2-2575/11
Іменем України
28.03 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.з участю секретаря Чигир Т.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, треті особи-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсними кредитного договору, договорів іпотеки та поруки,-
встановив :
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить: визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11187993000 від 24.07.2007р. та додаткові угоди №1 від 08.04.2009р., №2 від 18.12.2009р., №3 від 24.12.2009р.; стягнути з нього на користь ПАТ «УкрСиббанк»грошові кошти в сумі 231 354,89 грн. та зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк»прийняти від нього ці грошові кошти; визнати недійсними договір іпотеки №59619 від 24.07.2007р., договір поруки №129226 від 24.07.2007р. та додаткові угоди №1 від 08.04.2009р., № 2 від 24.12.2009р.; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 5354455 від 24.07.2007р.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір про надання споживчого кредиту №11187993000 є недійсним у зв'язку з відсутністю у сторін договору на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена п. «г»ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»і яка б дозволяла сторонам використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за кредитним договором. Недійсність основного кредитного зобов'язання тягне недійсність і договорів іпотеки та поруки.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на його необгрунтованість те безпідставність , просила відмовити в його задоволенні .
Третя особа приватний нотаріс ОСОБА_2 в судове засіданні не з"явився ,направивши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності .
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву в якій проти задоволення позову не заперечував та просив розглядати справу в його відсутність.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 24.07.2007р. між сторонами по справі був укладений договір про надання споживчого кредиту №11187993000 (далі за текстом - кредитний договір), згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті -в доларах США у формі не поновлювальної кредитної лінії з лімітом 199 900,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом -13,2 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 24.07.2017р.
Відповідно п.1.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту - додатки №1, №2 до договору, який в подальшому був змінений додатковими угодами №1 від 08.04.2009р., №2 від 18.12.2009р., № 3 від 24.12.2009р.
Пунктом 3.5.1. кредитного договору та Додатком №2 до нього передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється позичальником в доларах США на рахунок банку.
Отже, валюта зобов'язання за кредитним договором - долар США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24.07.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №59619, посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3534, відповідно до умов якого позивач передав банку в іпотеку належну йому на праві власності двокімнатну квартиру, загальною площею 70,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
З тією ж метою 24.07.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №129226.
Позивач стверджує, що при укладенні спірного кредитного договору і визначенні валютою зобов'язання долара США у відповідача була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст.35 Закону України „Про Національний банк України”, гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Згідно п. 3.3 ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.
Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та визначено для вчинення яких саме банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмовий дозвіл.
Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93р., N 15-93, який, з урахуванням ст.ст.4,192 ЦК України, є єдиним правовим актом, що має силу закону і застосовується для регулювання правовідносин у валютній сфері.
Згідно ч.2 ст.1 Декрету, під валютними операціями розуміються, в тому числі, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.
Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Згідно п.«г»ч.4 ст.5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребує, зокрема, операція з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Згідно ч.5 ст.5 Декрету, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач на виконання умов кредитного договору надав позичальнику кредит шляхом видачі десяти траншів на загальну суму 199 900,00 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою за кредитним договором .
Позивач погашав кредит та проценти за користування ним в доларах США, що підтверджується наданими ним квитанціями про погашення кредиторської заборгованості (а.с.38-50) та випискою за кредитним договором (а.с.51-60).
За період з 08.08.2007р. по 24.12.2010р. на погашення кредиту та процентів позивачем сплачено 122992 доларів США 29 центів, що еквівалентно 778140,11 грн. по курсу НБУ на момент сплати.
Оплата позивачем боргу та комісії за видачу кредиту, стягнення якої в іноземній валюті передбачено п.1.3.5 кредитного договору, потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.
Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача та відповідача відсутня, внаслідок чого використання долара США як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам п. «г»ч.4 ст.5 Декрету.
Відповідач надав суду банківську ліцензію №75 від 24.12.2001 р. , як доказ наявності у нього права здійснювати банківські операції , в тому числі щодо розміщення залучениз коштів від свого імені , на власних умовах та на власний ризик , а також письмовий дозвіл № 75 -2 від 29.11.2002 року на здійснення операців з валютними цінностями , як доказ свого права здійснювати такі операції без індивідуальної ліцензії .Ожнак , посилання представника відповідача на достатність зазначеного письмового дозволу для використання іноземної валюти як засобу платежу при виконання спірного кредитного договору спростовується наступним .
Згідно з п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004р., №483, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.
Відповідно до п.1.5. Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту -199900 доларів США, для чого надає письмову заяву, в якій зазначає бажану суму траншу та бажану дату його отримання. Така заява позичальника, укладена та надана згідно умов цього договору, є підставою для видачі банком траншу позичальнику.
