12 квітня 2011 р. Справа № 89038/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області, відділення державної автомобільної інспекції м. Львова, управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області, Луцького міського відділу УМВС у Волинській області про визнання дій незаконними,-
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області, Відділення державної автомобільної інспекції м. Львова, управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області, Луцького міського відділу УМВС у Волинській області про визнання дій незаконними.
Позивач свої позовні вимоги мотивував, тим, що у зв'язку з постійним порушенням сусідом - громадянкою ОСОБА_2 правил стоянки власного автомобіля, він звертався до ДАІ УМВС України у Волинській області з проханням вчинити належні дії для забезпечення його прав та притягнення останньої до адміністративної відповідальності. На неодноразові його письмові звернення, відповідачем не завжди надавались відповіді, зокрема, відповідач своїм листом від 04.11.2008 року повідомив його про те, що було складено протокол про адмінправопорушення серії ВЛ №141295 відносно ОСОБА_2, який направлено до Луцького міськрайонного суду. Однак з даного листа не відомо чи виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та суть прийнятого рішення Луцьким міськрайонним судом.
Вважаючи, що відповідачі проявили бездіяльність, чим завдали моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач звернувся до суду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.209 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Луцька УДАІ УМВС України у Волинській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 25.10.2008 року та остаточної відповіді на звернення від 15.04.2009 року, що є порушенням ст.. 19 Закону України «Про звернення громадян». Визнано протиправними дії Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на звернення від 25.10.2008 року, що є порушенням ст.. 19 Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно із ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій і бездіяльності, які можуть бути оскаржені на підставі цього Закону, належать такі рішення, дії і бездіяльність, які виникають у сфері управлінської діяльності, а згідно статей 1, 5, 7, 20 вищевказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади га їх посадових осіб, відповідно до їх функціональних обов'язків із заявами щодо реалізації своїх соціально-економічних та особистих прав і законних інтересів.
Згідно ст. 18 цього ж закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до ст.ст.15, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею ст. 20 даного закону передбачено строки розгляду заяв громадян, відповідно до якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до ВДАІ з обслуговування м. Луцька УМВС України у Волинській області від 20.10.2008 року про припинення протиправних дій та притягнення до відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які своїми автомобілями блокують виїзд з двору. Відповідь на дану заяву було надіслано за вих. №37511 від 04.11.2008 року . З відповіді вбачається, що на ОСОБА_2 було складено протокол про порушення ПДР України, який направлено до Луцького міськрайонного суду для розгляду.
Таким чином ВДАІ з обслуговування м. Луцька УМВС України у Волинській області не було допущено порушення Закону України «Про звернення громадян», оскільки ОСОБА_1 надано відповідь на його звернення в місячний термін.
На заява до ВДАІ з обслуговування м. Луцька від 10.11.2008 року щодо вжиття заходів по припиненню правопорушення громадянкою ОСОБА_2. відповідачем надана відповідь за вих. №40029 від 19.11.2008 року, та отримана ОСОБА_1 у встановлений строк.
Заява до ВДАІ з обслуговування м. Луцька від 21.03.2009 року надіслана поштою
23.03.2009 року, лист вручений секретарю Климчук 24.03.2009 року. Доказів надання відповіді на дану заяву представником відповідача не надано, що є порушенням ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»
.
На заяву позивача до ВДАІ з обслуговування м. Луцька від 15.04.2009 року, відповідачем надіслана позивачу відповідь за вих. №12535 від 24.04.2009 року. З відповіді від 24.04.2009 року вбачається, що дана відповідь є попередньою, звернення продовжує знаходитись на контролі і після його вирішення буде повідомлено заявника додатково.
З п.3.8 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистою прийому в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 1 0.10.2004 року №11 77, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 року за №1361/9960, вбачається, що звернення, на які даються попередні (проміжні) відповіді, з контролю не знімаються. Контроль завершується тільки після прийняття рішення і вжиття заходів щодо вирішення порушених у зверненні питань.
Суд вважає, що оскільки остаточної відповіді на звернення позивача дано не було, тому в діях ВДАІ з обслуговування м. Луцька є порушення вимог ст. 193акону України «Про звернення громадян».
Заява позивача від 25.10.2008 року до Луцького МВ УМВС України у Волинській області отримана останнім 28.10.2008 року та зареєстрована під вх. №Р-44. З неї також вбачається, що згідно резолюції 30.10.2008 року вона передана для вирішення. Доказів надання відповіді заявнику чи надіслання за належністю Луцький МВ УМВС України у Волинській області суду не надав. Отже, суд вважає, що заява на даний час є невирішеною, що є порушенням ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Що стосується вимог позову щодо протиправності дій службових осіб ВДАІ та УДАІ по вирішенню питання щодо повторного притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_2, такі задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Згідно наказу МВС України №1111 від 13.11.2006 року та наказу № 111 від 27.09.2009 року, якими затверджено Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до повноважень ДАІ належать питання нагляду за дорожнім рухом, попередження адміністративних правопорушень, виявлення порушень ПДР та застосування в установленому порядку передбачених законодавством заходів впливу до порушників ПДР, де саме на чергові частини підрозділів ДАІ покладено повноваження реєстрації отриманої інформації через журнал обліку інформації, що не містить явних ознак злочину та взаємодія з нарядами дорожньо-патрульної служби з інформування по вжиттю заходів щодо попередження або припинення правопорушень.
