Рішення від 30.03.2011 по справі 2-1268/11

№ 2-1268/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді Мазурик О.Ф.,

секретаря Василишиної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області (далі -Відділення Фонду) звернувся до суду з позовом, уточненим в подальшому, про визнання недійсним рішення Центральної лікарсько-експертної комісії (далі - ЦЛЕК) клініки профзахворювань Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України»(далі -ДУ «Інститут медицини праці АМН України») № 28/1123 від 28.07.2009 року щодо визнання у ОСОБА_1. професійним захворюванням пневмоконіозу, ускладненого хронічним бронхітом в фазі затихаючого загострення (а.с. 2-3, 172-173).

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що відповідачем, при прийняті рішення про зв'язок захворювання ОСОБА_1. з умовами праці, порушено процедуру встановлення зв'язку захворювання з умовами праці.

З підстав, передбачених п. 69 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (далі -Постанова) просив позов задовольнити.

В судовому засіданні, представник позивача, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, враховуючи уточнення, підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду письмові заперечення та просив розглянути справу у відсутність його представника.

Заперечуючи проти позову, в письмових запереченнях зазначив, що відповідно до п. 74 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»право на оскарження до суду висновку ЦЛЕК надано лише хворому чи роботодавцю. Вказав, що зазначений перелік є вичерпним і розширеному трактуванню не підлягає, а тому Фонд не належить до числа осіб, яким надано право оспорювати зміст актів зазначених форм.

Посилаючись на те, що позов заявлено особою яка не має права на оскарження висновку ЦЛЕК, просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 187-191).

Третя особа -ОСОБА_1., належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ст. 36 та ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши представника позивача, враховуючи письмові заперечення відповідача, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон) держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно ст. 13 цього Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань (далі -Перелік) затверджено наказом МОЗ України № 133 від 25.03.2003 року (далі -Наказ). Згідно цього Наказу до Переліку включено Клініку Інституту медицини праці АМН України (м. Київ).

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2009 року на засіданні Центральної лікарсько-експертної комісії клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці АМН України»ОСОБА_1. встановлено діагноз: пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом в фазі затихаючого загострення - захворювання професійне, встановлено вперше, про що складено Висновок ЦЛЕК № 28/1123 від 28.07.2009 року (а.с. 15).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я.

Статтею 55 Закону передбачено, що спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Разом з тим, судом встановлено, що предметом позову є висновок Центральної лікарської експертно комісії створеної директором Державної установи, яка встановила зв'язок захворювання з умовами праці відповідно до процедури, передбаченої додатком № 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань аварій на виробництві».

Згідно п. 74 Постанови у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.

Оскільки за вказаною нормою, у разі незгоди з висновком Інституту до суду мають право звернутися хворий або роботодавець, суд дійшов висновку, що Фонд не належить до числа осіб, яким надано право оспорювати зміст актів зазначених форм, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань аварій на виробництві», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 59 -61, 77, 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя