Справа № 1-483/11
04.04.2011 р.м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Первушиної О. С.
при секретарі Тищенко В.С.
з участю прокурора Замкової К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, освіта неповна вища, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого менеджером ПП „Бор де'Нюк”, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -
Підсудний ОСОБА_1 24.11.2010 року приблизно о 19.40 год., керуючи технічно справним автомобі лем марки «SКОDА ОСТАVІА»д.н.з. НОМЕР_1, рухався по Столичному шосе в м. Києві зі сторони вул. Заболотного в напрямку м. Обухова Київської області зі швидкістю 71-74 км/год в крайній правій смузі. Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідно го переходу, позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 та доро жніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, розташованого поблизу зупинки гро мадського транспорту «Віта-2», будучи неуважним, неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, не вра хував того, що невстановлений досудовим слідством автомобіль, котрий рухався попереду нього в попутному напрямку в лі вій смузі руху, зупинився перед нерегульованим пішохідним пере ходом, позначеним дорожньою розміткою у вигляді «зебри», надаючи перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2, який проходив проїз ну частину зліва направо по відношенню до руху автомобіля НОМЕР_2, не вжив повних заходів для змен шення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, не переконався в наявності пішоходів на нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення підсудним ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 4.16 (а), 12.4, 18.4 Правил дорож нього руху України, згідно яких: п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3 (б) «Водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстанов кою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволі катися від керування цим засобом у дорозі»; п. 4.16 (а) «Пішохід має право: на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світло фора»; п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швид кістю не більше 60 км/год »; п. 18.4 «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швид кість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що ру хаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупи нитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішо хідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виник ненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 30/е від 19.01.2011 року пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламко вого фрагментального перелому кісток правої гомілки, які утворились внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (наїзд на пішохода) та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 54ат від 22.02.2011 року в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п. п. 12.2, 12.4, 18.4 ПДР України. В даній доро жній ситуації водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 шляхом виконання вимог пункту 18.4 ПДР України мав технічну можли вість уникнути наїзду на пішохода. В даній дорожній ситуації в діях водія авто НОМЕР_4 ОСОБА_1, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності п. 12.4, 18.4 ПДР України.
В ході судового слідства підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав суду про те, що 25.11.2010 року приблизно о 19.40 год. він рухався на власному авто НОМЕР_5 по Столичному шосе у м. Києві зі сторони вул. За болотного в напрямку м. Обухова Київської області в крайній правій смузі руху зі швидкістю 60-70 км/год. Під'їжджаючи до зупинки гро мадського транспорту «Віта-2», він не помітив пішохода, який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по відношенню до руху його автомобіля, в результаті чого здійснив наїзд на останнього.
Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.
За згодою сторін згідно ст. 299 ч. 3 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі як покази потерпілого, свідка та інших доказів, що були зібрані в ході досудового слідства стосовно фактичних обставин справи, оскільки підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують його особу, та надійшов до висновку про те, що дії підсудного ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При обранні міри покарання винному суд враховує наступні обставини справи:
- ступінь тяжкості вчиненого ним злочину: злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України, віднесений кримінальним законом до категорії тяжких;
- особу винного, який працює менеджером ПП „Бор де'Нюк”, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має вагітну дружину та на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, є таким, що не має судимості в силу ст. 89 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання винного, у відповідності зі ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданих потерпілому ОСОБА_2 збитків в повному обсязі.
Обставин, що обтяжують покарання винного, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, але із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 93-1 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі -вартість лікування ОСОБА_2 у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні № 17 в сумі 12 303 грн. 44 коп.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Речові докази по справі -автомобіль НОМЕР_2 (заміна державних номерних знаків АМ 2904 ВС), декоративну решітку чорного кольору, праве бокове дзеркало в ластиковому корпусі сірого кольору з написом «010137, значок у вигляді літери «М», 02*0137», що знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1, - залишити йому ж, - за належністю.
Відповідно до ст. 93-1 КПК України стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі -вартість лікування ОСОБА_2 у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні № 17 в сумі 12 303 (дванадцять тисяч триста три) грн. 44 коп. (р/р 35423005001329 в ГУДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03319759).
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя О. С. Первушина