Справа: № 2а-6701/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
"24" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК»до Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК»(надалі за текстом -«ТОВ «Артемсіль») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення № 0000642301/3 від 01.07.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 81 000 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000652301/3 від 01.07.2010 р., яким ТОВ «Артемсіль»визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 96 255 грн. 70 коп.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній сказі Фастівська ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрати з оплати рекламних послуг пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Артемсіль»і підтверджені належними документами.
Разом з тим, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи та положеннях чинного законодавства.
05 травня 2008 р. між ТОВ «Артемсіль»та ТОВ «Пріоріс»укладено договір № 7 на надання рекламних послуг. Додатком № 1 від 05.05.2008 р. сторони за договором дійшли згоди щодо виготовлення зовнішньої реклами та визначили, що вартість розміщення рекламних матеріалів становить 54 226 грн. на місяць, в тому числі 9 000 грн. ПДВ.
У період з 30.10.2009 р. по 19.11.2009 р. посадовцями Фастівської ОДПІ у м. Житомирі проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Артемсіль»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р.
Результати перевірки оформлено актом № 544/54/2301-33534816 від 24.11.2009 р.
Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати рекламних послуг за договором від 05 травня 2008 р. № 7, які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивачем не надано дозволів на розміщення реклами, договорів оренди рекламних площ, ескізів, макетів.
На думку відповідача зазначене не дає підстав для висновку, що послуги придбавались для їх подальшого використання у власній господарській діяльності платника податку, а відтак ТОВ «Артемсіль»занижено податок на прибуток та податок на додану вартість на 67 838 грн. і 54 000 грн., відповідно.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Фастівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 07.12.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 81 000 грн., в тому числі 54 000 грн. за основним платежем та 27 000 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0000652301/0 від 07.12.2009 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 96 255 грн. 70 коп., в тому числі 67 838 грн. за основним платежем та 28 417 грн. 70 коп. за штрафними санкціями.
За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято рішення №0000642301/1 від 11.02.2010 р., № 0000642301/2 від 08.04.2010 р., № 0000642301/3 від 01.07.2010 р., № 0000652301/0 від 11.02.2010 р., № 0000652301/2 від 08.04.2010 р., №0000652301/3 від 01.07.2010 р. Сума податкових зобов'язань за цими рішеннями залишилась незмінною.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону № 334/94-ВР та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI), (надалі за текстом -Закон № 168/97-ВР).
Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу»від 03 липня 1996 р. № 270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною 1 статті 16 названого закону визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Такі Правила затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067.
Згідно пункту 9 цих Правил для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додається, зокрема, фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.
У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що наявний в матеріалах справи договір про надання рекламних послуг та акти прийому-здачі робіт (надання послуг) не дають підстав вважати, що ці послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки згадані документи не містять інформації про те, який саме товар рекламувався.
Погоджений сторонами ескіз рекламного засобу та копія дозволу на розміщення реклами у ТОВ «Артемсіль»відсутні.
Наведене свідчить про відсутність у діях позивача причинного зв'язку між придбанням рекламних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.
Посилання позивача на фотокартки із зображенням реклами підприємства не може бути прийнято як доказ, оскільки ці документи не були надані під час проведення перевірки і їх походження суду невідоме.
Відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 29 березня 2011 р.