07 квітня 2011 р. Справа № 6609/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії по інвалідності та стягнення коштів, -
04 грудня 2009 року, Болехівським міським судом Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в перерахунку та виплаті з 28 липня 2009 року пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для непрацездатних, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату призначеної пенсії як інваліду ІІ-ої групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії за період з 28 липня 2009 року відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в розмірі 498 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 28 серпня 2009 року позивача віднесено до 1-ої категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, а згідно довідки серії МСЕ № 0273047 визнано інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а відповідно до ст. 54 цього ж Закону, розмір пенсій для таких осіб не може бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком. Розмір нарахованої та виплаченої позивачу пенсії є значно меншим ніж передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що в свою чергу є порушенням його конституційних прав та свобод. Крім того зазначено про необхідність врахування вимог ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», оскільки позивач проживає та зареєстрований в населеному пункті, якому надано статус гірського.
Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної йому пенсії як інваліду ІІ-ої групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії за період з 14 вересня 2009 року по 24 грудня 2009 року відповідно до вказаних статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»: з 01 січня по 24 грудня 2009 року - 498 грн., з врахуванням доплат передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». В решті позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії як інваліду 2-ої групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, за період з 28 липня 2009 року по 14 вересня 2009 року відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком - відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що покликання відповідача на застосування при обчисленні розміру пенсій позивачу постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», є неправомірним, оскільки вказаною постановою порушуються конституційні права позивача, а вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що розпорядником коштів Державного бюджету України є Кабінет Міністрів України. Крім того відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цим Законом.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та віднесено до 1-ої категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області, де перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою про перерахунок державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтями 50 та 54 Закону України «Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 липня 2009 року, але в проведенні перерахунку пенсій йому було відмовлено (А. с. 11-13).
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії, що призначаються інвалідам ІІ групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими за 8 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. пп. 12, 15 п. 28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: розмір пенсії особам віднесеним до І категорії, які є інвалідами ІІ групи внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи встановлено в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 50); розмір пенсії для осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по другій групі інвалідності 120 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 54). Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008, визнано неконституційними зазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання пенсії в розмірах, визначених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог ч. ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, вірним є висновок суду першої інстанції, що при визначенні розміру пенсій позивачеві слід застосовувати ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Із змісту статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не може застосовуватись для визначення, зокрема, розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зважаючи на те, що державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу призначено 14 вересня 2009, то вірним, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині проведення перерахунку таких пенсій за період з 28 липня 2009 року по 13 вересня 2009 року.
Водночас, частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 11 КАС України, захист прав в адміністративному судочинстві має бути ефективним, тобто задовольняючи адміністративний позов суд повинен вжити всі заходи для поновлення порушеного права в законний спосіб, а тому, колегія суддів переконана у безпідставності вказівки суду першої інстанції щодо конкретного періоду за який слід здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, оскільки така не в повній мірі забезпечує захист прав та інтересів останнього від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а навпаки - обмежує його права, свободи та інтереси.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки матеріалами справи стверджується, що позивача наділено статусом особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, то вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність врахування норм ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» при здійсненні перерахунку пенсії позивача.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до положень указу Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» № 121/2001 від 01 березня 2001 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» № 1261 від 24 жовтня 2007 року, призначення та перерахунок розміру пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, тому суд не має повноважень самостійно визначати розмір пенсії, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, а може лише зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію відповідно до вимог законодавства.
Крім того, на думку колегії суддів наголосити, що відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної та додаткової пенсій, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її частково спростовують.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2009 року в справі № 2а-386/09 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії по інвалідності та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з врахуванням ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» починаючи з 14 вересня 2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 14 вересня 2009 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та з врахуванням ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1, у зв'язку із проведенням вищевказаного перерахунку пенсії, недоотримані суми пенсії починаючи з 14 вересня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: А. М. Ліщинський
Р. М. Шавель