З довідки УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.10.2009 року №11/7591 вбачається, що згідно штатного розпису у відділі ДАІ з обслуговування м. Луцька немає чергові частини, і відповідно посад чергових не передбачено.
З поданих позивачем до суду копій генплану вулиці Полонківська, 13 та державного акту на земельну ділянку ОСОБА_4 за цією ж адресою не є можливим визначити допущені порушення правил стоянки ОСОБА_2, оскільки з вказаних у них схематичних зображень території подвір'я неможливо визначити межі цієї території з прив'язкою до місця стоянки автомобіля з порушенням ПДР України.
Судом встановлено, що чергова частина ДАІ, яка здійснює відповідну реєстрацію заяв та повідомлень як усних по телефону за №4-02-05, де запис іде на диск так як і письмових, що обслуговує територію міста Луцька, знаходиться за адресою адміністративного приміщення УДАІ по вул. Залізничній, 15.
З оглянутих в суді роздруківок телефонних дзвінків за квітень-червень 2009 року з телефону позивача, вбачається, що на телефон №4-02-05 ОСОБА_1 будь-яких дзвінків не проводив, що й не заперечується останнім, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Що стосується позовних вимог про визнання незаконним дій ВДАІ з обслуговування м. Луцька по направленню адміністративного протоколу на ОСОБА_2 до Луцького міськрайонного суду та непритягнення до адміністративної відповідальності останньої за такі дії винних службових осіб ДАІ шляхом винесення окремої постанови, суд вважає за необхідне зазначити.
З оглянутої в судовому засіданні копії адміністративного протоколу серії ВЛ №141295 на ОСОБА_2 який оформлено за сі. 122 ч.2 КУпАП вбачається, що його складено при письмовому опитуванні ОСОБА_2 від 29.10.2009 року, де остання по суті правопорушення зазначила, що порушила правила стоянки.
Згідно супровідного листа з ВДАІ з обслуговування м. Луцька від 05.11.2008 року за вих. №37585, який оглянутий судом, вбачається, що протокол серії ВЛ №141295 направлено до Луцького міськрайонного суду Волинської області. З листа Луцького міськрайонного, суду від 07.08.2009 року за вих..№1284 вбачається, що згаданий адміністративний протокол на ОСОБА_2 до суду надійшов 12.11.2008 року.
Частина 2 статті 122 КУпАП в редакції Закону від 24.09.2008 року передбачає адміністративну відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил стоянки і зупинки.
У статті 221 КУпАП в редакції Закону до 24.09.2008 року зазначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 122 цього Кодексу.
Законом України від 24.09.2008 року №586-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» було внесено зміни до КУпАП, зокрема, в ст.222 цього Кодексу, де розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачений ч.2 ст. 122 КУпАП покладено на органи внутрішніх справ. Даний Закон згідно прикінцевих положень набирав чинності через ЗО днів з дня його опублікування в офіційних виданнях. В газеті «Голос України» №198 закон опубліковано 17.10.2008 року. Отже, Закон набрав чинності 17.11.2008 року.
З оглянутого судом супровідного листа від 26.01.2009 року, за вих.№98 Луцького міськрайонного суду вбачається, що судом за належністю повернуто 1296 адміністративних матеріалів до Луцького МРВ ДАІ мри УМВС України у Волинській області.
З пояснень представника відповідачів встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВЛ №141295 відносно ОСОБА_2 до ВДАІ повернуто не було, оскільки серед 1296 адміністративних матеріалів повернутих Луцьким міськрайонним судом його виявлено не було.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що порушень вимог діючого законодавства в діях відповідачів щодо незаконності направлення ВДАІ з обслуговування м. Луцька адмінпротоколу на ОСОБА_2 до Луцького міськрайонного суду та не притягнення останньої до адміністративної відповідальності працівниками ВДАІ з обслуговування м. Луцька та УДАІ УМВС України у Волинській області допущено не було, так як термін притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст.38 КУпАП закінчився, а належних доказів отриманні відповідачами повернутого Луцьким міськрайонним судом адміністративною протоколу не встановлено.
Згідно з ст.25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги, їх розмір у грошовому виразі визначається судом.
Відповідно до ст,23 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженості честі та гідності, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи. Правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовим елементом якого є наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_1 не було спричинено моральної шкоди, оскільки останнім необгрунтовано, що ним понесені душевні страждання чи інші втрати немайнового характеру, порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя або порушено стосунки і оточуючими людьми.
Оцінивши зібрані докази в сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року у справі №2а-18055/09/0370 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс