31 березня 2011 р. Справа № 3284/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,
при секретарі судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці Державної митної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 08.10.2010 року звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України №1707-К від 07 вересня 2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Львівської митниці; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Львівської митниці; стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В позовній заяві зазначає, що головним інспектором Одарченко В.І. не здійснено належний контроль за погашенням ТзОВ «Одрі» векселя та своєчасно не вчинені дії щодо відшкодування заборгованості по ввізному миту та податку на додану вартість.
Службовим розслідуванням вказано, що неналежне виконання своїх службових обов'язків посадовою особою сектору обліку та звітності відділу адміністрування митних платежів Одарченко В.І. та відсутність контролю за діями підлеглих з боку заступника начальника відділу адміністрування митних платежів ОСОБА_1, призвела до ненадходження до державного бюджету митних платежів в сумі 68828,70 грн., в т.ч. ввізного мита - 57357,25 грн. та податку на додану вартість - 11471,45 грн.
Однак позивач вважає, що відповідач безпідставно припинив його перебування на державній службі в митних органах за порушення Присяги державного службовця, оскільки присягу не порушував, посадові обов'язки виконував сумлінно, за весь час служби в митних органах жодних дисциплінарних стягнень не мав, а вищевказані надходження разом зі штрафними санкціями надійшли до бюджету ще до складання акту службового розслідування..
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1707-к від 07.09.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Львівської митниці. Стягнуто з Львівської митниці в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17 874,45 гривень.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна митна служба України, Львівська митниця Державної митної служби України оскаржили його в апеляційному порядку.
В апеляційних скаргах Державна митна служба України, Львівська митниця Державної митної служби України просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційні скарги мотивують тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до статті 202 КАС України вищевказане рішення повинно бути скасоване.
На погляд апелянта Дисциплінарний статут митної служби України не підлягає застосуванню до вирішення спірних правовідносин, оскільки Порядок проходження державної служби та її припинення регулюється спеціальним законом - Законом України «Про державну службу», яким встановлено, що, крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється також з підстав, визначених у ст. 30 цього Закону, і в таких випадках норми КЗпП України не підлягають застосуванню, позаяк припинення державної служби не можна кваліфікувати як звільнення з ініціативи адміністрації. Відповідно така підстава припинення державної служби, як порушення присяги державного службовця відсутня у Дисциплінарному статуті митної служби України, а тому підстав для застосування його норм у даному випадку немає.
Апелянт зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено перебування на державній службі в митних органах у зв'язку з порушенням ним Присяги державних службовців, що виявилось у несумлінному виконанні своїх обов'язків державного службовця. Підтвердженням цього є відсутність з боку заступника начальника відділу адміністрування митних платежів ОСОБА_1 контролю за діями підлеглих, що призвело до ненадходження до державного бюджету митних платежів в сумі 68828,70 грн., в т.ч. ввізного мита - 57357,25 грн. та податку на додану вартість - 11471,45 грн.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника Ужгородської митниці та Державної митної служби України, який апеляційну скаргу підтримав, позивача та його представника, які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює в митних органах з 01.12.1992 року на різних посадах, з 02.08.2010 року - заступником начальника відділу адміністрування митних платежів Львівської митниці. За сумлінне виконання службових обов»язків 7 разів нагороджувався відповідачами. ( а.с.9-17).
07.06.1995 року ним було прийнято Присягу державного службовця.( а.с.58)
Наказом Державної митної служби України №1707-к від 07.09.2010 року «По особовому складу» за несумлінне виконання службових обов»язків, що виразилось у відсутністю контролю за діями підлеглих і призвело до ненадходження до державного бюджету митних платежів в сумі 68828,70 грн., в т.ч. ввізного мита - 57357,25 грн. та податку на додану вартість - 11471,45 грн. було припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі з підстав п.6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення присяги державного службовця.( а.с.32-34).
Прийняттю вищевказаного наказу передувало службове розслідування (акт від 30.08.2010 року), за результатами якого встановлено факт неналежного виконання головним інспектором сектору обліку та звітності відділу адміністрування митних платежів Одарченко В.І. контролю за погашенням ТзОВ «Одрі» простого векселя АА №1033615 від 08.07.2010 року на суму 5772,10 євро( граничний строк погашення векселя- 06.08.2010 року), що призвело до ненадходження до державного бюджету митних платежів в сумі 68828,70 грн., в т.ч. ввізного мита - 57357,25 грн. та податку на додану вартість - 11471,45 грн.( а.с.47-55).
Комісія, яка проводила службове розслідування, прийшла до висновку, що з боку заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Львівської митниці ОСОБА_1 був відсутній контроль за діями підлеглих, що є порушенням вимог пунктів 2.2 та 2.8 його Посадової інструкції, що призвело до ненадходження вищевказаних сум до бюджету.( а.с. 47-55).
Пунктом 2.2 Посадової інструкції заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Львівської митниці передбачено, що останній забезпечує контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати митних та інших платежів за ВМД чи іншим документом, що використовується як ВМД відповідно до законодавства, уніфікованими митними квитанціями МД-1 (далі - квитанціями МД-1), оглядовими розписами М-15 та М-16.
Пунктом 2.8 Посадової інструкції визначено обов»язок забезпечувати контроль за обліком векселів, виданих суб»єктами зовнішньоекономічної діяльності в рахунок сплати митних платежів.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про застосування до позивача стягнення і звільнення зі служби відповідач повинен керуватися нормами КЗпП України, Дисциплінарного статуту та Закону України «Про державну службу».
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного наказу відповідача про припинення перебування позивача на державній службі з підстав порушення ним присяги державного службовця, оскільки він, на погляд колегії суддів, відповідає обставинам справи (відсутність несумлінного ставлення до свого обов»язку) та чинному законодавству.
Так, відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст. 17 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону державний службовець урочисто присягає вірно служити народу України, суворо дотримувати Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх в життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Основними обов'язками державних службовців в т.ч. є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 вищевказаного Закону).
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця: 1) за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, 2) порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, 3) а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює (ст. 14 Закону ).
Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» № 2805-IV від 06.09.2005 року (далі - Закон № 2805), згідно його Преамбули, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
Порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).
Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону № 2805).
Аналізуючи вищенаведені норми Конституції України та Закону №2805, суд першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків кваліфікується як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця, а відтак до спірних правовідносин слід застосовувати норми Дисциплінарного статуту, як спеціального закону.
Види дисциплінарних стягнень та процедура їх накладення визначені Розділом IV Дисциплінарного статуту. З метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
З акту службової перевірки №11/2010-П 30.08.2010 рок, який став підставою для видання наказу від 07 вересня 2010 року №1707-К, не вбачається вчинення позивачем дій передбачених ст.ст.3,5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» чи інших дій що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.
Крім того, в результаті прийнятих заходів позивачем 27.08.2010 року, тобто до складення висновків службового розслідування, на депозитний рахунок Львівської митниці надійшли кошти в сумі 73175, 16 грн. оплати по векселю, що складає суму мита за курсом, штрафні санкції та пеню., тобто на момент складання акту розслідування - 30.08.2010 року надходження до бюджету були виконані.
Пояснення позивача, що про вищевказаний вексель ніхто з працівників сектору йому не доповідав і він узнав про нього тільки 26.08.2010 року, після чого прийняв заходи до його погашення. відповідачем не заперечується.( а.с.54).
При цьому, колегія суддів зазначає , що з 2.08.2010 року по 17.08.2010 року ОСОБА_1 виконував, крім своїх обов»язків, ще додаткові обов»язки начальника відділу адміністрування митних платежів митниці.( а.с.55).
В наказі від 07 вересня 2010року №1707-к також не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
На думку колегії суддів, загальне формулювання в оскаржуваному наказі підстави звільнення як неналежний контроль за роботою підпорядкованого особового складу не є переконливою підставою для припинення державної служби позивача, а конкретна вина підлеглих осіб, не може автоматично переноситись на позивача.
Крім того, Державною митною службою України не враховано положення статті 27 Дисциплінарного статуту митної служби України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, щодо відповідності дисциплінарного стягнення тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Так, судом першої інстанції вірно враховано, що позивач має спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу» і протягом служби 7 разів нагороджувався за позитивні результати роботи, ініціативність і сумлінне виконання обов'язків, жодних зауважень чи стягнень під час проходження служби не мав.( а.с.20-23).
Така позиція суду першої інстанції та колегії суддів співпадає з практикою Вищого адміністративного суду України. ( а.с.140-142),
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі №2а-8968/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
С.І. Богаченко
Ухвала у повному обсязі складена 05.04.2011 року.