07 квітня 2010 р. Справа № 35684/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Обрізка І.М., Дяковича В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області на постанову Локачинського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
13 жовтня 2010 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області, відновити пропущений строк звернення до суду та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007, 2008, 2009 роки та 9 місяців 2010 року.
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2010 року поновлено строк звернення до суду.
Постановою Локачинського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, з урахуванням виплачених сум. Провадження в справі в частині стягнення підвищення до пенсії за 2007-2008 роки закрито.
Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Окрім того, апелянт зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року є підставними.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Разом з тим, колегія судів суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску, а посилання суду першої інстанції на необізнаність позивача не заслуговує на увагу.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищенаведене, дату звернення позивача до суду, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо обмеження виплати державної соціальної допомоги, як дитині війни; зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 12.04.2010 року включно - залишити без розгляду.
Що стосується вимог позивача про виплату підвищення до пенсії в 2010 році, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен здійснювати підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13.04.2010 року по 30.09.2010 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження в частині стягнення підвищення до пенсії за 2007-2008 роки, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону. Також не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення спірних сум з відповідача, оскільки саме пенсійний орган зобов'язаний здійснювати обрахування та виплату спірних сум допомоги, вказані дії до компетенції адміністративного суду не належать.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 195, 197 ч.1, п.3 ч.1 ст. 198, 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області задовольнити частково, постанову Локачинського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2010 року у справі № 2а-251/10/0307 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Відмовити в поновленні строку звернення до суду. Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо обмеження виплати державної соціальної допомоги, як дитині війни; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 12.04.2010 року включно - залишити без розгляду.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Дякович