Справа: № 2а-1100/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
"07" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Гончар Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Державного казначейства України та Міністерства фінансів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості , -
У березні 2010 року позивачі -ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та не виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання позивачам; визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2008-2009 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів»; стягнено з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати по заробітній платі за період з 01.07.2008 р. по березень 2010 року включно та щомісячному грошовому утриманню за період з 01.01.2006 року по березень 2010 року включно з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та частини грошового щомісячного утримання в загальних сумах на користь: ОСОБА_5 -344189 грн. 16 коп., ОСОБА_2 -315661 грн. 27 коп., ОСОБА_4 -292469 грн. 82 коп., ОСОБА_3 -274870 грн. 12 коп.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачі -Державне казначейство України та Міністерство фінансів України звернулися із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року та ухвалити нове рішення, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України та в задоволенні позовних вимог позивачу в цілому відповідно. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що оскаржуване рішення було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним постанову Вінницького окружного адміністративного суду -скасувати, апеляційну скаргу Державного казначейства України -задовольнити, апеляційну скаргу Міністерства фінансів - задовольнити частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що діями та бездіяльністю відповідачів було порушено право позивачів на отримання у належному розмірі заробітної плати та щомісячного грошового (довічного) утримання.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів позивачі -ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 призначені на посади суддів з квітня 1976 року, березня 1984 року, червня 1982 року, лютого 1986 року відповідно та на даний час працюють суддями Апеляційного суду Вінницької області.
У період з 2006 по березень 2010 року позивачі отримували заробітну плату, обчислену у відповідності до п. 4№ постанови КМ України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»№ 865 від 3 вересня 2005 року.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92, ч.1 ст.126 Конституції України статус суддів визначається виключно законами, Конституція та закони повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів, а згідно з ч. 1 ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно ст. 44 Закону України «Про статус суддів»заробітна плата судді як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення є елементом статусу судді.
За змістом ч. 1 згаданої ст. 44 Закону "Про статус суддів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
У п. 4№ постанови КМ України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»№ 865 від 3 вересня 2005 року було установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Вказаний п. 4№ був внесений до постанови КМ України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»№ 865 від 3 вересня 2005 року постановою КМ України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865»№ 1310 від 31 грудня 2005 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, було визнати незаконним п. 4№ постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»№ 865 від 03 вересня 2005 року в частині встановлення розміру посадового окладу суддів.
У зв'язку винесенням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами України про державний бюджет на відповідний рік, а не з розміру 332 грн. 00 коп.
З огляду на те, що заробітна плата та щомісячне грошове (довічне) утримання у 2006-2009 роках виплачувалося позивачам виходячи із 332 грн. 00 коп., колегія суддів вважає, що ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 має право на отримання заробітної плати та щомісячного грошового (довічного) утримання в загальних сумах в розмірі ОСОБА_5 -344189 грн. 16 коп., ОСОБА_2 -315661 грн. 27 коп., ОСОБА_4 -292469 грн. 82 коп., ОСОБА_3 -274870 грн. 12 коп., які їм були недоплачені з огляду на п. 4№ постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»№ 865 від 03 вересня 2005 року.
Розмір заявлених до стягнення сум відповідачами у даній справі -не оспорюється.
У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 126 Закону України «Про судоустрій України»матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів здійснює Державна судова адміністрація.
Функції щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати і щомісячного грошового (довічного) утримання покладено на апеляційний суд Вінницької області.
Таким чином, невиплата позивачу коштів, стягнення яких є предметом даної справи, відбулася у зв'язку з неправомірною бездіяльністю апеляційного суду Вінницької області та Державної судової адміністрації України.
До того ж Апеляційний суд Вінницької області в суді першої інстанції проти вимог, заявлених позивачами не заперечував.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність апеляційного суду Вінницької області та Державної судової адміністрації України щодо невиплати у повному обсязі позивачам заробітної плати та щомісячного грошового (довічного) утримання, зобов'язати Держану судову адміністрацію України забезпечити перерахування апеляційному суду Вінницької області коштів, необхідних для виплати позивачам заробітної плати та щомісячного грошового утримання у в загальних розмірах: ОСОБА_5 -344189 грн. 16 коп., ОСОБА_2 -315661 грн. 27 коп., ОСОБА_4 -292469 грн. 82 коп., ОСОБА_3 -274870 грн. 12 коп. та зобов'язати апеляційний суд Вінницької області перерахувати вказані кошти позивачам.
Також колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Державного казначейства України та Міністерства фінансів України з огляду на наступне.
Державне казначейство України та Міністерство фінансів України є учасниками бюджетних правовідносин, пов'язаних з формуванням фонду оплати праці суддів.
Разом з тим, на вказані державні органи законом безпосередньо не покладено обов'язків щодо нарахування та виплати заробітної плати і щомісячного грошового (довічного) утримання позивачам, у зв'язку з чим висновок позивачів, що внаслідок їхньої бездіяльністю було порушено їх право на оплату праці колегія суддів вважає необґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства фінансів України -задовольнити частково, апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України -задовольнити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року -скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного казначейства України -задовольнити.
Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України -задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року -скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 -задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Апеляційного суду Вінницької області та Державної судової адміністрації України щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заробітної плати та щомісячного грошового (довічного) утримання - протиправною.
Зобов'язати Держану судову адміністрацію України забезпечити перерахування апеляційному суду Вінницької області коштів, необхідних для виплати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заробітної плати за період з 01.07.2008 року по березень 2010 року та щомісячного грошового утримання за період з 01.01.2006 року по березень 2010 року у загальному розмірі: ОСОБА_5 -344189 грн. 16 коп., ОСОБА_2 - 315661 грн. 27 коп., ОСОБА_4 -292469 грн. 82 коп., ОСОБА_3 -274870 грн. 12 коп.
Зобов'язати Апеляційний суд Вінницької області сплатити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість із заробітної плати у розмірах: ОСОБА_5 - 344189 грн. 16 коп., ОСОБА_2 -315661 грн. 27 коп., ОСОБА_4 -292469 грн. 82 коп., ОСОБА_3 -274870 грн. 12 коп.
В задоволенні іншої частини вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Судді О.М. Романчук
С.Б. Шелест