24 березня 2011 р. Справа № 40107/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Любашевського В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу УДАІ УМВС України в Тернопільській області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови,
ОСОБА_1 09.04.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ВО №152114 від 28 березня 2009 року про адміністративне правопорушення, якою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2009 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову інспектора ВДАІ в Гусятинському районі Салацького О.З. серії ВО №152114 від 28.03.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у розмірі 340,00 гривень та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безпосередньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому підстав для скасування даної постанови у суду не має. Неправомірності зі сторони відповідача не встановлено, доказів стосовно цього позивачем не надано, у зв'язку з цим постанова суду є незаконною, винесеною всупереч фактичним обставинами справи, з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2009 інспектором ДПС Гусятинського ВДАІ Салацьким Олегом Зіновійовичем винесено постанову ВО №052114 від 28 березня 2009 року, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що 28 березня 2009 року о 14 год. 20 хв. в с. Крогульці Гусятинського району рухалася зі швидкістю 108 км/год., чим порушила п.12.4 Правил дорожнього руху України.
Згідно п.12.4. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Відповідно до ст.122 ч.1 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Згідно ст.141 ч.1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до ст.258 ч.6 у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з основних технічних характеристик Радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «Візір» /а.с.33/ записуючий прилад може працювати в стаціонарному та патрульному режимах.
Зважаючи на те, що суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності приладу «Візір», то колегія суддів вважає, що будь-яка інформація отримана з застосуванням даного приладу не може враховуватися при розгляді справи, оскільки прилад «Візір» не є автоматичним засобом фото- або відеофіксації, а навпаки знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, який здійснює ним керування безпосередньо або через комп'ютер і таким чином визначає параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, його режими.
Водночас, за інформацією державного підприємства «Укрметртестстандарт», вимірювач швидкості «Візір» не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Статтею 258 частиною 1 КУпАП встановлено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 73, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ст.283 ч.1 КУпАП).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції не здобуто доказів, що радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Візір» працював в автоматичному режимі і враховуючи вимоги ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення мав бути складений протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов 'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу УДАІ УМВС України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2009 року у справі №2а-167/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
В.П. Любашевський