Справа № 1-24/11
29.03.2011 р.м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Бондаренко Г. В.
при секретарі Титенко Ю.А.,
за участю прокурорів Кулєби М.В., Попової О.В., Ткачук Ю.Б.,
Куца О.О.,
потерпілої ОСОБА_2,
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, освіта загальна середня, працюючого кур'єром у фармацевтичній фірмі,, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, освіта загальна середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
03.12.2007 року Голосіївським районним міста Києва за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
встановив:
9 лютого 2009 року близько 23 год. 00 хв. підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6. та невстановлена слідством особа, перебуваючи біля будинку №21/14 по вул. Ломоносова в м. Києві, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вступивши між собою у змову, з корисливих мотивів, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, підійшли до раніше незнайомої їм ОСОБА_7 та оточили з різних сторін.
Після чого, реалізуючи свій умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підсудний ОСОБА_5, погрожуючи потерпілій ОСОБА_7 застосуванням до неї фізичного насильства, почав спільно із ОСОБА_6 виривати у неї сумку, що висіла на її лівому плечі.
Крім того, підсудний ОСОБА_5 своєю рукою витягнув з правої кишені пальто потерпілої мобільний телефон «Соні Еріксон W-2001», вартістю 737 гривень, а невстановлена слідством особа весь цей час стояла неподалік та спостерігала за обстановкою, з метою забезпечення скоєння злочину. Своїми спільними діями підсудні та невстановлена слідством особа завдали потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 1236 гривень та, заволодівши викраденим, з місця вчинення злочину зникли. Викраденими речами розпорядились на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні 17.11.2010 року підсудний ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому діяннях визнав частково та показав, що 9 лютого 2009 року після 21 год. вечора, він разом з ОСОБА_6 піднімалися по вул. Ломоносова в м. Києві, побачили жінку, яка розмовляла по мобільному телефону, який в подальшому поклала, на скільки він пам'ятає в курточку. Він вирішив її пограбувати, коли вони порівнялися з жінкою, він зірвав з неї сумочку, та витяг з карману телефон. ОСОБА_6 при цьому був поруч з ним, після того як він забрав у потерпілої майно, то почали тікати вниз до проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві, по дорозі біля сміттєвих баків викинули сумку і документи, які в ній були, а гроші і телефон забрали. Додому він прийшов після 23 год., пізніше. На наступний день зранку вони поїхали на роботу, їм треба було на 9год., вони приїхали раніше, подзвонили за місцем своєї нової роботи, де їм сказали, що перше замовлення буде не раніше 11 год., і тому в цей проміжок часу вони поїхали на радіоринок та продали телефон, гроші за телефон та ті, що були в сумці, близько 300 грн., поділили між собою. Крім того, вказав про те, що не пам'ятає, чи казали вони щось потерпілій в момент, коли виривали сумку. Коли він виривав у потерпілої сумки та витягував телефон ОСОБА_6 не намагався його зупинити. Підсудний ОСОБА_5 вказав на те, що раніше він не визнавав вину, оскільки побоювався помсти з боку ОСОБА_6 Він усвідомив протиправність своїх дій, щиро кається у вчиненому і повністю відшкодував завдані потерпілій збитки. Аналогічні за змістом покази щодо причетності його та ОСОБА_6 до вчинення грабежу підсудний ОСОБА_9 давав і в ході досудового слідства при написанні явки з повинною (т. 1 а.с. 17), при допиті його як підозрюваного (т. 1 а.с. 60-62), при проведенні очної ставки між ним та потерпілою (т. 1 а.с. 102-104), при проведенні відтворення обстановки та обставин подій за його участю (т. 1 а.с. 189-192), при допиті його як обвинуваченого (т. 2 а.с. 9-10).
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 29.03.2011 року свою вину в інкримінованих йому діяннях визнав в повному обсязі та показав, що дійсно 9.02.2009 року пізно ввечері, він разом із ОСОБА_9 та ще одним хлопцем, якого він не знає, поверталися додому по вул. Ломоносова в м. Києві. В цей момент вони побачили жінку, яка розмовляла по мобільному телефону, який потім поклала в курточку. В цей момент ОСОБА_9 сказав, що зараз її пограбує, він вирішив його не зупиняти. Коли вони порівнялися з жінкою, ОСОБА_9 зірвав з неї сумочку та витяг з карману телефон. Він при цьому стояв поруч, що робив третій хлопець, не знає. Потім вони почали тікати вниз до проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві, по дорозі біля сміттєвих баків викинули сумку і документи, які в ній були, а гроші і телефон забрали. Гроші вони поділили із ОСОБА_9. На наступний день зранку вони поїхали на роботу, але перед цим заїхали на ринок та продали телефон, гроші поділили між собою. Крім того, вказав про те, що потерпілій в момент, коли виривали сумку, вони не погрожували, лише ОСОБА_9 казав, віддати сумку. Підсудний ОСОБА_6 вказав на те, що раніше він не визнавав вину, в тому числі і в ході судового слідства, оскільки вважав, що зможе уникнути відповідальності, проте на сьогодні він усвідомив, що вчинив неправильно, щиро кається у вчиненому злочині. Крім того, повідомив, що його мати дуже захворіла і тому йому необхідно якнайшвидше потрапити додому. Ві усвідомив, що не визнання вини призведе до суворого покарання, а він просить суд суворо його не наказувати. Також підсудний повідомив, що в ході досудового слідства ніякого психологічного чи фізичного тиску з боку слідчого чи інших працівників міліції до нього не чинилось, в тому числі заяву про відмову від захисника в ході додаткового розслідування він писав добровільно, без примусу, в нього виникли розбіжності із захисником в позиціях захисту.
Не дивлячись на часткове визнання вини підсудними, дослідивши докази, зібрані по справі, суд вважає повністю доведено винуватість підсудних ОСОБА_5. та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їм злочину, що підтверджується наступним.
Так, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона 9 лютого 2009 року близько 23 години поверталась до свого місця проживання. Проходячи повз будинок № 21/14 по вул. Ломоносова в м. Києві, вона почула у себе за спиною швидкі кроки і, повернувши голову, побачила, що її з різних сторін оточили три молодих хлопці, двох вона чітко запам'ятала, а третього впізнати не зможе, бо він стояв в стороні. Один із хлопців, на скільки вона пам'ятає, ОСОБА_6 став перед нею, а ОСОБА_5 -позаду зліва. ОСОБА_6 почав виривати сумку та погрожувати їй, а ОСОБА_5, оскільки вона тримала сумку, допомагав ОСОБА_6. Потім ОСОБА_5 заліз до неї в карман та витягнув її телефон. Потім хлопці пішли вперед в бік пров. Жуковського, куди саме, вона не пам'ятає. Вона, трохи прийшовши до тями, пішла до свого помешкання. Своїми діями підсудні завдали їй майнову та моральну шкоду. Просила суд цивільний позов задовольнити, стягнувши з підсудних майнову шкоду у розмірі 1236 гривень та 1000 гривень завданої моральної шкоди, оскільки вона зазнала моральних страждань і було порушено звичний спосіб її життя. В ході досудового слідства потерпіла давала аналогічні за своїм змістом покази, щодо обставин її пограбування трьома особами та висловлювання ними погроз в її бік (т. 1 а.с. 35-42, т. 1 а.с. 102-104, 109-111, 168-171), проте в ході досудового слідства потерпіла вказувала на те, що попереду неї стояв підсудний ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, і що саме він (ОСОБА_5) висловлював в її бік погрози. Суд бере до уваги покази потерпілої, надані нею в ході досудового слідства, про те, що саме підсудний ОСОБА_5 стояв перед нею, висловлював погрози та почав виривати сумку, оскільки дані покази були неодноразово підтверджені потерпілою в ході досудового слідства, в тому числі при проведенні очних ставок з обвинуваченими та відтворенні обстановки та обставин подій, узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами. До показів потерпілої, наданих в ході судового слідства, про те, що саме підсудний ОСОБА_6 їй погрожував та стояв перед нею і почав виривати сумку, суд ставиться критично, оскільки з моменту пограбування пройшов великий проміжок часу і потерпіла могла забути певні обставини, крім того, при допиті потерпілої в суді в неї постійно виникали істерики, вона дуже хвилювалася та нервувала, вказане було викликано тим, що на неї здійснювався тиск, у зв'язку з чим судом в подальшому були застосовані до останньої заходи безпеки, передбачені вимогами ст. 52-1 КПК України.
Крім того, вина підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується і показами свідка ОСОБА_11, який пояснив, що 12.02.2009 року від заступника начальника відділу ДІМ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_12 він отримав матеріали щодо відкритого викрадення майна у ОСОБА_7, яке мало місце 09.02.2009 року по вул. Ломоносова, 21/14 в м. Києві. Виконання даного матеріалу він доручив ОСОБА_13 і допомагав йому в виконанні даного матеріалу. Пізніше він запросив до себе ОСОБА_7 Під час розмови він запропонував їй переглянути фотокартки раніше притягнених до відповідальності осіб чоловічої статі. Вона погодилась. Він їй поклав на стіл фотокартки. Під час перегляду фотокарток, ОСОБА_7 повідомила, що серед фотокарток впізнає двох осіб, які вчинили відносно неї злочин і вказала на ці фотокартки. Цими особами виявились ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Він запитав її чи впевнена вона, що саме ці особи вчинили відносно неї злочин, вона сказала, що впевнена. 20.02.2009 року вранці він попросив свого підлеглого дільничного інспектора міліції ОСОБА_13 запросити ОСОБА_5 до дільничного кабінету міліції. Через деякий час прийшов ОСОБА_13 разом з ОСОБА_5 Під час бесіди з ОСОБА_5 він спитав його чи вчиняв він злочин на вул. Ломоносова, 21/14, який мав місце 09.02.2009 року, останній відповів, що ні. Він зателефонував своєму керівникові ОСОБА_12 і доповів йому про те, що ОСОБА_5 заперечує факт вчинення ним злочину. Від ОСОБА_12 він отримав вказівку запросити ОСОБА_5 до нього. В подальшому він дізнався, що ОСОБА_5 написав явку з повинною. Аналогічні за своїм змістом покази свідок надавав і в ході досудового слідства (т. 1 а.с. 139-141).
Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що в лютому 2009 року він працював на посаді заступника начальника відділу дільничних інспекторів. 10.02.2009 року до ВДІМ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшли матеріали щодо відкритого викрадення майна у громадянки ОСОБА_7, яке мало місце 9.02.2009 року по вул. Ломоносова, 21/14 в м. Києві. Даний матеріал він доручив для виконання своєму підлеглому ОСОБА_11 З моменту доручення вказаного матеріалу він постійно здійснював контроль. Приблизно через декілька днів хтось із дільничних доповів йому про те, що під час бесіди з ОСОБА_7 він надав їй для перегляду фотокартки осіб чоловічої статі, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, серед яких вона впізнала ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як осіб, які відносно неї скоїли злочин. Пізніше йому привели вказаних хлопців, їх привели з різницею приблизно в пів години. Один із хлопців зразу визнав свою вину, інший почав казати, що він не причетний до злочину, він йому показав заяву і він також визнав свою вину. В подальшому він доручив своїм підлеглим ОСОБА_14 та ОСОБА_13 опитати вказаних хлопців, вони їх опитали, відібрали явки з повинними і передали матеріали слідчому. Жодних недозволених методів слідства ні він, ні, на скільки йому відомі, інші працівники міліції до вказаних двох хлопців не застосовували, питання щодо обрання міри запобіжного заходу підозрюваним він не вирішує, вказане питання відносить до компетенції суду, тому погрожувати особам обранням щодо них міри запобіжного заходу у виді взяття під варту, він не міг. Свідок ОСОБА_12 в повній мірі підтвердив надані ним та оголошені судом покази в ході досудового слідства (т. 1 а.с. 135-138), які за своїм змістом є аналогічними тим показам, які він надав суду, проте містять більш чіткі вказівки на час, місце описаних свідком обставин та посилання на те, що першим свою вину визнав ОСОБА_5, а в подальшому і опитаний ним ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_14 в суді показав, що заступник начальника відділу ДІМ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_12 дав йому усну вказівку прийняти явку з повинною та опитати ОСОБА_5 з приводу вчинення відкритого викрадення майна, належного ОСОБА_7 В службовому кабінеті на п'ятому поверсі Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві він відібрав явку з повинною та опитав ОСОБА_5 Явку з повинною ОСОБА_5 написав власноруч. Під час складання даного документу, він продиктував йому на чиє ім'я, він повинен написати цей документ, тобто «шапку»документа. Після чого ОСОБА_5 власноруч виклав усі обставини без будь-якого втручання і в кінці зазначив, що ці обставини викладає без будь-якого фізичного або психічного тиску на нього. Жодний тиск на підозрюваного з його боку чи інших працівників міліції при ньому не застосовувався. Чи відбирав він пояснення у ОСОБА_5 він не пам'ятає. Покази свідка ОСОБА_14 в повній мірі за своїм змістом відповідають його показам, наданим ним в ході досудового слідства (т. 1 а.с. 142-144).
