Справа: № 2а-3835/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"22" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованності в розмірі 2977995 грн.,-
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованності в розмірі 2977995 грн. задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано прийняте ДПІ у м.Житомирі податкове повідомлення-рішення №0000492304/0 від 13 травня 2010 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Житомирські ласощі»заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за січень 2010 року в сумі 2977995 грн.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ЗАТ «Житомирські ласощі» повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наявність належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, для цього необхідна фактична надмірна сплата податку на додану вартість.
Крім того, ДПІ у м.Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Свої вимоги апелянт мотивує з посиланням на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вказує, що ЗАТ «Житомирські ласощі» мало в ланцюгах постачання взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки сумнівності та свідчать про те, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування фактично не сплачена до бюджету підприємствами в ланцюгах постачання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 травня 2010 року ДПІ у м.Житомирі була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ «Житомирські ласощі» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника за січень 2010 року станом на 07 травня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 07 травня 2010 року № 2694/23-2/00382071. При проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 2977995 грн., оскільки ЗАТ «Житомирські ласощі» не може підтвердити фактичну суму сплаченого податку на додану вартість вітчизняними постачальниками, так як по ланцюгу постачання матеріалів, робіт та послуг встановлені факти незнаходження за місцем реєстрації підприємств-контрагентів.
На підставі акту перевірки №2694/23-2/00382071 від 07 травня 2010 року ДПІ у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492304/0 від 13 травня 2010 року, яким ЗАТ «Житомирські ласощі»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2977995 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»з підстави встановлення невиїзною документальною перевіркою фактів включення позивачем до складу податкового кредиту зазначеного періоду сум податку на додану вартість по постачальниках, що зазначені в акті перевірки від 07 травня 2010 року № 2694/23-2/00382071, які в розрізі контрагентів мають ознаки сумнівності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі та необхідності стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування згідно декларації за січень 2010 року, виходячи з наступного.
У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Законом України «Про податок на додану вартість»(п.7.5.1 п.7.5 ст.7) також визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальникам товару в складі ціни товару (банківські виписки є в матеріалах справи), відповідно, з цього моменту у позивача з'явилось право на податковий кредит. Надані позивачем докази сплати податку на додану вартість відповідачами не спростовані. Посилання ДПІ у м.Житомирі та заступника прокурора в тексті апеляційних скарг на наявність прямого взаємозв'язку між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, є необґрунтованими, оскільки платник податку, який заявив суми до бюджетного відшкодування, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення суми позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на бюджетне відшкодування підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»та додані до адміністративного позову.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Разом з тим, відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до ДПІ у м.Житомирі вчасно подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року, в якій відображена сума відшкодування 3712725,00 грн., що ДПІ у м.Житомирі не заперечується.
Виходячи з положень пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку має право отримати бюджетне відшкодування протягом строку, визначеного пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону, після отримання податковим органом податкової декларації.
Позивачем доведено факт надання ДПІ у м.Житомирі відповідної податкової декларації за січень 2010 року. Водночас, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення відповідного бюджетного відшкодування за наданими позивачем документами. За таких обставин, зазначена позивачем в податковій декларації сума є бюджетною заборгованістю, яку суд першої інстанції правомірно стягнув з Державного бюджету України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ у м.Житомирі не виявлено порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого ЗАТ «Житомирські ласощі»заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість; відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої підприємством суми до відшкодування. Доводи апелянтів щодо необхідності для бюджетного відшкодування фактичної надмірної сплати податку на додану вартість судом не приймаються до уваги, оскільки вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку (факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів ДПІ у м.Житомирі не заперечується), несплата податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом відсутності таких контрагентів в ланцюгу постачальників за місцезнаходженням в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачами в порушення ст.71 КАС України доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000492304/0 від 13 травня 2010 року та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації за січень 2010 року в сумі 2977995 грн.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції у м.Житомирі -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 28 березня 2011 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Г.В.Земляна
І.О.Лічевецький