28 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів:
Харченко В.В.
Гончар Л.Я.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність міністра праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність міністра праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що із за неправомірної бездіяльності Нестеренка О.І. яка проявилась у вигляді тяганини під час видачі посвідчення інваліда війни, відсутністю контролю по перевірці виконання своїх розпоряджень, заяви скаржника по встановленню статусу учасником війни не розглядалися на протязі чотирьох років.
Просив визнати бездіяльність посадової особи незаконною та зобов'язати міністра праці та соціального захисту АРК видати йому посвідчення інваліда війни.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року, ОСОБА_1 в задоволені скарги відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що ОСОБА_1 нарахована пенсія за інвалідністю від загального захворювання. В 1990 році відповідно до висновку МСЕК заявнику була встановлена 2 група інвалідності в наслідок захворювання отриманого під час проходження військової служби. 6 жовтня 2000 року на розширеному засіданні Республіканської МСЕК №1 було встановлено, що ОСОБА_1 не може бути визнаний інвалідом війни, оскільки відповідно до довідки Центрального архіву Міністерства Оборони Російської Федерації ОСОБА_1 участь в бойових діях не приймав.
Згідно з ч.3 ст.211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя
Вищого адміністративного
суду України Гончар Л.Я.