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що10.02.2009 року зранку він йшов на роботу по пров. Жуковського, позаду магазина Фора він побачив документи, вони лежали чи на траві, чи на бордюрі, біля сміттєвих баків, він їх підібрав, побачив, що у документах не знайоме йому фото особи, взяв їх собою. Пізніше він згадав, що бачив жінку на фотографії в кафе, підійшов до продавця у вказаному кафе, показав фотографію. Останній вказав, що вказану дівчину бачив раніше. Він залишив йому свій номер телефону, через невеликий проміжок часу йому подзвонила дівчина і вони домовились про зустріч. В ході зустрічі він віддав їй знайдені документи, на скільки пам'ятає, там було свідоцтво про народження дитини, паспорт, якийсь диплом чи атестат, більше не пам'ятає. При зустрічі потерпіла розповіла йому, що її пограбували двоє чи троє хлопців, точно він не пам'ятає. Після оголошення показів свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні (т. 1 а.с. 176-178), останній вказав, що місце, де він знайшов документи, викладено вірно, проте слідчий помилково вказав, що він був знайомий із потерпілою, потерпіла дійсно йому дзвонила, але свій номер телефону для неї він залишив в кафе
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що 9.02.2009 року він за повідомленням чергового Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві здійснив виїзд за адресою проживання потерпілої ОСОБА_7 по вул. Ломоносова. двері їм відчинила жінка, яка була в істериці, збуджена, на питання відповідати не могла. Після чого вийшов її чоловік і повідомив, що дружина прийшла без сумки, що з нею трапилось пояснити не змогла. Крім того, свідок зазначив, що від потерпілої відчувався запах алкоголю, тому спілкувалися вони з чоловіком. Наскільки йому стало відомо, у жінки невідомі викрали сумку. Аналогічні за своїм змістом покази свідок надав і вході досудового слідства (т.1 а.с.200-201).
Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні показали, що 9.02.2009 року їх син ОСОБА_5 прийшов додому після 24 год., о 23 год. його дома ще не було. В ході досудового слідства та в перших судових засіданнях по даній справі вони давали покази про те, що їх син був вдома о 22 год., оскільки на них вчинявся тиск з боку невідомих їм осіб, їм погрожували, тому вони казали те, що від них вимагали. В органи міліції чи прокуратури на той момент вони не зверталися, оскільки боялись.
Крім вказаних вище показів свідків та потерпілої, вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному висновку в повній мірі підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема.
Даними протоколу очною ставки, проведеною між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5, в ході якої потерпіла ОСОБА_7 підтвердила свої покази, вказала на ОСОБА_5 як на хлопця, який їй погрожував, разом з іншим хлопцем виривав сумку і забрав у неї телефон з кишені (т.1 а.с.102-104); даними протоколу очної ставки проведеною між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6, в ході якої потерпіла ОСОБА_7 підтвердила свої покази і вказала на ОСОБА_6 як на хлопця, який під час того як її грабували стояв зліва від неї та допомагав ОСОБА_5 виривати у неї сумку (т.1 а.с. 109-111); даними протоколу очної ставки проведеною між свідком ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_5., в ході якої свідок ОСОБА_12 підтвердив свої покази щодо розмови з ОСОБА_5, в ході якої останній визнав свою вину у вчиненні грабежу відносно потерпілої ОСОБА_7, а обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив покази свідка, зазначивши про те, що жодний тиск на нього при розмові не вчинявся (т.1 а.с.147-148); даними протоколу очної ставки, проведеною між свідком ОСОБА_14. та обвинуваченим ОСОБА_5, в ході якої свідок ОСОБА_14. підтвердив свої покази про обставини відібрання явки з повинної у ОСОБА_5., який добровільно без будь-якого тиску виклав обставини вчинення грабежу відносно потерпілої ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6, а ОСОБА_5. в повній мірі підтвердив покази свідка, вказавши, що тиск на нього не вчинявся (т.1 а.с. 145-146).
