05.04.11 № 4263/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення протиправним, -
27.07.2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця і скасувати його та зобов»язати Управління міграційної служби в Закарпатській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 оскаржено дану постанову з підстав не з»ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що у пункті 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судову практику розгляду cпopiв щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних iз перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" №1 від 25.06.2009 р., вказано, що з огляду на положення ст.71 КАС України є неприпустимою відмова в задоволенні позову в такій категорії справ у зв»язку з недоведеністю іноземцем неправомірності рішенъ суб'єкта владних повноважень.
Суд всупереч вимогам ч.3 ст.2 КАС України не перевірив чи відповідає рішення Державного комітету України у справах національностей та релігії обґрунтованості, безсторонності, (неупередженості), добросовісності, розсудливості та пропорційності проігнорувавши вказівку постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008р. №2 (пункт 1).
У оскаржуваному рішенні суд навів визначення біженця, яке міститься у ст.1 Закону України "Про біженців", проте не окреслив кола обставин які підлягають доведенню, зокрема обставин, які визначають наявність чи відсутність цілком обгрунтованого побоювання зазнати переслідувань, тому обставини. які мають значення для справи не були з'ясовані.
Вважає, що суд не врахував об'єктивну сторону критерію обґрунтованого побоювання, у той же час проігнорував об'єктивні перешкоди для неї, як шукача статусу біженця, у наданні документальних доказів переслідування у країні її походження.
Предметом доказування у цій cпpaвi мало бути те чи є її свідчення щодо загрози переслідувань у країні її походження цілком не обгрунтовані чи все таки icнyє ймовірність того, що вона може стати жертвою переслідувань у випадку добровільного чи примусового повернення в свою країну. Також судом не використано інформацію про країну походження для оцінки обгрунтованості рішення міграційної служби на виконання ст.2 КАС України, а також для перевірки свідчень про загрозу переслідувань. Разом з тим у пункті 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судову практику розгляду cпopів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» № 1 від 25.06.2009 р. вказано, що судам слід ураховувати, що підтвердження обгрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливістъ таких переслідувань у кpaїнi походжения біженця) можуть отримуватись від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних дocтoвipниx джерел інформації, наприклад із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів i повідомлень Miністepcтвa закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державним комітетом України у справax національностей та релігії, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, iнших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження. Це дає підстави стверджувати, що обставини, які мають значення для справи не були судом з'ясовані.
Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 22.06.2010 року звернулася до відповідача з заявою щодо набуття статусу біженця в Україні, яка у порядку ст.9 Закону України «Про біженців» була прийнята до розгляду 14.07.2010 року.
Наказом №145/б від 15 липня 2010 року відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України «Про біженців» відповідач відмовив громадянці Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця у зв'язку із зловживанням процедурою надання статусу біженця.
Так, в ході розгляду заяви особи, яка назвалась громадянкою Афганістану ОСОБА_1 та наявних матеріалів особової справи, після проведення перевірки на предмет повторного звернення з приводу набуття статусу біженця у порядку ст.9 Закону України "Про біженців", було встановлено, що вказана особа зверталась до управління міграційної служби в Одеській області 20 листопада 2009 року, назвавши себе ОСОБА_1, 1976 року народження.
Рішенням управління Miграційної служби в Одеській oбласті позивачці відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця. Оскарживши дане рішення до Одеського окружного адміністративного суду позивачка виїхала з м.Одеса у напрямку кордону. Однак, після затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України підрозділом Чопського прикордонного загону звернулася iз відповідною заявою про надання статусу біженця до органу Mіграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе громадянкою Афганістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вдруге, позивачка звернулась до органу міграційної служби у Закарпатській області із заявою, назвавши себе 22 червня 2010 року під час розгляду заяви про надання статусу біженця ОСОБА_1, 1976 року народження.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про біженців" однією з підстав для відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця є випадок, коли заяви носять характер зловживання, тобто за заявами, поданими особами, яким було раніше відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах закону та наданих повноважень. Підстави для скасування наказу №145/б від 15 липня 2010 року «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця» відсутні.
Посилання апелянта на те, що судом не з»ясовано загрози переслідувань в країні проживання позивача, а також того чи існує ймовірність стати жертвою переслідувань у випадку добровільного чи примусового видворення в свою країну, не використання інформації про країну проходження для оцінки обгрунтованості рішення міграційної служби не заслуговують на увагу, оскільки апелянту відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з підстав передбачених ст.12 Закону України «Про біженців», а саме: коли заяви носять характер зловживання, тобто за заявами, поданими особами, яким було раніше відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. по справі №2а-2917/10/0770 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: М.П.КУШНЕРИК
Судді: С.І.БОГАЧЕНКО
Д.М.СТАРУНСЬКИЙ