Справа № 1-519/11
31.03.2011 р.м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Бондаренко Г. В.
при секретарі - Титенко Ю.А.,
з участю прокурора - Матвійчука П.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Кіровоградської області, м. Олександрія, українця, громадянина України, освіта середня технічна, одружений, працює експедитором «Укртранслюкс», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -
встановив:
29.01.2011 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_1 шляхом вільного доступу проник в салон автомобіля «Деу Ланос»державний номерний знак НОМЕР_1, який був припаркований за адресою м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22, звідки намагався таємно викрасти чуже майно, а саме: передню панель авто магнітоли «Деу Ланос», вартістю 149 грн., та зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокія», вартістю 70 грн., які належать ОСОБА_2, чим останньому спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 219 грн., але свій злочинний намір не довів до кінця з причин не залежних від нього, так як був затриманий працівниками міліції та викрадене ОСОБА_1 майно було у нього виявлено та вилучено.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, визнав повністю та пояснив, що він на даний час офіційно ніде не працює, підробляючи у ТОВ «УКБ», яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, дійсно 29.01.2011 року приблизно о 18 годині 00 хвилин проходив повз будинок № 22 по вул. Саперно-Слобідська, 25 в м. Києві, де побачив припарковані автомобілі і в цей час вирішив вкрасти чуже майна з автомобіля. Він став ходити та намагався відчинити двері автомобілів. В цей час він помітив автомобіль марки «Деу Ланос»зеленого кольору, спробував відчинити двері даного автомобіля та виявив, що передні двері автомобіля зачинені. Він озирнувся осторонь і впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, після чого відчинив передні праві двері даного автомобіля, сів на переднє праве сидіння автомобіля та став оглядати вміст бардачка автомобіля в передній панелі. Там він знайшов автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону та передню панель до автомагнітоли, дані речі поклав до пакету, далі став роздивлятися, що ще можливо викрасти з салону автомобіля. Він став вигрібати вміст бардачка на підлогу автомобіля, але там цікавого більше нічого не було. Після цього, він вирішив зникнути з місця злочину, але, вийшовши з салону автомобіля, його було затримано працівниками міліції. Викрадені ним речі, а саме: передня панель до автомагнітоли та автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону були виявлені в його пакеті та вилучені.
Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого його злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), кваліфіковані вірно.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочину середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, згідно з даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, працює, згідно довідки від 11.02.2011 року лікаря-психіатр-нарколога пройшов курс лікування протиалкогольного лікування, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому, активне сприяння в розкритті злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в мінімальних межах, передбачених вказаною санкцією, із врахуванням вимог ст.68 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. в дохід держави.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим -в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя Г. В. Бондаренко