Крім того, вина підсудних підтверджується даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з потерпілою ОСОБА_7, в ході якого остання показала місце вчинення відносно неї злочину, що мав місце 09.02.2009 року приблизно о 23 годині по вулиці Ломоносова, 21/14 в м. Києві, та обставини його вчинення (т.1 а.с.168-169); даними протоколу відтворенням обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_5, в ході якого останній показав місце вчинення ним злочину разом з ОСОБА_6, що мав місце 09.02.2009 року, приблизно о 23 годині, по вулиці Ломоносова, 21/14 в м. Києві та підтвердив надані ним в ході досудового та судового слідства покази щодо заволодіння майном потерпілої разом із ОСОБА_6 (т.1 а.с.189-190); даними протоколу огляду та вилучення від 20.02.2009 року, згідно з якими у потерпілої ОСОБА_7 вилучені залікова книжка, картка фізичної особи-платника податків, паспорт громадянина України на її ім'я та свідоцтва про народження її дочки ОСОБА_19, які їй передав ОСОБА_15. (т.1 а.с.25), даними протоколів впізнання потерпілою ОСОБА_7 осіб, які вчинили відносно неї злочин, згідно яких потерпіла впізнала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 53, 54) і первинно зібраними матеріалами кримінальної справи (т. 1 а.с.8-25).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5. та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку доведена в повному обсязі.
Покази підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що вони не погрожували потерпілій застосуванням насильства, щодо наявності чи відсутності третьої особи та щодо участі ОСОБА_6 у вчиненні пограбування, в повній мірі спростовуються зібраними та дослідженими судом доказами, викладеними вище, зокрема, показами потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_14., ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та письмовими доказами по справі, зміст яких викладено вище у вироку. Суд вважає такі покази підсудних є їх позицією захисту та намаганням зменшити ступінь їх вини. В суду відсутні підставі не довіряти показам потерпілої та свідків, які є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими зібраними і дослідженими судом доказами в їх сукупності. Потерпіла та свідки до вказаних у обвинувальному висновку подій будь-яких стосунків, в тому числі, неприязних з підсудними не мали, суд не вбачає у потерпілої та свідків підстав оговорювати підсудних, не наведено такі підставі і стороною захисту.
Не знайшли свого підтвердження і покази підсудних, надані ними на початку судового слідства, про застосування до них працівниками міліції недозволених методів слідства, а саме: психологічного тиску, вказані покази підсудних спростовуються показами свідків ОСОБА_14., ОСОБА_12, ОСОБА_11 та письмовими доказами по справі, зокрема, протоколами очних ставок між ОСОБА_14, ОСОБА_12 та підсудним ОСОБА_5 Крім того, слід вказати, що підсудний ОСОБА_6 в ході всього досудового та судового слідства не визнавав свою вину, що в ході досудового слідства безперешкодно користувався вимогами ст. 63 Конституції України, що свідчить про відсутність будь-якого тиску на нього з боку працівників міліції. Відсутність тиску підтвердив і підсудний ОСОБА_6 у своїх останніх показах суду.
Суд не бере до уваги і покази свідка ОСОБА_20 -чоловіка потерпілої ОСОБА_7 (ОСОБА_2), надані ним в ході судового слідства, про те, що потерпіла, коли їй вперше показували фотографії підозрюваних не впізнала, в подальшому їй також було важкої впізнати осіб, які її пограбували, проте під тиском працівників міліції вона вказала на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вказані покази суперечать іншим зібраним у справі доказам, зокрема, показам потерпілої, наданих нею в ході досудового та на початку судового слідства і підтриманих нею в повному обсязі після застосування до неї судом заходів безпеки, показам свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_17 та підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які в своїй сукупності є логічними і послідовними. Слід вказати, що в день надання показів свідком ОСОБА_20 суду стало відомо про те, що на потерпілу та її членів родини здійснюється неправомірний тиск збоку невідомих осіб, які вимагають від них надати неправдиві покази щодо непричетності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до вчиненого злочину, у зв'язку з чим в цей же день, а саме 15.10.2010 року суд виніс постанову, якою задовольнив клопотання потерпілої ОСОБА_7 та застосував до неї і її близьких родичі заходи безпеки. Тому суд вважає, що вказані покази свідка ОСОБА_20 є неправдивими, такими, що дані під тиском невідомих осіб. Крім того, у вказаному судовому засіданні потерпіла в повній мірі підтвердила надані нею покази суду 3.08.2010 року про причетність ОСОБА_5 та ОСОБА_6. до її пограбування 9.02.2009 року.
Покази свідка ОСОБА_21, надані в суді, та свідків ОСОБА_22 і ОСОБА_23., надані в ході досудового слідства, про те, що 9 лютого 2009 року ОСОБА_6, починаючи з 22 години і до ранку наступного дня знаходився за місцем свого проживання та не виходив з квартири, судом не приймаються до уваги, оскільки їх покази не узгоджуються з показами підсудного ОСОБА_5, суперечать показам потерпілої ОСОБА_7 і показам свідків ОСОБА_24., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16., ОСОБА_18, ОСОБА_17 та іншим доказам, дослідженим в ході судового розгляду. Спростовуються вказані покази і показами підсудного ОСОБА_6 про його причетність до вказаного злочину, який, крім того, повідомив суд, що його близькі родичі за його проханням давали суду такі покази.
Аналізуючи покази свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 суд дійшов висновку про їх надуманість і неправдивість та вважає, що вказані свідки, надаючи такі покази намагалися ввести орган досудового слідства та суд в оману з метою забезпечення алібі підсудному ОСОБА_6, який являється їх близьким родичем (сином та братом).
Покази свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26 судом не беруться до уваги, оскільки були надані ними з приводу обставин, які не стосуються суті пред'явленого обвинувачення.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у пред'явленому їм обвинуваченні доведена повністю. Дії підсудного ОСОБА_5 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно. Дії підсудного ОСОБА_6 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштувався, його молодий вік, обставини, що пом'якшують покарання, - часткове визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих потерпілій матеріальних збитків та моральної шкоди, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та вважає за необхідне призначити йму покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом з тим, враховуючи молодий вік підсудного ОСОБА_5, те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, працює, наявність трьох обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає, беручи до уваги і те, що підсудний ОСОБА_5 більше одного року знаходився під вартою в Київському СІЗО, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства і до нього можна застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із встановленням максимально можливого іспитового строку -3 роки.
Тяжкість вчиненого підсудним ОСОБА_5 злочину та наявність обставини, що обтяжує його покарання, враховуючи вищевказані дані про особу та три обставини, що пом'якшують покарання, не є перешкодою для застосування до підсудного ОСОБА_5 вимог ст. 75 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше судимий за вчинення іншого корисливого злочину проти власності, вчинив злочин в період встановленого іспитового строку, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його молодий вік, наявність обставин, що пом'якшують покарання -часткове визнання вини, щире каяття у вчиненому, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України із врахуванням вимог ст. 71 КК України.
Враховуючи те, що потерпіла ОСОБА_7 згідно наданої неї заяви претензій матеріального характеру не має, оскільки їй в повному обсязі відшкодовано завдані матеріальні збитки та моральну шкоду (т. 4 а.с. 209), суд вважає за необхідне залишити заявлений нею цивільний позов без розгляду.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд ,-
засудив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
У відповідності до вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді 1 року позбавлення волі, призначеного вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 3.12.2007 року, та остаточно визначити засудженому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з 29 березня 2011 року.
Заявлений у справі цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 залишити без розгляду.
В строк покарання засудженому ОСОБА_6 зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 20 лютого 2009 року по 28 березня 2011 року включно.
Речові докази по справі:
залікову книжку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7, видану Київським національним університетом культури і мистецтва; свідоцтво про народження ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_7, серії НОМЕР_2; картку фізичної особи -платника податків ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на ім'я ОСОБА_7; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7, передані ОСОБА_7 на відповідальне зберігання, - залишити ОСОБА_7 за належністю.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в закону силу залишити у виді взяття під варту для подальшого утримання в Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Скасувати накладений постановою слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України Шляховим В.П. від 10.04.2009 року арешт на ? квартири № АДРЕСА_1, належну на праві приватної власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Скасувати застосовані постановою судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від 15.10.2010 року до потерпілої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 та її близьких родичів заходи безпеки.
Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Г. В. Бондаренко