Головуючий у 1 інстанції - Суський О.І
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
05 квітня 2011 року справа №2а-49/11/1232
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л.А.
суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 9 лютого 2011 року у справі № 2а-49/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії, і
Постановою Троїцького районного суду Луганської області від 9 лютого 2011 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області (далі - відповідач або пенсійний орган) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії задоволений частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо підвищення та виплати позивачеві пенсії за віком, як дитині війни з 28 липня 2010 року до 31 грудня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві підвищення згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” з 28 липня 2010 року до 31 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем та підтверджено датою народження позивача у паспорті (арк. справи 5), відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні позивача (арк. справи 9). Відповідач відмовив позивачеві у нарахуванні підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки з 1 січня 2008 року виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на день надання відповіді, тобто 10 січня 2011 року позивач отримує підвищення до пенсії 49,8 грн. (арк. справи 12).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195 (далі Закон № 2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону № 2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону № 2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року та з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Таким чином, колегія суддів, виходячи з викладеного, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 28 липня 2010 року до 31 грудня 2010 року та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у вищезазначеному розмірі та за вказаний період з урахуванням фактично виплачених сум., оскільки внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача щодо нарахування позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач не отримав належні йому виплати.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.
Керуючись ст.195, ст. 197 ч.1 п.1,2, п.1 ч.1 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Троїцького районного суду Луганської області від 9 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова