29 березня 2011 р. Справа № 3673/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Богаченка С.І., Ніколіна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Калуші Івано-Франківської області на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.10.2010р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м.Калуші Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та стягнення соціальної допомоги, -
28.07.2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив поновити строк звернення до суду; визнати неправомірними дії відповідача; стягнути з відповідача підвищення до пенсії за період 2006-2009 рік, січень-липень 2010 р. в сумі 6257,10грн., відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; зобов»язати відповідача з 01.08.2010р. нараховувати та виплачувати таке підвищення до відповідних змін у законодавстві.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.10.2010р. заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; зобов'язано пенсійний орган провести позивачу перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р. по 31.07.2010р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період; зобов»язано відповідача в подальшому виплачувати підвищення до пенсії з 31.07.2010р.. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення постановлено за нормами ЦПК України.
Не погодившись із рішенням суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р. по 31.07.2010 року включно, оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнав неконституційними відповідно положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії позивачу із врахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.07.2010р. є незаконною.
Щодо вимог позивача про зобов»язання відповідача в подальшому з серпня 2010р. виплачувати пенсію, то суд вважає, що дана вимога також підлягає до задоволення, оскільки на даний час немає заборони щодо даних стягнень.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України - провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється за нормами КАС України.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Калуші Івано-Франківської області.
При зверненні до суду позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України (в попередній редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом) та не наведено причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та звернення до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про застосування даного строку.
Положеннями п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до Закону України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст.77 цього Закону був виключений, з одночасним викладенням ст.110 цього Закону в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили; також наведені в них умови для виплати пільг дітям війни не настали.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Оскільки чинним законодавством не було визначено порядку нарахування і виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в окремих його частинах, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розглядуваного підвищення до пенсії за 2006 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007р., позивачу протягом 2007 року не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону в повному обсязі, тому колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог щодо зобов'язання провести нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Відповідно до п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р., ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі 1-28/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008р., з 01.01.2008р. позивачу виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно діючого на той час законодавства, тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2009-липень 2010р., колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та «Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Розміри державних соціальних гарантій на ці роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2009-2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської обл., а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати підвищення до пенсії надалі, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону. Також не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення спірних сум з відповідача, оскільки саме пенсійний орган зобов'язаний здійснювати обрахування та виплату спірних сум допомоги, вказані дії до компетенції адміністративного суду не належать.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.07.2010р. включно (згідно позовних вимог), із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.07.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведених виплат за вказаний період.
При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області задоволити частково.
Скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.10.2010р. та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.07.2010р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської обл. провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.07.2010р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведених виплат за вказаний період.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 01 (одна) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя М.П.Кушнерик
Судді С.І.Богаченко
В.В.Ніколін