07 квітня 2011 р. Справа № 2907/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Миколаївського районного відділу Головного управління МВС України у Львівській області з участю третіх осіб ВГІРФО Миколаївського районного відділу Головного управління МВС України у Львівській області та Обласного комунального закладу «Психіатрична лікарня Миколаївського району» про визнання незаконною бездіяльності,
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 05.08.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною бездіяльність Миколаївського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області щодо невидачі паспорта громадянина України ОСОБА_2, інваліда 2-ої групи, яка знаходиться на лікуванні в Миколаївській психіатричній лікарні Львівської області.
В позовних вимогах зазначає, що вона згідно рішення Дрогобицької міської Ради №286 від 22.10.1998 року являється опікуном своєї тітки ОСОБА_2, так як ОСОБА_2 хворіє, перебуває на лікуванні в Миколаївській психіатричній лікарні і з невідомих причин втратила паспорт громадянина України, тому вона звернулась в інтересах хворої про видачу їй нового паспорта громадянина України до відповідача за місцем знаходження лікарні. Проте Миколаївський РВ ГУ МВСУ у Львівській області відмовляється видати паспорт і рекомендує звернутись за постійним місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, коли по цьому адресу дочка хвору виписала і продала будинок.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та порушення норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 в м. Дрогобичі зареєстрованою чи знятою з реєстраційного обліку не значилась. Вона не має права власності на житловий будинок, так як дочка продала будинок і виїхала в невідомому напрямку. Вона також не змінювала прізвище на «ОСОБА_3», і по стану здоров»я перебуває на лікуванні в психіатричній лікарні в с.Заклад Миколаївського району, тому згідно ст. 29 Цивільного кодексу України її місцем проживання є лікарня.
У відповідності до п.12 Положення про паспорт громадянина України видача та обмін паспорта проводиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.
Тому вважає, що начальник ВГІРФО Миколаївського РВ ГУМВСУ у Львівській області безпідставно відмовляє їй у видачі паспорта громадянці ОСОБА_2
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Дрогобича, постійне місце проживання АДРЕСА_1 ( була власником цього будинку), з освітою 8 класів, розлучена, є дієздатною, визнана інвалідом 2-ої групи, направлена на лікування з м. Дрогобича і знаходиться на такому в ОКЗ «Психіатрична лікарня Миколаївського району» з 1996 року з приводу деменції внаслідок епілепсії з частими судомними нападами .Сама ОСОБА_2 та її піклувальник офіційно не зверталися з приводу видачі паспорта у ВГІРФО Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області, який володіє даними ОСОБА_2 і видав їй попередній паспорт на прізвище «ОСОБА_3», так як хвора після одруження змінювала прізвище.
З виписки з рішення виконавчого комітету Дрогобицького міської Ради №286 від 22.10.1998 року ОСОБА_1 призначена піклувальником своєї тітки ОСОБА_2, яка знаходиться на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері.
З довідки начальника СГІРФО Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області №16040 від 23.10.2008 року видно, що ОСОБА_2 за даними адресного бюро зареєстрованою чи знятою з реєстрації не значиться.
Згідно п.12 Положення про паспорт громадянина України видача та обмін паспорта проводиться за місцем постійного проживання громадянина в місячний термін.
Порядок видачі та обміну паспортів конкретизований Наказом МВС України №600 від 15.06.2006 року, п.4 якого, зокрема, визначено, що документи для оформлення або обміну паспортів , які визнані недієздатними, оформляються на підставі заяви опікуна (піклувальника). Особи, які перебувають в лікувальних закладах без паспорта, проте мають зареєстроване в установленому порядку місце проживання в іншій адміністративно-територіальній одиниці, можуть отримати паспорт лише в територіальному підрозділі служби ГІРФО за місцем проживання.
Відсутність даних про реєстрацію чи зняття з реєстрації ОСОБА_2 в м.Дрогобичі, на думку колегії суддів, не є переконливим доказом втрати зв»язку ОСОБА_2 цим містом, так як тут вона родилась, навчалась, вийшла заміж і розлучилась, мала будинок на праві особистої власності, перебуває на обліку в Дрогобицькому психоневрологічному диспансері, а інформація про реєстрацію чи зняття з реєстрації її під іншим прізвищем не перевірялась.
Посилання апелянта на те, що лікарня є її постійним місцем проживання з посиланням на ст. 29 ЦК України, на погляд колегії суддів, не заслуговують на увагу, позаяк вищевказана стаття ЦК України вказує, що місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.( ч.5 ст.29 ЦК України), а ч.3 ст.29 ЦК України (місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони ) стосується місця проживання осіб віком від 10 до 14 років.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 є дієздатною особою, перебуває на диспансерному обліку в Дрогобицькому психоневрологічному диспансері і не зверталася ні до адміністрації лікарні, ні до відповідача з заявою про видачу їй паспорта замість загубленого, то вимоги піклувальника до Миколаївського районного відділу Головного управління МВС України у Львівській області про видачу паспорту не підлягають задоволенню.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог є вірним, проте, оскільки відповідач Миколаївський районний відділ Головного управління МВС України у Львівській області є органом державної влади, то відповідно до ч.2 ст.18 КАС України, дана справа підсудна Львівському окружному адміністративному суду.
Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Керуючись ст.ст.18 ч.2, 160, 195, 197, 198 п.3, 202 ч.1 п.4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року у справі №2а-764/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
С.І. Богаченко