07 квітня 2011 р. Справа № 50146/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Носа С.П.,
суддів - Шавеля Р.М., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-ого травня учаснику війни, -
18 березня 2009 року, Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації про стягнення з відповідача недовиплаченої суми допомоги в розмірі 1941,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу, щорічно до 5-го травня, повинна виплачуватись разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, але всупереч вимогам вищевказаного Закону та ч. 3 ст. 22 Конституції України таку допомогу позивачу у 2008 році виплачено не в повному обсязі.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що норма ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була змінена відповідно до пп.1 «б» п.20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і викладена у наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Вказана редакція була чинною з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року, коли зміна щодо розміру допомоги були визнана неконституційною згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Дане Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі, а тому відповідачем правомірно нараховано допомогу позивачу.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідно до Конституції України держава проголошена демократичною, соціальною, правовою державою і визнано, що найвищою соціальною цінністю в ній є людина, її права та свободи, гарантування яких є головним обов'язком держави.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що позивач є учасником війни, який відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5-ого травня наділений правом на одержання грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, обов'язок щодо виплати якої, за правилами ст. 171 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», виплату щорічної разової допомоги за 2008 рік було визначено в сталих розмірах.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відтак, у разі якщо застосування пільг, компенсацій і гарантій для певних категорій громадян, у тому числі, виплата грошової допомоги ветеранам війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатись будь-яким іншим законом.
Конституційним Судом України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що невраховано судом першої інстанції.
Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що на час виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», таку виплату проведено у відповідності до його норм, а Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яке відповідно до Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України, прийнято поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не має, а тому дії відповідача кореспондують вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що грошова допомога є разовою, виплачується щорічно до 5-ого травня і чинним законодавством не передбачено можливості повторної виплати чи доплати такої допомоги при подальшій зміні розміру такої.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року в справі № 2а-289/09/0915 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: Р. М. Шавель
А. М. Ліщинський