З наведеного пункту кредитного договору вбачається, що сторонами погоджено порядок видачі кредитних коштів і підставою для їх видачі є саме письмова заява позичальника.
Отже, ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник.
Отримувачем за цією операцією є також позичальник. Відповідно до п.1.5. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №26208038839000, відкритий в банку.
Кредитні кошти були перераховані на поточний рахунок позивача та видані готівкою на підставі його заяв на видачу готівки (а.с.37).
Доказів на підтвердження того, що ініціатором видачі кредиту позивачу був ПАТ «УкрСиббанк»у судовому засіданні відповідачем надано не було.
Законодавством України не передбачено випадків коли позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії. Проте, позивач використовував готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за спірним кредитним договором, вносячи готівкою долари США в касу ПАТ «УкрСиббанк»для зарахування на рахунок банку, зазначений в п.3.5.1. кредитного договору.
Пунктом 3.5.1. кредитного договору передбачено, що повернення суми кредиту та сплата плати за кредит та інших грошових платежів здійснюється позичальником на рахунок банку № 3739911187993 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на указаний рахунок банку.
Факт внесення готівкою іноземної валюти на зазначений рахунок підтверджується наданими позивачем квитанціями , в яких вказаний номер цього рахунку та призначення платежу:«Погашення кредиторської заборгованості згідно кредитного договору № 0000011187993 Позичальник ОСОБА_1».
Наданий відповідачем дозвіл № 75-2 від 29.11.2002 року , як доказ наявності у відповідача права на здійснення валютних операцій без наявної індивідуальної ліцензії , суд не приймає до уваги , оскільки такий дозвіл , відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліценцій , письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій , затверженого Постановою НБУ від 17.07.2001 р. , № 275 є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ України " Про симтему валютного регулювання і валютгого контролю".Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій ( дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями ) не звільняє сторони від обов"язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п"т" ч.4,ст.5 Декрету КМУ , не робить укладений між сторонами кредитний договір законним .
Вичерпний перелік неторговельних операцій в іноземній валюті містить в собі п.11 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою НБУ від 10.08.2005 року, № 281, яке може бути застосовано до даного кола правовідносин відповідно до ст.8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі підстав для надання права відповідачу використовувати готівкову іноземну валюту на території України як засобу платежу.
Отже, наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін договору індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання позивачем долара США, як засобу платежу за кредитним договором, суперечить ст.ст.3, 192, 524, 533 ЦК України, ст.ст.1, 3, п."г"ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України».
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Судом встановлено, що на виконання кредитного договору позивач отримав від відповідача 199 900,00 доларів США, що еквівалентно 1009495,00 грн. за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дати отримання траншів, а відповідач отримав від позивача 122 992,29 доларів США, що еквівалентно 778 140,11 грн. за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дати сплати грошових коштів на рахунок банку. Різниця між отриманим позивачем та відповідачем - 231 354,89 грн.
Враховуючи, що умови спірного кредитного договору суперечать переліченим вище нормам закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору та додаткових угод до нього недійсними є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Позов в частині визнання недійсним договору іпотеки № 56619 від 24.07.2007 року також є обґрунтованим та підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У параграфі 6 глави 49 ЦК України, не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.
Приймаючи до уваги доведеність вимог позивача щодо недійсності кредитного договору, в забезпечення виконання обов'язків за яким було укладено між позивачем та відповідачем договір іпотеки № 56619 від 24.07.2007р. та між ОСОБА_3 та відповідачем договір поруки № 129226 від 24.07.2007 р., то зазначені договори також підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України.
В порядку застосування реституції за недійсним договором іпотеки, суд також вважає за можливе виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 5354455 від 24.07.2007р. про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 16, 192, 203, 215, 216, 227, 236, 524, 533, 548,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 1, 3, 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженим Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим Постановою НБУ від 10.08.2005 року, № 281, Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженим Постановою НБУ від 17.07.2001р. № 275, Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10,11,57,60,88,212,213,214,215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсними кредитного договору, договорів іпотеки та поруки - задовольнити.
Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11187993000, укладений 24.07.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 та додаткові угоди до нього № 1 від 08.04.2009р., № 2 від 18.12.2009р., № 3 від 24.12.2009р.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»грошові кошти в сумі 231 354,89 грн.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 231 354,89 грн.
Визнати недійсним договір іпотеки № 59619 від 24.07.2007р., укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1, посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3534.
Визнати недійсним договір поруки № 129226 від 24.07.2007р., укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 та додаткові угоди до нього №1 від 08.04.2009р. та № 2 від 24.12.2009р.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 5354455 від 24.07.2007 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки № 59619 від 24.07.2007р.
Стягнути з ПАТ «УкрСиббанк»на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом -120,00 грн., а всього - 1820,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя :