05 квітня 2011 р. Справа № 3939/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 грудня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, Відділу освіти та науки Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації, щодо невиплати їй у повному розмірі доплати та допомоги, передбачених ст.37, ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 3042,80 гривень за період з 01.07.2008 року по 31.07.2009 року та недоплачену доплату до заробітної плати, передбачену ст. 39 зазначеного Закону в сумі 68392,30 грн., за період з 02.09.1996 року по 31.07.2009 року.
Оскаржуваною постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 грудня 2009 року в даній справі позовні вимоги були задоволені частково, а саме визнано дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації, щодо виплати не в повному розмірі ОСОБА_1 допомоги та доплат, передбачених ст.37, ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними; стягнуто з управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_1 2 301 (дві тисячі триста одну) гривню 40 копійок недоплаченої щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 11 507 (одинадцять тисяч п'ятсот сім) гривень 10 копійок недоплаченої до заробітної плати доплати, передбаченої ч. 1 ст.39 зазначеного Закону, за період з 13 жовтня 2008 року по 31 липня 2009 рік та 1 911 (одну тисячу дев'ятсот одинадцять) гривень 50 копійок недоплаченої доплати до заробітної плати як працюючому пенсіонеру, передбаченої ч.2 ст.39 цього Закону, за період з 13 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2009 рік. (Суми визначені без відрахування обов'язкових платежів та зборів); в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні рішення Конституційного Суду України, якими відновлено дію ст.ст. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому суд виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду щодо виплат за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 12.10.2008 року. Відмовляючи в задоволені позовних вимог за період з 02.09.1996 року по 31.07.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що виплати позивачці підставно проводились згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і постановами Кабінету Міністрів України від 20.06.2000р. № 987 та від 20.09.2005р. № 936.
ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному розмірі. В обґрунтування своїх вимог покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки розмір виплат, передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається не постановами Кабінету Міністрів України на які покликався суд, а відповідно ст.ст.37,39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того на її переконання вона не пропустила строк звернення до суду.
Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області в поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що розмір виплат, передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і постановами Кабінету Міністрів України від 20.06.2000р. № 987 та від 20.09.2005р. № 936, а відтак виплати були проведені згідно вказаних постанов, що вказує на правомірність дій відповідача.
В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч.1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатніми для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.
З матеріалів справи, а саме посвідчення (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 11 червня 1993 року, виданого Волинською облдержадміністрацією (а.с.1), вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, вона постійно проживає в с. Малі Голоби Камінь-Каширського району Волинської області та з 10 серпня 1981 року по даний час працює в Гуто-Боровенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня Камінь-Каширського району Волинської області, є пенсіонеркою, що стверджено відміткою в її паспорті (а.с.9), трудовою книжкою (а.с.13-18), пенсійним посвідченням (а.с.52).
Вказані села, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.
Відтак, позивачка, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, має право на отримання щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.
Крім цього, вона відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як пенсіонерка, яка працює на території радіоактивного забруднення має право на доплату до заробітної плати у розмірі відповідно двох мінімальних заробітних плат та на підвищення пенсії на 25 % від мінімальної заробітної плати.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що розмір виплат, передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається не постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і постановами Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 р. № 987 та від 20.09.2005 р. № 936, а ст.ст.37,39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до положень яких позивачці має виплачуватись щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, доплата до заробітної плати у розмірі відповідно двох мінімальних заробітних плат та підвищення пенсії на 25 % від мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрата годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виходячи із принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, допомога та доплати, передбачені ст.ст. 37,39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має обчислюватися з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого відповідним законом України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати або законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст.ст.37, 39 Закону №796-ХІІ.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повинен був виходити з конституційних принципів, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, ч. 2 ст. 6, ст.8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене, правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, зобов'язаний провести перерахунок щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, доплати як особі, що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, та підвищення до пенсії позивачці, як працюючій пенсіонерці, яка проживає та працює у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 25 % від мінімальної заробітної плати, з 13 жовтня 2008 року по 31 липня 2009 року з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Щодо позовних вимог за з 02.09.1996 року по 12.10.2008 року включно, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачки за вказаний вище період не підлягають задоволенню, оскільки згідно із ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення строку зверення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України в редакції закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивача за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністартивного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 02.09.1996 року по 12.10.2008 року, включно.
Будь-яких поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не наведено.
Крім того колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що правильним способом відновлення порушених прав позивачки буде визнання дій відповідача - Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області протиправними та зобовязання його провести перерахунок та виплату відповідних допомоги, доплати та підвищення до пенсії, з врахуванням виплачених сум.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак така підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області - задовольнити частково.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 грудня 2009 року в справі № 2-а-1517/09 - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; доплати як особі, що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат; та підвищення до пенсії, як працюючій пенсіонерці, яка проживає та працює у зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 13 жовтня 2008 року по 31 липня 2009 року, включно, з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Зобов'язати Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, доплати як особі, що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, та підвищення до пенсії, як працюючій пенсіонерці, яка проживає та працює у зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 13 жовтня 2008 року по 31 липня 2009 року з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік», та з врахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс