10 березня 2011 р. Справа № 38861/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,
при секретарі судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмира» на постанову господарського суду Львівської області від 27 березня 2007 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмира» про стягнення коштів,
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 10.02.2007 року звернулося в суд з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ТзОВ «Пальмира» 19 788,45 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що у 2005 році ТзОВ «Пальмира» відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинно було створити 7 робочих місць для інвалідів, але працювало тільки 2 інваліди, що потягло за собою нарахування вищевказаної адміністративно-господарської санкції .
Постановою господарського суду Львівської області від 27 березня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Пальмира» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 19 788,45 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Пальмира» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Львівської області від 27 березня 2007 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що з метою забезпечення в 2005 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,товариство видало наказ № 2 КА від 4.01.2005 року про додаткове введення до штатного розкладу 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів по професії відпальника скловиробів,оскільки інших легких професій у скловиробництві немає.
Про кількість вакантних місць щомісячно ТзОВ»Пальмира» повідомляла Самбірський міськрайонний центр зайнятості,що підтверджується місячними звітами та реєстрацією в центрі зайнятості затребуваних професій, тому, на погляд апелянта свої обов»язки перед Фондом вони виконали.
При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, що відповідно п.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Згідно з ч.1.ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша,ніж установлено нормативом,щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції,сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце,не зайняте інвалідом.
Частиною 2 ст. 19 вищевказаного Закону встановлено, що відповідальність за створення вказаних нормативів несуть керівники підприємств.
Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 року «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачена атестація робочих місць інвалідів та інформування державної служби зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство 04.01.2005 року видало наказ № 2КА про додаткове введення до штатного розкладу 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів по професії відпальника скловиробів та 15.02.2005 року направило листа Міськрайонній асоціації інвалідів про направлення 6-ти інвалідів для їх працевлаштування.( а.с.58, 59).
Оскільки інших доказів створення робочих місць та працевлаштування позивачем не представлено, то висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.
Посилання апелянта на подання Самбірському міськрайонному центру зайнятості даних про кількість вакантних місць щомісячно ( форма №3-ПН ) не може бути підтвердженням належного повідомлення про вакантні місця інвалідів, так як з цієї форми звітності не видно про вакантні місця саме інвалідів.( а.с. 65-76).
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про створення робочих місць для інвалідів та їх атестацію, в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 року «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» зі змінами від 10.01.2002 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 року зі змінами від 10.01.2002 року, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організації інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмира» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 27 березня 2007 року у справі №3/63-10/66 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
С.І. Богаченко
Ухвала у повному обсязі складена 15.03.2011 року.