17 березня 2011 р. Справа № 38608/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.,
при секретарі судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову господарського суду Волинської області від 3 червня 2009 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 30.11.2006 року звернувся в суд з адміністративним позовом в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати нечинним рішення Луцької ОДПІ Волинської області від 01.09.2006 року №0004782303/2 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3 366,45 гривень (щодо невідповідності сум готівкових коштів на місці здійснення розрахунків).
В уточнених позовних вимогах зазначає, що спірне рішення не відповідає вимогам чинного законодавства; працівниками податкового органу було безпідставно зазначено в Акті порушення ним п.13 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків, так як кошти, які були виявлені в магазині, належали підприємцю ОСОБА_2, яка здійснювала підприємницьку діяльність у тому ж магазині; на час проведення перевірки в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходились і здійснювали торгівельну діяльність два окремих суб'єкта господарювання, тобто підприємець ОСОБА_1 та підприємець ОСОБА_2, і відповідно, в даному торговому павільйоні було два окремих місця для проведення розрахунків, тому перевіряючими безпідставно визначено як базу нарахування штрафних санкцій всі грошові кошти, які знаходились в магазині у двох скриньках і належали двом підприємцям (у двох окремих місцях здійснення розрахунків); представники відповідача під час проведення перевірки не брали письмові пояснення у підприємця ОСОБА_2, а тому і твердження про порушення п.13 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків, на думку позивача є безпідставним та неправомірним.
Постановою господарського суду Волинської області від 3 червня 2009 року визнано нечинним рішення Луцької ОДПІ Волинської області від 01.09.2006 року №0004782303/2, частині нарахування штрафних санкцій в сумі 3 366,45 гривень.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Волинської області від 3 червня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що прийняте рішення є необгрунтованим та таким, що порушує норми чинного законодавства , так як судом не взято до уваги те, що перевіркою магазину «Східний», що належить СПД ОСОБА_1 виявлено факти порушення ведення розрахункових операцій, зокрема, реалізація продуктів на загальну суму 30,47 грн не була проведена через РРО; була також виявлена невідповідність сум готівки на місці проведення розрахунків (703,76 грн.) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (на місці проведення розрахунків з врахуванням суми покупки знаходилось 964,64 грн., по звіту РРО - 260,88 грн.); не було забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (2- звітів) №00006 від 09.08.2005 року.. №00101 від 12.11.2005 року, №00255 від 15.04.2006 року.
Суд в порушення норм процесуального права не дав належної оцінки тому, що унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.
Тому зберігання грошових коштів підприємця ОСОБА_2 чи будь-яких інших коштів на місці проведення розрахунків, без використання операції «службове внесення» та запису її у книзі обліку розрахункових операцій, вважається порушенням пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначений в ній підстав та просить її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з»явився, що відповідно до п.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розглянути справу за його відсутністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.2000 року. №1776-111 (далі Закон) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 зазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання- розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п. 1 ст. 17 Закону);
двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскатьного звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (пункт 4 статті 17 Закону).
Статтею 22 зазначеного Закону визначено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Законодавством також визначено, що місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. ( ст. 2 вказаного Закону ).
Крім цього, відповідно з п.23 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833. забороняється зберігання на місці проведення розрахунків (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Згідно з пунктом 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001року за №107/5298 (з подальшими змінами та доповненнями), унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці не було розмежовано місця проведення розрахунків між відділами підприємця ОСОБА_1 та підприємця ОСОБА_2, а тому перевірка наявності готівкових коштів на місці проведення розрахунків підприємця ОСОБА_2 здійснювалось без належних повноважень.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи 21 липня 2006 року в приміщенні магазину, що розташований за адресою АДРЕСА_1 працівниками ДПА у Волинській області було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу підприємця ОСОБА_1.
За результатами проведеної перевірки складено акт №03200185/2380 від 21.07.2006 року, в якому вказано, що було виявлено факт не проведення розрахункової операції суми 30,47 грн. через РРО, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму покупки споживачеві не видано, не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків в КОРО, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 703,76 грн., враховуючи суму покупки.
Грошові кошти за реалізований товар продавцем ОСОБА_3 були покладені в металічну скриньку, яка розташована у верхній частині тумбочки від офісних меблів, поруч з касовим апаратом, звідти й була видана здача. Акт перевірки підписаний продавцем магазину ОСОБА_3, що засвідчує виявлені порушення.
Також під час перевірки було встановлено, що в цьому ж приміщенні підприємницьку діяльність здійснює підприємець ОСОБА_2, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
На підставі даного акту Луцькою ОДПІ було прийнято рішення про застосування до Підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій №0004782303/0 від 31.07.2006 року про застосування штрафної санкції в розмірі 3 858,80 грн.
Вищевказане рішення податкового органу, на думку колегії суддів, є правомірним, а посилання позивача на те, що при перевірці обраховано також кошти підпріємця ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, так як це спростовується протоколом про адміністративне правопорушення № 031803952303-П від 21.07.2006 року та Постановою Луцького міськрайонного суду від 29.08.2006 року у справі №3-28759/0, якими за перелічені в акті перевірки порушення продавця позивача, а не підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, визнано винною за ст.155-1 КпАП України та оштрафовано на 34 грн. ( а.с.45-46, 71).
Тобто факти, що досліджуються господарським судом при розгляду даної справи №05/108/22/6-2А, були предметом судового розгляду по справі №3-28759/06.
Відповідно до ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особі щодо якої встановлено ці бставини.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з апелянтом та вважає дії податкового органу в частині застосування фінансових санкцій до позивача правомірними.
Вищевказані обставини суд першої інстанції не врахував, що призвело до прийняття рішення в порушення норм матеріального права, яке в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3, 202 ч.1 п.4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області задовольнити.
Постанову господарського суду Волинської області від 3 червня 2009 року у справі №05/108/22/7/6-2А скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
О.Б. Заверуха
Постанова у повному обсязі складена 22.03.2011 року.