Закону, використовує цю ділянку в своїй господарській діяльності. Загальні вимоги до забезпечення правового режиму земель історико-культурного призначення встановлені ч. 2 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України": на землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає чи може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів і об'єктів або перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Відповідно до ст.24 Закону, власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону і Охоронного договору. Відповідно до ст.23 Закону «Усі власники пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи , незалежно від форм власності на ці пам'ятки, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Відповідач як орган охорони культурної спадщини, відповідно до п.13 Положення в межах повноважень, делегованих йому, уклав охоронний договір № 8 з позивачем, який є власником і користувачем земель, на яких знаходиться об'єкт археології, зареєстрований як пам'ятка культурної спадщини місцевого значення -«Курганний могильник», - відповідно чинного законодавства. В п.4 позовної заяви позивач заявляє, що між сторонами укладено безпредметний договір на тій підставі, що «Курганний могильник», начебто, не є пам'яткою культурної спадщини. Заява позивача відносно цього твердження безпідставна. Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»«об'єкт культурної спадщини -визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до наших часів цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність». В п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1760 «Порядок визначення категорій пам'яток культурної спадщини до Держаного реєстру нерухомих пам'яток України»визначено: «Об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за рішення Кабінету Міністрів України -щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини -щодо об'єктів місцевого значення». На підставі Рішення виконкому Запорізької обласної ради депутатів трудящих № 55 від 10.02.1971р. об'єкт, як пам'ятка археології місцевого значення, був зареєстрований за № 242 та взятий під охорону. Рішенням виконкому Вільнянської районної ради депутатів трудящих №417 від 24.12.1974р. було встановлено охорону зону в розмірі 10м, а рішенням виконкому Вільнянської районної Ради народних депутатів № 397 від 24.12.1979р. встановлена охоронна зона в розмірі 5м навколо кургану. В 1973 році на об'єкті було встановлено залізобетонний охоронний знак. На цей об'єкт як пам'ятник історії та культури УРСР з 27.07.1975р., відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001р. № 1760, заведена облікова документація: облікова картка, паспорт, коротка історична довідка, акт технічного стану. Відповідно до п.14 вказаної Постанови, усім пам'яткам у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися. Наявність в паспорті та реєстраційній картці реєстраційного № 242 свідчить про те, що «Курганний могильник»внесено до Державного реєстру. Усі ці документи були надані позивачу в оригіналі при укладенні з ним охоронного договору і в подальшому по запиту позивача копії їх додані до договору поштовим відправленням 02.02.2011р. за № 01-10/41. Відповідно до статті 3 розділу Х (Прикінцеві положення) Закону, об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону. Лист директора Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини О.Ю. Семенова від 01.04.2011р. № 72 підтверджує, що Курганний могильник (охоронний № 242) перебуває на державному обліку як пам'ятка археології. Позивачем не надано доказів того, що «Курганний могильник»не є пам'яткою культурної спадщини. Посилання на наявність у нього копії Переліку об'єктів історії місцевого значення Запорізької області, пропонованих для включення в Державний реєстр нерухомих пам'яток України є недостатньо коректною, оскільки Перелік складався працівниками Вільнянського краєзнавчого музею на виконання Указу Президента від 11 грудня 2000 року № 1328/2000 «Про забезпечення підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам'яток історії та культури України»і носить узагальнюючий характер. Згідно Статті 16 Закону України "Про охорону культурної спадщини", "центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні". Станом на початок 2011-го року зазначений орган - Державна служба з питань національної культурної спадщини - навіть не починав виконувати цю норму. Реєстр пам'яток культурної спадщини України не опублікований. Посилання Позивача на інші джерела, окрім джерел органів охорони культурної спадщини, не можуть бути прийнятими як докази. . Не відповідає дійсності й заява Позивача про відсутність охоронного знаку на «Курганному могильнику». В 1994 році на кургані встановлено новий охоронний знак, який знаходиться там по цей час, що підтверджують фотографії пам'ятки, зроблені 31.03.2011р. працівниками Вільнянського краєзнавчого музею. В п.5 позовної заяви вказано, що об'єкт, який відповідач визначає як пам'ятку археології, - «розорано ще до 1991 року». При цьому, позивач посилається на Охоронне зобов'язання № 103, укладене між колгоспом ім. Дзержинського та відповідачем. Це твердження не відповідає запису в Охоронному зобов'язанні № 103, укладеному 06.05.1991р. між колгоспом ім.Дзержинського та Вільнянським районним відділом культури: «схили кургану розорюються». Зазначене свідчить, що дії відповідача по укладенню охоронного договору доводи позивача в обґрунтування позову не містять підстав для визнання недійсним Охоронного договору № 8, укладеним сторонами та направлені на ухилення від обов'язку укласти охоронний договір. Просить відмовити позивачу в позові в повному обсязі.
У зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, розгляд справи слід відкласти.
Керуючись ст. ст. 22, 77, 86 ГПК України, суддя
Розгляд справи відкласти до 28.04.2011 р. на 10 год. 00 хв.
Зобов'язати позивача в строк до 21.04.2011 р. виконати всі дії та надати всі документи, вказані в ухвалі суду від 22.03.2011 року, надати позовну заяву в електронному варіанті (на диску або дискеті) за наявності можливості; письмово уточнити позовні вимоги, де вказати конкретні норми діючого законодавства, яким суперечить або не відповідає спірний охоронний договір, надати суду всі документи на підтвердження вказаної суперечності або невідповідності; докази того, що відповідач здійснював щодо позивача фізичний або психологічний тиск при укладенні спірного договору; належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів та документів, доданих до позову - надати для справи, оригінали надати в судове засідання-для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Зобов'язати відповідача в строк до 21.04.2011 р. виконати всі дії та надати всі документи, вказані в ухвалі суду від 22.03.2011 року, надати витяг з Державного реєстру нерухомих пам'яток України; свідоцтво, яке підтверджує за ким зареєстроване право власності на “Курганний могильник”; надати документи, які підтверджують, що спірний “Курганний могильник”; був переданий позивачу в користування; надати протокол, який був оформлений за результатами оцінки та докази (документи, які це підтверджують) його надсилання центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1760; належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів -надати суду для справи, оригінали надати в судове засідання -для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Витребувані судом документи надати до 21.04.2011 р.
Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за невиконання вимог суду, у тому числі у випадку неявки представника, у відповідності з ст. 83 ГПК України, суд має право стягнути в доход Державного бюджету України із сторони, яка ухиляється від вчинення дій, покладених судом штраф у розмірі до 1 700 грн.
Суддя Л.С. Місюра